Я іду, щоб повернутися?

         Я іду з посади голови комітету  Київської незалежної медіа-профспілки.  29 жовтня відбудеться звітно-виборна конференція організації. Я керував нею три роки. Став головою майже випадково - у час кризи організації не знайшли нічого кращого, ніж запропонувати мені очолити КНМП. Потім ще два рази мене переобирали на цю посаду.

         За цей час мені вдалося зупинити кризові явища. Коли я кажу "мені", то маю на увазі і членів комітет КНМП, без участі яких жодні плани не були б втілені у життя. За цей час київська медіа-профспілка перетворилася з революційної організації, яка виникла як протест проти цензури,  на організацію бюрократичну, котра спокійно, без галасу і зайвого піару захищає права журналістів. Сьогодні я там найбільший нероба. Я майже ні в що не втручаюся, машина працює ніби сама по собі. Звісно,  це лише  на перший поверховий  погляд. За такою діяльністю стоїть традиція, яка створювалася усіма попередніми головами і комітетами. Вона полягає в тому, що в комітет приходять люди, які хочуть працювати і мають волю до цього. Звісно, далеко не все ідеально. Є речі, які не вдалося  втілити у життя.

         На наступних зборах буде обраний новий голова комітету. Я знаю, кого хотів би бачити на цій посаді. Але не буду оприлюднювати свої преференції. Закликаю активістів профспілки спробувати взяти участь у змаганні за цю посаду і за посади членів комітету. Зразу помітьте собі, що нічого, крім додаткової безкоштовної роботи, вам ці посади не нададуть.

         Чи не найважливіша річ, яку ми почали втілювати в житті - відродження Незалежної медіа-профспілки України. Нарешті почалося її відновлення. КНМП є лідером в цьому процесі. Образно кажучи, вона підставила плече НМПУ і її активісти почали працю з відродження.  На наступній звітно-виборній конференції я буду пропонувати, щоб київська організація заявила, що справа відродження НМПУ є справою її, КНМП, честі.

         Я іду, але, можливо, щоб повернутися. Колеги пропонують мені балотуватися на посаду голови НМПУ. Я не проти, бо почав процес відродження і треба б його завершити. Лише за наявності відродженої, сильної НМПУ регіональні організації також відчуватимуть свою  силу.

         Я свідомо не робив так, щоб гарантовано можна було перейти з однієї посади на іншу. Не хочу, щоб стереотип, який створили українські політики, мав вплив і на журналістську профспілку. Маю на увазі утримування при владі за будь-яку ціну. На жаль, і в історії профспілки були подібні речі, які не пішли їй на користь.  Тож я навіть закликаю активістів, які мають свій план розвитку всеукраїнської медіа-профспілки,  балотуватися на посаду голови НМПУ. А успіху в цій боротьбі  бажаю собіJ))) Втім, якщо програю, то це не стане трагедією.