Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Richardzet
cheap viagra tablets http://tadmedz.com buy cheap viagra uk online http://cialisxtl.com can you order cialis
Коментарів: 950
lewaremi
discount card for cialis <a href=" http://tadmedz.com# ">taking l-citrulline and cialis together</a> cialis buy toronto
Коментарів: 454
ingesscic
cialis online cheap canada <a href=http://www.mcuzone.com/forum/home.p hp?mod=space&uid=218090/#>best place to order cialis online</a> viagra sale glasgow can buy viagra vietnam <a ...
Коментарів: 743
Arteday
generic levitra cheapest prices <a href=" http://tadmedz.com# ">cialis 200mg</a> buy cialis using paypal
Коментарів: 950
illivyBog
cheapest viagra online <a href=http://jiajiawang11.com/home.php?mo d=space&uid=84465/#>buy viagra kamagra online</a> can you buy viagra over the counter can you buy viagra rite aid <a ...
Коментарів: 247
YanrcefJussy
<a href=https://все-займы-тут.р ф/>займы онлайн</a> без проверок и отказов моментально только по паспорту
Коментарів: 677
RichardGek
buying cialis usa http://tadmedz.com cheapest pharmacy cialis http://cialisxtl.com buy real levitra
Коментарів: 454
lewaremi
cheap generic viagra australia <a href=" http://tadmedz.com# ">cost of cialis</a> viagra for women for sale in the uk
Коментарів: 454
Richardzet
buy viagra walgreens http://tadmedz.com generic viagra buy uk http://cialisxtl.com best place to buy cialis uk
Коментарів: 950
Arteday
cheap cialis generic india <a href=" http://tadmedz.com# ">average price cialis</a> cheap brand cialis online
Коментарів: 950

Архів


Азаров, мораль і суспільна байдужість

Борис Бахтєєв, 29.10.2011 23:51

Дивна, все ж таки, в нас країна. Прем’єр-міністр, перебуваючи на території іноземної держави, каже чортзна-що, а в нас це не стає навіть предметом суспільного обговорення. Та й цікавості не викликає - так, у деяких ЗМІ з’явилися коротенькі повідомлення, й не більше. Маргінальна інформація, ледь не з рубрики «У світі цікавинок».

Виступаючи в російському Санкт-Петербурзі на форумі творчої та наукової молоді країн СНД (самий по собі цей факт видається глузуванням), Микола Азаров заявив: він упевнений у необхідності повернення до моральних цінностей, втрачених після розпаду СРСР.

Повторю: в Україні на цей факт ледь звернули увагу. Воно й правда: що вже такого важливого він сказав? От якби він сказав щось про Януковича, або про Тимошенко, або про Яценюка! Отоді б наші ЗМІ це жували й жували. А якась там мораль після розпаду СРСР?..

А прем’єр наш тим часом констатував: незалежність України означала втрату моралі. Є СРСР - є мораль, немає СРСР - немає й моралі. Все просто, мов у дитячій лічилочці. У який спосіб розпад імперії спричинив занепад моралі - до такого деталізаторства наш прем’єр не спустився. Хай, мовляв, наукова молодь СНД сама розбирається - на те вона й наукова. А в тому ж і полягала вся підступність азаровських слів: санкт-петербурзька аудиторія, за своїм віком, не пам’ятає СРСР і через те не може ані підтвердити слова Азарова, ані спростувати їх. Додаймо до цього, що в Росії добу СРСР ледь не офіційно визнано за «золотий вік», за якого все, що було, гідне лише оспівування. Тепер таку саму політику відбілювання СРСР офіційно започатковано й в Україні, так виходить?

Варто ще нагадати: у тому ж таки Петербурзі Азаров зустрічався з Владимиром Путіним. От цікаво, чи не бідкався він російському колезі про те саме, чи не стверджував, що існування України як держави є несумісним із мораллю? Аморальним?

Чимало хто й в Україні веде мову про те, що буцімто за радянських часів була висока мораль, а тепер її втрачено. Що ж, обивателям це можна подарувати. Їм не хочеться сушити собі голови незручними запитаннями. Такими, наприклад: звідки в нас узялися корупціонери? Прихватизатори й інші нечесні ділки в такій кількості? Звідки в такій кількості взялися міліціонери (вчителі, лікарі, чиновники) з відверто садистськими схильностями? З якого інкубатора вилупилися продавці, єдина мета яких - обдурити покупців? З якої планети прилетіли до нас пенсіонери, що в метро пройдуть вам хоч по ногах, хоч по голові, а зробите їм зауваження - обхамлять з голови до ніг? А наша влада, яку репрезентує комрад Азаров, - чи її хоч у музеї моральності експонуй?

Чи всі вони родом не з СРСР? А чи всі вони викинули ту мораль на смітник, мов старі рукавички?

Як узагалі могло статися, що «висока мораль» узяла й раптом кудись поділася? Коли так, то, може, й не мораль то ніяка була? А якщо й мораль, то винятково «для офіційного використання»; для ситуацій, «коли Бог не бачить», була цілковито інша мораль, аж ніяк не моральна?

Отже, або наш прем’єр-міністр мислить на рівні пересічного обивателя, або ж під словом «мораль» він має на увазі щось своє, потаємне. Що саме - не важко здогадатися. Чи не найхарактернішою рисою офіційної радянської «моралі» були показна любов до «рідних партії та уряду», а також вбита ще зі сталінських часів звичка «не висовуватися», тим паче не висовуватися з критикою чи висловленням невдоволення. Бути слухняними й покірними - власне, не громадянами, а підданцями. Може, от саме це й мав на увазі Азаров?

А якщо так, чи не були ці його слова індикатором величезної суспільної небезпеки? Чи були вони варті легковажного до них ставлення?

Пинагідно Азаров заявив, що потрібно «спираючись на нашу спільну культуру, поміркувати з того, як зробити так, щоб ті цінності, які ми втратили, було не просто відновлено, а щоб вони й розвивалися». Про які цінності йшлося, ми вже обговорювали. Цікавим є інше: про яку «спільну культуру» вів мову наш глава уряду? Нагадаю: йшлося про форум у межах СНД. То яка спільна культура існує в українців із узбеками? Таджиками? Вірменами? Відповідь є очевидною: радянська офіційна й ніяка інша. Отже, Микола Азаров висловив переконання в тому, що до СРСР культури не існувало, а після СРСР вона припинила існувати. Цілком у дусі сталінського «Короткого курсу історії ВКП(б)». От цікаво, що ж тепер має робити міністр культури в уряді Азарова?

Тут принагідно хотілося б спитати от про що. Майже половина українців проголосувала на президентських виборах за Віктора Януковича. Чимало українців на парламентських виборах голосували за Партію регіонів. Але чи голосували всі ці люди за повернення до комуністичної ідеології в найодіозніших її проявах? Напевне, ні - інакше вони проголосували б за Петра Симоненка та КПУ. То чи не йдеться про те, що виборців було обдурено, а результати голосування - підмінено?

Нарешті, ще один пасаж з петербурзького бенефісу Азарова: він заявив, що «радий розмовляти з учасниками форуму зрозумілою всім нам мовою, нашою спільною мовою». Отже, тим самим наш прем’єр розписався, що мова, якою він намагається розмовляти в Україні, є незрозумілою й для нього самого? Іншими словами, що під час публічних виступів в Україні він свідомо несе абракадабру?

Можна, звісно ж, покепкувати й із цього його висловлювання. Але знову спробуймо вдуматися: що ж сказав офіційний представник України в ранзі глави уряду? А сказав він, що в Україні його позбавили можливості розмовляти рідною мовою. Російські ЗМІ й без того на всі голоси змальовують, як в Україні буцімто переслідують російськомовних громадян - а тепер вони отримали підтвердження від самого українського прем’єр-міністра. Виходить, не лише рядових громадян переслідують, а й самого керівника уряду! От до чого дійшла «націоналістична» Україна!

Якщо це не була відверта провокація проти України, то що тоді це було?

Цілком можливо, що Азаров скоїв цю провокацію, сам того не усвідомлюючи - тоді це ще гірше. Просто його душа співала від самого факту, що він опинився в Росії; на серці було так легко, що він утратив самоконтроль. Таке собі оп’яніння Росією вийшло, інтоксикація свідомості. Це може свідчити про одну-єдину річ: саме Росію Микола Азаров вважає за батьківщину, а Україну - за чужину, в найкращому разі за місце заробітчанства. Зважаючи на місце його народження, воно й не дивно, навіть цілком природно.

Дивно й неприродно те, що за всіх цих обставин Микола Азаров і надалі «трудиться» прем’єр-міністром України. А українське суспільство хіба що глузує з його витівок. От і мою статтю, поза сумнівом, звинувачуватимуть у роздмухуванні дріб’язків, у робленні з мухи слона. Але що ж мусить зробити найвищий державний посадовець, щоб це не вважалося за дріб’язок? Як ще він має довести, що Україна є йому байдужою, бо чужою?

Суспільна реакція на слова Миколи Азарова, мовлені ним у Санкт-Петербурзі, - точніше, відсутність суспільної реакції - на жаль, переконує: поки суспільство не поважає себе, ним керуватимуть азарови. Й, мабуть, триватиме це ще довго.

Стаття вийшла в інтернет-виданні «Українське Слово» 


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS