Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Dsaist
u https://genericviagraput.com# generic viagra online pharmacy viagra and alcohol <a href= https://genericviagraput.com# >viagra</a> generic viagra viagra wiki <a href=https://genericviagraput.com#>be st ...
Коментарів: 2690
eltmebqa
y <a href= https://cialisgenericput.com# >cialis from india</a> order cialis generic cialis for sale online <a href=https://cialisgenericput.com#>ge neric cialis online</a> https://cialisgenericput.com# ...
Коментарів: 2690
beqzbzbj
s https://cialisgenericput.com# buy generic cialis cialis online <a href= https://cialisgenericput.com# >cialis online generic</a> generic cialis online <a href=https://cialisgenericput.com#>mo re ...
Коментарів: 2690
qgqrgscy
pwnwck <a href= https://canadianpharmacyput.com# >canadian pharmacies shipping to usa</a>
Коментарів: 2690
vilpxmtb
hojoqq <a href= https://cialisgenericput.com# >generic cialis</a>
Коментарів: 2690
Rtycle
x <a href= https://canadianpharmacyput.com# >canadian pharmacies online prescriptions</a> canadian pharmacies online prescriptions canadian online pharmacies <a href=https://canadianpharmacyput.com#> ;canadian ...
Коментарів: 2690
fhvtnshr
szwazw <a href= https://genericviagraput.com# >generic viagra online pharmacy</a>
Коментарів: 2690
oxloomjc
d <a href= https://genericviagraput.com# >generic viagra online pharmacy</a> generic sildenafil difference between viagra and cialis <a href=https://genericviagraput.com#>be st price ...
Коментарів: 2690
llelvxlz
b https://canadianpharmacyput.com# canadian pharmacies online canadian pharmacies online prescriptions <a href= https://canadianpharmacyput.com# >canadian pharmacies online prescriptions</a> ...
Коментарів: 2690
sqldqgqc
sfnibr <a href= https://genericviagraput.com# >generic viagra for sale</a>
Коментарів: 2690

Архів


Моліться, пане Сидорук!

Борис Бахтєєв, 05.12.2011 12:04

Писати цей допис боляче. Абсолютно чесно: боляче. Хай би хто як зловтішався з такого вступу.

Я давно знаю Аркадія Сидорука. Знаю як цікаву людину, як неперевершеного опонента в дискусіях - коли з голови аж пара йде, а думки приходять із такою швидкістю, що ніякому «Що? Де? Коли?» й не снилося. Знаю як дещо ексцентричну людину - хоча дотепер я розглядав це лише як плюс: журналіст і не має виглядати й поводитися, мов той чиновник.

Тим неочікуванішою буда відповідь Аркадія Сидорука на мій допис «Приреченість Тимошенко». Сидорук порівняв мене з Джамбулом Джабаєвим - не більше й не менше. Дуже кортить у відповідь «порівняти» пана Сидорука з Достоєвським: писати такі, як він, відповіді - то злочин, а читати їх - то справді кара.

Але не стану легковажити, а натомість просто спитаю: а чи так уже знається пан Сидорук на творчості пана Джабаєва? А чи просто переповідає затаскані російські анекдоти про «чурок»? І якщо останнє, то чи довго чекати, поки пан Сидорук почне переповідати не менш затаскані російські анекдоти про «хохлів»? Зокрема й про Тараса Шевченка як про «неотёсанного деревенского дядьку в шапке, который призывал к мировой революции»?

Та річ не в тім. Виступаючи проти методу «що бачу, про те й пишу», Аркадій Сидорук учиняє цілковито протилежним чином: він пише про те, чого не бачить, бо його (того, про що він пише) не існує у природі.

Прочитавши текст «Борис Бахтєєв і Джамбул Джабаєв» (добре хоч, не Чапаєв), відчув щось добре-добре знайоме. Довго не міг збагнути, що саме. Банальний інтернетівський тролинг? Та, нібито, ні: тролі зазвичай своїми справжніми іменами не підписуються. Сумнозвісне «а ще окуляри начепив»? Теж, нібито, ні: надто інтелігентно за формою. Аж раптом збагнув: це ж старий знайомий стиль газети «Правда»! Захід закидає СРСРові: «У вас політв’язні!» Газета «Правда» відповідає: «А у вас криза, інфляція та безробіття!» Захід закидає: «У вас права людини порушують!» Газета «Правда» відповідає: «А у вас криза, інфляція та безробіття!» Захід закидає: «Вторгнення до Чехословаччини не має нічого спільного з міжнародним правом і є агресією!» Газета «Правда» відповідає: «А у вас криза, інфляція та безробіття!»

Отак і тут. Гаразд, погоджуся: я справді окуляри начепив. Ба більше: то саме через мене на Заході криза, інфляція та безробіття. Ну, й що далі? Яким чином з усього того випливає, що я неправий у даному конкретному питанні про Юлію Тимошенко? Перехід на особистості й відведення в такий спосіб дискусії від суті проблеми - давно-давно відомий, найхрестоматійніший маніпулятивний прийом. Здавалося б, навіть соромно до нього вдаватися. Принаймні, так відверто, як це зробив Аркадій Сидорук.

Такою вийшла гра обставин: збіглися в часі відповіді на мої дописи Аркадія Сидорука та Костя Бондаренка. Хоч смійся, хоч плач: діаметрально протилежні за змістом звинувачень на мою адресу, вони є абсолютно тотожними за методикою добирання й формулювання тих звинувачень. Тож залишмо на совісті Сидорука приписувані мені злостиву емоційність, перекручування та замовчування фактів. Бодай для різноманітності можна було б хоча б по одному прикладу навести.

Дуже віртуозним вийшло прив’язування мене до судді Киреєва. Добре хоч, Сидорук не став малювати посеред тексту чогось на кшталт «Киреєв + Бахтєєв = ... (ну, скажімо, Сталін)». Може, я чогось не розумію, але у виголошеному суддею Киреєвим вироку й справді не бачу ані найменшої своєї провини. Що ж до довільних занадто художніх порівнянь (скажімо, Роналда Рейгана з Адольфом Гітлером) і до проведення причинно-наслідкових зв’язків там, де їх нема й не може бути, - то тут газеті «Правда» свого часу теж не було рівних.

Не було рівних газеті «Правда» й за аргументацією в стилі: «Далі, здається, вже нікуди. Виявляється, є куди». Читай: «Усе прогресивне людство це й так чудово розуміє, тож вдаватися до аргументування не станемо».

Тож про нечисленні зернятка аргументації по суті. Протести світової громадськості проти неправового, несправедливого й політично вмотивованого засудження Юлії Тимошенко містять у собі один-єдиний зміст - протест проти неправового, несправделивого й політично вмотивованого засудження Юлії Тимошенко. Вони найменшою мірою не містять у собі оцінок Юлії Тимошенко як політика. Світ протестує не тому, що Тимошенко така гарна - така гарна, а тому, що засудили її несправедливо й неправедно.

Аркадій Сидорук навіть не збагнув, який зміст міститься в його власних твердженнях. А зміст цей такий: зі слів Сидорука випливає, буцімто Юлію Тимошенко засудили за заслугами, от тільки вона така хороша, що світ вимагає від України переступити через закон і право. «Хорошість» Тимошенко для світу є вищою за право. Якщо наполягати, що ніби протести світової громадськості (наголошу: йдеться про світ як сукупність держав земної кулі, а не як архаїчний «вищий світ», бомонд, де загально-невизначена «хорошість» і справді могла правити за універсальне виправдання) є визнанням чеснот Тимошенко, іншого тлумачення бути не може: таке наполягання абсолютно чітко переводить справу з об’єктивної юридичної в суб’єктивну особисто-оціночну площину. Власне, хрестоматійне: визнання невинності людини в чомусь одному не є доказом непогрішимості цієї людини геть в усьому; невинність людини перед законом не означає її високої фаховості.

Той самий прийом Сидорук застосував ще раз. Виплата пенсій у кризовому 2009 році, рівно як і виведення з гри «РосУкрЕнерго», аж ніяк не є доказом того, що Тимошенко не наробила дурниць в іншому. (А того, що вона робила самі лише дурниці, я ніколи й не стверджував. Я стверджував лише, що вона наробила їх чимало.) Теж хрестоматійне: істинність теорії (в даному разі про непогрішимість Тимошенко) неможливо довести прикладами, хоч скільки б цих прикладів було. Натомість одного прикладу досить, щоб спростувати теорію.

«Студію (в Шустера. - Б.Б.) щоразу нашпиговували войовничими регіональниками. Неодмінною була присутність А.Г. та І.Б., які перетворювали політичні диспути на шабаші. І те, що Тимошенко щоразу виходила з них переможцем, засвідчує її очевидні моральні та інтелектуальні переваги над політичними опонентами», - пише А.С. Якщо чесно, то дуже неординарний спосіб отримати переваги хоч у диспутах, хоч у шабашах - щоразу залишати студію. Леонід Кучма, пригадується, щоразу отримував інтелектуальні й моральні переваги (чи, принаймні, він так уважав), відмовляючись брати участь у дебатах. Якби Тимошенко справді спробувала сперечатися чи то з Герман, чи то з Богословською, вона б, поза сумнівом, отримала-таки перемогу. Але ж вона цього не робила, а грюкала дверима! І чий імідж від того виграв? Скажете, її, Тимошенко?

Згадавши, як Ющенка «презирливо» назвали котом Леопольдом, пан Сидорук не сказав, хто саме це зробив. А зробив це (авторитетний для нього?) Віктор Янукович. І знову стара знайома газета «Правда»: з того, що я критикував Тимошенко, жодним чином логічно не випливає моєї запопадливості ані перед Ющенком, ані перед Балогою, ані перед Кім Чен Іром. Спонукання до бінарної логіки («якщо ви проти Сталіна - ви за Гітлера; якщо ви проти Гітлера - ви за Сталіна») - ще одна хрестоматійна маніпуляція. І головне ж: де докази, де докази?

Ну, й нарешті: не треба бути фінансовим генієм (яким, напевне, є Аркадій Сидорук), щоб збагнути: реформи є якісними (на відміну від кількісних) змінами, й оцінювати реформи за показниками їхньої рентабельності, за кількістю негайно отриманих до бюджету коштів - це щонайменше шарлатанство.

І, як і годиться, про «противсіхів». Коли вже на те пішло, яким був лейтмотив агітації Юлії Тимошенко під час останніх президентських виборів? А таким: «Голосуйте проти Януковича!» «Противсіхи» чесно й сумлінно саме це й зробили. Ах, їх Ющенко закликав? Немає жодного сумніву: Ющенко перед виборами мав аж такий авторитет, що всі тут само кинулися виконувати його пораду. І, до того ж, своєї голови у виборців не було (вони ж - біомаса, яка в біомаси голова?), тож вони тільки й могли, що виконати чиюсь команду.

Але абстрагуймося на мить від конкретики. От є два кандидати на високу посаду. І є люди, що голосують проти обох. Яким чином - у теорії - це дистанціювання від обох може зіграти на користь когось із-поміж цих двох, когось заздалегідь визначеного? Чому ж тоді «противсіхи» не зіграли на користь Тимошенко - так само, як вони зіграли на користь Януковича? А тому, що Тимошенко так і не змогла переконати суспільство в тому, що є найгіднішим кандидатом. Вона не змогла надати своїм виборцям позитивної мотивації голосування за неї й намагалася виграти вибори на негативній мотивації проти Януковича. А отже, до певної міри сама доклалася до феномену «противсіхства».

Вона програвала Януковичеві, й голоси «противсіхів» були останньою тростинкою, за яку вона прагнула вхопитися. Власне кажучи, її агітації бракувало одного гасла: «ВОНА - це ПРОТИВСІХ». І це гасло, принагідно кажучи, було б бездоганно правдивим: уся історія політичної діяльності Тимошенко - це історія її непримиренної боротьби з усіма довкола. З усіма, хто під руку трапиться.

Але, якщо вже серйозно, чи є гарантія, що, якби «противсіхів» примусили голосувати результативно, всі вони проголосували б саме за Тимошенко? Чи не додали б вони більше голосів Януковичеві?

Власне кажучи, що означає таврування «противсіхів»? А воно означає зізнання: «Вона, звісно ж, - далеко не подарунок, але він - іще гірший». Аргумент цей є якимсь... дитячим. Мов останній аргумент школяра, якому не купили морозиво: «А он Сашкові купили, а він трійку з малювання отримав!»

Так, у даному разі цей аргумент був цілком правдивий. От тільки для надто багатьох виборців він виявився недостатньо переконливим і недостатньо очевидним. Що було зрозуміло від самого початку, й штабним політтехнологам (ого, політтехнологам!) було зовсім не важко це передбачити. Якби вони справді прагнули передбачити, а не намалювати картину, приємну для шефині з усіх боків. Якби їх цікавив результат, а не процес, «завтра», а не «зараз».

Аркадій Сидорук продовжує гнути стару лінію, яка вже довела свою кричущу неефективність. Та яку там неефективність - катастрофічність. Тавруючи критиків (зауважте: не супротивників, а критиків; бий своїх, щоб чужі боялися?), він закликає не усвідомити переваги Юлії Тимошенко, а увірувати в неї. Юлія Тимошенко - свята, й сумніватися в цьому заборонено.

Що ж, може, вона й свята. От тільки за святих не голосують на виборах, їх не обирають до земних органів земної влади. Їм тихо моляться подалі від галасливої юрби. Тож, замість шипіти від люті, може, Аркадієві Сидоруку було б краще саме це й робити? Моліться, пане Сидорук - це заспокоює нерви.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS