Став професором з одним ф

Тиждень тому, у п’ятницю, мав  майстер-клас на факультеті журналістки Українського католицького університету у Львові. Мова ішла про репортаж. Коли мені запропонували це зробити, то я сів і почав згадувати звідки ж я репортажі робив. З ліквідації аварії на ЧАЕС. З Вірменії 1988 року, де відбувся страшний землетрус. Правда, з незалежних від мене причин вірменський репортаж не був надрукований. З Грузії серпня 2008 року, коли там війна ішла. З Молдови , коли там підпалили адміністрацію президента. З Москви, коли там вибухи у метро організували. Іще багато, багато чого.

Але сутність майстер-класу, як я вирішив для себе,  полягає в тому, що треба розповісти студентам про власний досвід і зробити на його основі узагальнення.  Себто на прикладі моїх конкретних репортажів описати їм спосіб збирання і  викладу матеріалу, але також універсалізувати його. Щоб студенти могли використати це у своїй практиці. Ну а потім ще дві години розмови про те, як студентам розробляти ту чи іншу тему.

Здається, у мене склалося. Мені ставили питання ВСІ студенти. Тобто їх зачепило і зацікавило.

А загалом там на фіакультеті цікавий підхід запровадили не ділять на газетних, теле і радіо. Там універсальні журналісти. Вони мають вміти все. У цьому є своя логіка. Я в основі своїй газетний журналіст співпрацював із радіо і телебаченням. Якби мене свого часу навчали як уневерсального журналіста, то воно б не завадило.

Взагалі-то, це був не перший        досвід. Колись,  далекого 1992 року, я читав лекцію в The Wayne  state university   у Детройті. Тоді я мав лекцію на тему українсько-російських стосунків. Я намагався якомога простіше викладати. Але в мене склалося враження, що студенти нічого не зрозуміли. Ймовірно, через те, що просто мало уявляли ситуацію в колишньому СРСР.

А зараз мені сподобалося. Думаю, що міг би розробити майстер-класи по написанню документальних книжок, газетних колонок тощо. Так і сказав керівництву факультету. Побачимо, чи їх зацікавило.