Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Thomasbrack
coronavirus mask Did you put off thinking about winter tires until there a snowstorm bearing down? No problem. What you need to know can be digested in a couple of minutes. Winter tires, the tire industry ...
Коментарів: 22351
JamieSheno
how much does viagra cost: <a href=" https://wikigogy.org/# ">viagra generic</a> wikigogy.org
Коментарів: 718
Charlequids
of getting the money out of the hands of the rich and back into the hands of the less privileged. So <a href=https://www.google.co.uk/><b& gt;GOOGLE</b></a>, that doesn mean it good ...
Коментарів: 22351
Jefferysob
https://wikigogy.org/# viagra
Коментарів: 587
RobertInsut
viagra substitute <a href=" https://wikigogy.org/# ">generic viagra without a doctor prescription</a> https://wikigogy.org/# generic viagra pills
Коментарів: 709
Charlequids
said Trump at his circus like announcement <a href=https://www.google.co.uk/><b& gt;GOOGLE</b></a>, are getting a nice boost and offering us a nice chance to sell some covered calls. ...
Коментарів: 22351
Thomasbrack
doctor mask Distress ToleranceMost approaches to mental health treatment focus on changing distressing events and circumstances. They have paid little attention to accepting, finding meaning for, and tolerating ...
Коментарів: 22351
Charlequids
Blout said. There`s been a lot of office space absorbed into the market. For the past 10 quarters <a href=https://www.google.co.uk/><b& gt;google</b></a>, that is also a great way to ...
Коментарів: 22351
Monrealquids
Justin Bieber Somebody To Love ft. <a href=https://www.apmcontracts.co.uk/> <b>pandora black friday</b></a>, it was a third round pick. Hope is said to have been glad to get out ...
Коментарів: 22351
Monrealquids
the horny hormones are weaker at night. Then he goes to sleep <a href=https://www.woolwillow.co.uk/>&l t;b>pandora charm bracelet sale</b></a>, and it will happen. Guaranteed. "Over ...
Коментарів: 22351

Архів


Ізраїльський джихад

Борис Бахтєєв, 16.01.2012 14:13

Ще донедавна це запитання було елементарним: назвіть країну, у якій чоловіки та жінки не мають права їздити в міських автобусах поруч, а мусять займати свої, відведені лише для них ділянки; де жінки не мають права зайти до автобуса, якщо він весь зайнятий чоловіками. Будь-хто відповів би: «Теократичний Іран» - і, задоволений, справив би враження всезнайка.

Ця відповідь і тепер є правильною. А тепер зробімо запитання дещо складнішим: у якій країні відбувається те саме, тільки ще не скрізь, а лише в окремих містах? Попри навіть те, що конституційний суд цієї країни визнав таку практику незаконною? Відповідь багатьох приголомшить: демократичний Ізраїль. І йдеться зовсім не про окуповані палестинські території й не про міста, населені переважно арабами.

От уже протягом кількох десятиліть ми спостерігаємо поступову, але неухильну клерикалізацію Близького Сходу. Одна країна за іншою ніби занурюється у Середньовіччя, запроваджуючи звичаї й навіть офіційне право давно минулих часів. Тож уже майже ніхто не сумнівався, який лад прийде в Єгипті на зміну обридлій мубаракократії. А арабо-ізраїльське протистояння чимало хто сприймав за боротьбу арабського релігійного фундаменталізму проти ізраїльської модерності.

І от захитався чи не найнадійніший бастіон модерності на Близькому Сході. Інформаційні повідомлення нагадують зведення з фронту. По-звірячому побито дівчину. За що? За те, що вона була вдягнена по-модерному, та ще й ішла тим боком вулиці, на якому стоїть синагога. Поліцейських по-середньовічному закидали камінням. За що? За те, що вони намагалися здерти саморобний плакат, який забороняв жінкам ходити цим боком вулиці. Подібні повідомлення надходять ледь не щотижня.

А почалося все з далекого 1948 року, від самого моменту проголошення Держави Ізраїль. Бажаючи зберегти й відродити давні й дуже давні традиції, некритично ставлячись до спадку минулих епох (поклавши руку на серце, спитаймо: а чи наші патріоти не страждають ані на що подібне?), батьки-засновники Ізраїлю надали величезні пільги так званим ортодоксальним юдеям. Тим самим анекдотичним персонажам у чорних лапсердаках, які тільки й робили, що вели непримиренні суперечки з висмоктаних із пальця, дріб’язкових квазіфілософських і квазітеологічних проблем. Є, наприклад, такий історичний факт: минулих століть чимало юдейських «мудреців» хизувалися тим, що, проколовши голкою в будь-якому місці першої сторінки товстелезну релігійну книгу, могли, не дивлячись, сказати, які саме слова й навіть які саме літери проколе ця голка на кожній іншій сторінці. Тобто, незрідка в пошані було формальне, а не змістовне, знання канонічних текстів - і відповідне ж формальне, а не змістовне, їхнє тлумачення. От саме з таких розумувань народилися кабалістика та інші формалістично-магічні течії в юдаїзмі.

За давніх часів такі персонажі, звісно ж, вели свої заумні дискусії в стилі «багато галасу з нічого» у вільний від заробляння хлібу насущного час. У модерному Ізраїлі їм було дозволено тільки це й робити: держава взяла ортодоксальних юдеїв під свій захист і зобов’язалася надавати їм чималу грошову допомогу. Оплачувати їхні пустопорожні просторікування, мов суспільно корисну працю. При цьому ніхто не вимагав від них публікувати плоди своїх філософствувань: самого факту носіння лапсердаків із чорними капелюхами та ведення нескінченних розмов «про потаємний сенс життя» було достатньо.

Що сталося б у нас, якби раптом оголосили, що «ортодоксальні православні» (масло масляне, звісно ж: слово «православ’я» й без того перекладається іншими мовами як «ортодоксальне християнство») можуть тільки те й робити, що читати (або робити вигляд, що читають) молитви з ранку до вечора, й держава їм це щедро оплачуватиме? Сталося б одне-єдине: в ортодокси масово подалися б ледарі, нероби, невмійки, бомжі та інші маргінальні елементи. Як казали раніше, весь люмпен. Ба більше: минуло б зовсім мало часу, й цей люмпен усвідомив би себе не більше й не менше, як носієм національних традицій і контролером за дотриманням цих традицій. От саме так сталося й в Ізраїлі.

Попри протести світської більшості населення, чисельність ортодоксів дедалі зростала. Потужна хвиля імміграції з пострадянських країн, у яких релігійні традиції було знівельовано, здавалося б, мала збільшити світську складову ізраїльського суспільства. Але сталося рівно навпаки: іммігрували часто-густо люди, які євреями були лише за паспортом і прізвищем, якщо не спромоглися змінити те прізвище на російське. Люди, які все життя прагнули довести, які вони справжні росіяни, а про своє єврейське коріння згадали лише тоді, коли це стало вигідно. (І знову нема куди подітися від аналогії: а чи серед записних українських патріотів таких бракує?) Люди совкової національності, одне слово. Ті, які роками засвоювали заповідь: «Где бы ни работать - лишь бы не работать». Вийшло, що полку ортодоксів дуже й дуже додалося.

Тож, за останніми оцінками, ортодоксом є сьогодні кожний десятий ізраїльтянин. 10% населення країни. Ортодоксальні юдеї відчули себе потужною силою й почали претендувати на те, щоби встановлювати правила життя для всіх. У чому полягають ті правила? Щоб жінки одягалися «пристойно». (Відомим є нещодавній випадок, коли ортодоксальний юдей подав на розлучення, бо його дружина «виявилася жінкою непристойної поведінки»: вона вдягнула сукню з короткими рукавами. Суд, до речі, задовільнив клопотання позивача!)

Щоб жінки ходили лише відведеним для них боком вулиць. Щоб в автобусах та поїздах вони їздили лише на задніх місцях. Щоб найкращі місця в театрах, концертних залах тощо було відведено лише для чоловіків, а жінкам дозволяли сидіти хіба що на гальорці. А найкраще, щоб жінок узагалі не пускали до громадських місць. Щоб по суботах усім було заборонено бодай що-небудь робити, навіть найелементарніше й конче необхідне, а за порушення суворо карали. Щоб не було світських свят, а святкування проходили без «непристойних» веселощів, у самих лише молитвах. Ну й, звісно ж, головна вимога - щоб судочинство в Ізраїлі здійснювалося винятково на релігійних засадах і за релігійними приписами.

Донедавна акції ортодоксальних юдеїв обмежувалися мітингами й демонстраціями. Але тепер мирний етап незворотно пройдено: віднедавна кожна акція закінчується побиттям поліції або світських громадян, підпаленими смітниками, розбитими вікнами й вітринами та перекинутими автівками. Такими от «набожними», «богослухняними» людьми виявилися ортодокси. Утім, надміру релігійно збентежені особи серед сусідів-арабів поводяться точнісінько так само. Та й, мабуть, скрізь у світі, незалежно від конфесії: агресивний релігійний фанатизм скрізь однаковий. Надто ж коли йдеться про фанатизм, за яким бовваніють цілком матеріальні вигоди, а то й влада.

Ніколи дотепер Ізраїль не стикався з таким потужним викликом, який виходив би не від арабів, не ззовні, а зсередини. Після побиття ортодоксами дівчини країною прокотилася потужна хвиля маніфестацій світської більшості, на яких, посеред інших, лунали й вимоги покласти край існуванню дармоїдського суспільного прошарку, тягар утримання якого стає для держави непосильним. От тільки досвід арабських країн, на жаль, засвідчує: будь-які радикальні заходи проти релігійних фундаменталістів призводять лише до ескалації насильства з їхнього боку.

Тим часом країна переживає ще один наслідок масованої пострадянської імміграції - «падіння моралі». Ізраїльського майора самі ж ізраїльтяни зловили на контрабанді наркотиків. І це в країні, де армія є чимось священим! Ізраїльські владоможці тільки й роблять, що чубляться й з’ясовують стосунки, - мимоволі згадаєш, що ледь не половина ізраїльтян мають серед предків вихідців з України. Додайте до того економічну кризу, й ви отримаєте ідеальний бульйон, у якому якнайкраще росте штам релігійного фундаменталізму.

Не хочеться навіть припускати можливість приходу ортодоксальних юдеїв до влади. Але ще два роки тому хто б міг уявити різку фундаменталізацію Єгипту? Що буде в такому разі? Ізраїльсько-арабське протистояння перейде у фазу непримиренної війни на знищення? Чи, навпаки, ізраїльські фундаменталісти об’єднаються з арабськими заради священої війни проти європейської цивілізації? «Аль-Каїда» під проводом ядерного Ізраїлю? Того сьогодні ніхто не знає. Й, чесно кажучи, було б дуже добре, якби про це ніхто ніколи не дізнався на практиці.

А світ, схоже, мусить усвідомити: він стоїть перед усезагальним викликом релігійного фундаменталізму. Далеко не лише ісламського: проблема є набагато глобальнішою. Хто наступний на черзі? Чомусь зовсім недоречно пригадується Патріарх Кирил, агресивно налаштований як проти інших конфесій, так і проти європейської цивілізації. Той самий Кирил, який не шкодує епітетів, аби прославляти й видавати за взірець для наслідування все, що було в Росії за далеких, давно минулих часів.

Варіант статті вийшов у газеті «Свобода»


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS