Бандитизм у законі

Хочемо ми того, чи ні, а світ побудований на аналогіях.

Ось дивіться. Цими днями Конституційний суд України прийняв драконівське рішення. Відтепер ніхто не може поцікавитися в чиновника, звідки його неймовірні статки. Подібне буде вважатися втручанням в особисте життя.

Це не тільки характерний плювок у бік Закону України "Про доступ до публічної інформації", на який ще не так давно молилися всі працівники засобів масової комунікації. Це урок до створення в державі касти корупціонерів у законі. Ним, власне, відкрито "зелене світло" до казкового збагачення за рахунок збідніння трудових мас. Тепер хоч кожного відвідувача кабінету обкладай оброком повинності на сплату "чайових" і все буде гаразд. Ніхто й не писне, аби не втрутитися в особисте життя чинуші.

Але світ живе далеко не так. Його теж хвилюють проблеми втручання преси в особисте життя, в тому числі й сильних цього світу. Так, скажімо лише вчора, 7 лютого ц.р. Європейський суд із прав людини в Страсбурзі нарешті виніс вердикт щодо позову принцеси Монако Кароліни і її чоловіка Ернст Август принца Ганноверського до жовтого ілюстрованого німецького журналу «Бунте», який іще 2002 року опублікував їх фото, зроблене на популярному гірськолижному курорті в Санкт Моріці. Адвокати принцеси, послідовно пройшли всі сходинки судових позовів до німецьких судів, включаючи федеральний і конституційний, і все - даремне. Дійшли нарешті й до Страсбурга.

І ось учора Європейський суд виніс вердикт. Поважна юстиція Євросоюзу підтвердила те знамените правило, що відомі особи, політики, громадські діячі повинні миритися з висвітленням їх приватного життя в бульварній пресі.

І зрозуміло ж, дослідження з приводу походження їх капіталів. Це вже те, що саме собою зрозуміло...

Чому ж в Україні все навпаки?

Невже такий знімок як оцей, котрий, для ілюстарції цього поста я позичив у свого колеги Юрія Штамова з Берліна, якби він стосувався громадян України, вже був би втручанням в особисте життя?