Останнє у блогах

Більше

Архів


Стівен Джобс. Герой Планети

Олександр Михельсон, 09.10.2011 03:27

«Король помер – нехай живе король!» У світі цю фразу часто тлумачать неправильно. Мовляв, немає кінця тиранії.

Насправді ж її промовляв у середньовічній Франції персонаж, котрий, скажімо так, був головою тамтешньої президентської адміністрації. Він дійсно ламав над могилою спочилого короля церемоніальний жезл – точніше, його деревяну копію – але взагалі-то це не було елементом похорону.

Це був елемент інавгурації. «Король помер – нехай живе король!» кричали лише тоді, коли в померлого був нащадок, що мав право претендувати на владу після поховання померлого.

Я це все про Стівена Джобса, як ви вже здогадалися.

Колишній «телефонний пірат» (телефонні компанії він обкрадав у сімдесятих у компанії з лос-анжелеським «поляком» Стефаном Возняком – от же ж уже «польське» прізвище), Джобс став іконою. Як і годиться, посмертно. Мільйони людей несуть до офісів і магазинчиків Apple свічки та надкушені яблучка, сотні тисяч знають, що Джобс назвав компанію так, бо якось потрапив до Індії й потім певний час фанатів на вегетаріанстві, мало хто знає, що вся справа насправді в Джонові Ленноні… Але яка, врешті-решт, різниця. Про того ж Леннона ми теж насправді мало що знаємо.

Проте «нехай живе король!» Як Біл Гейтс, чи Лєнін, чи Гітлер, чи Томас Альва Едисон, Стівен Джобс не був особливо видатним теоретиком. Він був практиком. І в першу чергу – талановитим рекламістом, геніальним маркетологом і просунутим менеджером.

Коли сьогодні говорять, що Джобс, мовляв, винайшов «принципово новий стиль» персонального компютера, одразу спадає на думку, що головні принципи сучасної «евристичної машини» були, хвалити Бога, передбачені ще двісті років тому. А вже те, як вона отримала Wi-Fi, «тачскрін» і стала маленькою – технічні деталі. Хоч і геніальні, не заперечую.

Джобс прекрасно відчував настрої аудиторії. Він не просто знав, чого люди хочуть сьогодні. Він знав, чого вони прагнутимуть (після)завтра. А якщо не прагнутимуть… Що ж – він знав, як їх до цього прагнення змусити.

Саме в цьому він дійсно був геніальний. А не в технологіях чи програмінгу.

І те, що мільйони людей сьогодні сумують через відхід «чарівника», показує: так звана ринкова економіка залишається головним важелем людства. Попри все. I-pad в принципі не можна створити в Україні, Китаї, Бразилії чи сумнозвісному «Русскому мірє». За певних умов його можна там тільки вдосконалити. Але прориву не вийде, бо «без паблісіті немає проспериті». Інакше кажучи, не може зявитись I-pad там, де не може зявитись компанія Apple – і, відповідно, ї рекламна кампанія.

Ми не знаємо, чи буде майбутнє за кровожерним і бездуховним лібералізмом, густо і безнадійно американізованим та лібералізованим. Але ми точно знаємо, що без цього лібералізму майбутнього у людства просто нема. Це – урок, даний нам життям Стівена Джобса. Він став Героєм Епохи не завдяки своїй смерті, як звикли ми, азіати – а завдяки своєму Життю.

І те, що йому, небіжчику, несуть і несуть яблучка, є ознакою простого факту: там, на Заході (в тому числі й серед наших, котрі виїхали), ростуть потенційно тисячі нових Джобсів. Так, рекламщиків. Так, риночників. По-американськи «бездуховних» на всю голову.

Вони не патякатимуть про «духовність» із мільйонерським годинником на пястуку. Вони просто робитимуть винаходи. 


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Публіцист.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS