Останнє у блогах

Більше

Архів


Борис Бахтєєв і Джамбул Джабаєв

Аркадій Сидорук, 01.12.2011 15:24

У Вашингтоні, окрузі Колумбія, як кореспондент ІТАР-ТАСС я висвітлював діяльність «мозкових центрів», постійно спілкуючись з американськими  політологами. Пам’ятаю, під час однієї зустрічі Аріель Коен - провідний співробітник дослідницького центру Республіканської партії Heritage Foundation - сказав мені: «Я не пишу аналітичних розробок про Близький Схід, бо з цієї проблеми  упереджений і не можу бути об’єктивним».

До відвертого зізнання відомого американського політолога варто було б прислухатися не тільки його колегам в Україні (якщо такі є у реальному сенсі цього слова у неофеодально-олігархічній країні), а й журналістам...

Мені невідомо, якої тяжкої професійної  травми зазнав пан Бахтєєв, автор чергового антиюліанського опусу «Приреченість Тимошенко», працюючи  свого часу у бютівській «ВВ». Та відтоді, він не в змозі вгамуватися, продукуючи на конвеєрі статті з нищівною, як йому, певно, здається, критикою Юлії Тимошенко. Їхні незмінні прикмети -  злостива емоційність, перекручування і замовчування фактів.

Для оприлюднення своєї останньої претензійної штукенції він вибрав вочевидь психологічно невдалий момент. У той час, як цивілізований світ вимагає звільнити колишнього прем’єра України з-за ґрат, де вона опинилися внаслідок «політично вмотивованого» вироку, голос пана Бахтєєва (щоправда, більше схожий на писк комара), дзижчить дисонансом.

Схоже, навіть він сам розуміє, що бере на себе аморальну роль. Тож неоковирно починає з  самовиправдання, обравши позу провінційного Гамлета. «Можливо, писати таку статтю сьогодні, коли Юлія  Тимошенко перебуває в ув’язнення, є не надто шляхетним, - стверджує він. - Можливо».

Друге «можливо» має перекреслити в  свідомості читачів сумнів, якого в автора насправді немає й ніколи не було. Намагаючись створити психологічне алібі, пан Бахтєєв, однак не усвідомлює, що заганяє себе у глухий кут упередженості.

Оскільки «Телекритика» профільне видання, почну з його розумувань про ток-шоу за участю лідерки БЮТ. У пана Бориса  викликають подразнення її критичні «суперемоційні промови» і те, що вона постійно «красиво зникала зі студії». З  притаманною йому категоричністю він розцінює це як  «неповагу до ведучого, до інших гостей студії, та й до телеаудиторії».

Втім, йому здалося, що цього висновку замало і він робить інший, категоричніший. «Як свідчення: (?!)  Тимошенко вважає себе за аристократку, якій не до лиця дискутувати з простолюдом (до речі, такого слова, як і деяких інших наявних у статті, в українській мові немає. - Прим. автора), - стверджує пан Бахтєєв. - Вона, що зве себе лідером демократичних сил, дивилася на співгромадян згори».

Бракує хіба що третього, остаточного, висновку на рівні судового вироку: «Юлія  Тимошенко - ворог народу». Як на мене, це пояснюється тим, що на плечах Бахтєєва немає судової мантії. І все ж мене дивує, чому він не використав висунуте Кирєєвим  проти  колишнього прем’єра судове звинувачення у використанні коштів, отриманих винятково завдяки її особистим зусиллям за Кіотськомим протоколом «за нецільовим призначенням».

Подумати тільки (який жах!)   - на виплату пенсій у кризовому 2009 році. Не привласнивши при цьому жодної копійки та повернувши згодом усю суму до державної скарбниці! Хіба це не ще один доказ того, що так звана (за розумінням Бахтєєва) лідерка демократичних сил зверхньо ставиться до своїх співвітчизників?

Осуджуючи Юлію Тимошенко за неповагу до ведучого (йдеться, мабуть, про Савіка Шустера, бо інший варяг - Кисельов - з відомих причин рідко тішив її запрошеннями), пан Бахтєєв дивним чином забув, за яким принципом влаштовувалися оті ток-шоу. Студію щоразу нашпиговували войовничими регіональниками. Неодмінною була присутність А.Г. та І.Б., які перетворювали політичні диспути на шабаші. І те, що Тимошенко щоразу виходила з них переможцем, засвідчує її очевидні моральні та інтелектуальні переваги над політичними опонентами.

Нерідко між трьома шахрайськими методами - перекручуванням фактів, їх відвертими   фабрикаціями та замовчуванням - важко провести межу. Пан Бахтєєв звинувачує Юлію Тимошенко у «демонізації то Ющенка, то Єханурова, то Балоги, то Фірташа». Автор статті окремо закидає екс-прем’єру ворожість до «месії», що, звісно, мала негативні наслідки для України.

Це ж треба так перевернути все догори дриґом! Хіба не Ющенко відразу після приходу на Банкову на хвилі Помаранчевої революції спільно з «любими друзями» почав створювати у владі противаги прем’єр-міністру, а згодом став в опозицію до власного уряду? Хіба не він разом з паном Балогою танцював від радощів на аеродромі, відібравши літак у Юлії Тимошенко, коли вона спецрейсом вирушала до Москви на переговори з газової проблеми, а сам у драматичний момент поїхав кататися на лижах в Карпати? Хіба не він, презирливо прозваний раніше «котом Леопольдом», сприяв приходу до влади свого колишнього опонента на виборах 2004 року, санкціонувавши фабрикації з голосуванням «на дому» і закликаючи своїх прихильників, голосувати у другому турі «проти всіх»»?

У розлогій, як зазвичай, статті пана Бахтеєва я не знайшов про це жодної згадки. А без цього перемога Януковича на президентських виборах, яку він пояснює винятково виборчими прорахунками БЮТ, була б не те що малоймовірною, а  неможливою.

Розмусолюючи в унісон з теперішньою «безгрішною» владою старі гріхи Юлії Тимошенко періоду первісного накопичування капіталу  90-х років, він не те що ігнорує еволюційний шлях, який вона пройшла від бізнесвумен до державного діяча, а й додає солідні порції сучасної брехні.

«Сьогодні вона відстоювала цивілізований ринок землі, завтра заявляла, що земля має бути «всенародною» (а отже, нинішні наділи, отримані селянами під час розпаювання колгоспів, треба конфіскувати?)» - безапеляційно проголошує пан Бахтєєв. Невже йому  невідомо (а може, він і справді не знає, прикипівши до київської бруківки?) що саме Тимошенко на посаді прем’єр-міністра санкціонувала безкоштовну приватизацію земельних ділянок, і частина землеробів встигла цим скористатися?

Вчитайтеся в абзац, в якому пан Бахтєєв ставить рекорд брехні. «Експропріюємо екпропріаторів і заживемо щасливо, віднині й вовіки віків», - хіба не таке малореальне послання надсилала Тимошенко суспільству?, - пише він. - І до речі, а хіба в Юлії Тимошенко ніколи не було жодної можливості бодай спробувати «експопріювати експропріаторів» на практиці, а не лише на словах і не лише в умовний спосіб?

Автор замовчує ключову для України подію в енергетичній сфері. Йдеться про виведення з гри внаслідок українсько-російських домовленостей посередника «УкрРоскЕнерго» та повернення державі привласнених цією компанією понад 11 мільярдів кубів газу. Як відомо, після зміни влади в Україні відбувся розгляд справи у Стокгольмському арбітражному суді, де вперше у світовій практиці держава виступила проти самої себе, і  награбоване повернули головному спонсору Партії регіонів. І, зрештою, як наслідок усього  - судові процеси над екс-прем’єр-міністром і колишніми урядовцями, які діяли в інтересах держави, в не олігархів.

Просто пану Бахтєєву, єдине мета якого - очорнити Юлію Тимошенко, певно, не з руки згадувати про такі «дрібнички».

У нестримному антиюліанському екстазі Борис Бахтєєв за прикладом казахського поета-акина сталінської доби Джамбула Джабаєва примудрився навіть вигадати «вислів часів прем’єрства Тимошенко». І наводить його у статті: «Що заважає поганому танцюристові? Ну, відомо що. А що заважає поганій танцюристці? Балога».

Далі, здається, вже нікуди. Виявляється, є куди.

Претензійним риторичним запитанням «Чи вміє вона взагалі мислити концептуально?» та власними  рекомендаціями стосовно того, що «метою реформ має бути оптимізація функціонування державних інститутів» пан Бахтєєв підіймає себе на глум. Адже він, висловлюючись делікатно,  - особа повністю некомпетентна з фінансово-економічних питань. Як, до речі, і в теорії психоаналітика Зіґмунда Фройда, якого пан Бахтєєв приплів ні в тин ні в ворота.

Чи в змозі автор опусу «Приреченість Тимошенко»  відмовитися від екзальтованої брехні? Навряд. Що ж до наслідування прикладу Аріеля Коена, то про це годі й говорити...

P.S. Пан Бахтєєв, наскільки мені відомо, не душпастир за сумісництвом. Тож немає чого йому співати за упокій мільйонів людських душ. У кінці кожного тунелю, якщо він навіть називається  «Україною», є світло. Є воно і для Юлії Тимошенко - колишньої очільниці уряду, яка зробила чимало корисних справ,  єдиного реального опозиційного лідера в Україні, відомої у світі державної та політичної діячки.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Політолог, журналіст-міжнародник. Кореспондент у США в 1980-1989 рр., 1992-1996 рр., колишній радник кандидата в президенти України.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

    Головна RSS