Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Monrealquids
FCF has been actively de risking its loan portfolio through running off and selectively disposing of large legacy loan concentrations. As a result <a href=https://www.mayanirvana.co.uk/>& lt;b>pandora ...
Коментарів: 22392
uylypfbaf
Довольно интересно _________________ <a href="https://rucasino.realtopmoney game.xyz/onlayn-kazino-na-grivny-cherez- privat-24/">Онлайн казино на гривны ...
Коментарів: 22392
Monrealquids
outranked only by Star Wars Episode 111:Revenge of the Sith and The Dark Night. It grossed $35.7 million on its opening day <a href=https://www.thisisallure.co.uk/> <b>pandora bracelet charms ...
Коментарів: 22392
beckyah69
Nude Sex Pics, Sexy Naked Women, Hot Girls Porn http://meganfoxpornvid.hotnatalia. com/?alexandra porn actress malitia virgin sex amateur porn young porn free video hardcore extream insertion porn tube ...
Коментарів: 22392
Thomasbrack
best face mask Investigation revealed that the ministry employee had not accessed the complainant information on the database, but that an employee of EDS, a ministry service provider, had done so. Further ...
Коментарів: 22392
RobertInsut
viagra canada <a href=" https://wikigogy.org/# ">viagra prices</a> https://wikigogy.org/# viagra prescription
Коментарів: 22392
Monrealquids
many of the disagreements arise through miscommunication <a href=https://www.lovethychef.co.uk/>& lt;b>pandora earring sale uk</b></a>, all personally identifiable information is anonymized. ...
Коментарів: 22392
RobertInsut
viagra samples from pfizer <a href=" https://wikigogy.org/# ">viagra pills</a> https://wikigogy.org/# viagra
Коментарів: 728
Monrealquids
central Cuba. In the Cuban countryside <a href=https://www.mayanirvana.co.uk/>& lt;b>pandora sale charms</b></a>, the picture of neurotic celibacy gave way to a portrait of a closeted ...
Коментарів: 22392
JamieSheno
viagra generic: <a href=" https://wikigogy.org/# ">buy viagra</a> wikigogy.org
Коментарів: 729

Архів


Українці – анаероби?

Борис Бахтєєв, 05.09.2011 22:13

Перш ніж писати по суті, поясню: анаероби - це живі організми, які живуть (можуть жити) лише в безкисневому середовищі. Як от, наприклад, бактерії - збудники ботулізму.

А тепер по суті. Сподіваюся, ніхто не зможе звинуватити мене в нелюбові до України й українців. Але зізнаюся: є місце, потрапляючи до якого, кожного разу подумки починаю останніми словами клясти хохлів із усіма їхніми звичками й традиціями.

Місце це - міжміські автобуси.

У даному разі це - автобус Київ - Житомир. На вулиці спека. Температура 27 градусів. В автобусі, що півгодини простояв на самому сонці, - додайте ще щонайменше градусів п’ять. Пасажири сидять, чекають на відправлення.

І от автобус відходить. Тут само всі підводяться з місць, і в салоні зчиняється всезагальне вовтузіння. Пасажири методично й наполегливо закривають вікна. Дивляться, чи всі їх закрито, чи щільно закрито. Ретельно перевіряють, чи не лишилося, бува, де-небудь непоміченої шпаринки.

Намагаюся захистити «свою» шпаринку, у вікні поруч. Жіночка позаду мене підводиться й із рішучим виглядом закриває. Мовляв, нема чого тут. Відкриваю знову, ледь-ледь. Рішуча жіночка знову наводить порядок. «Коли вам холодно, одягнули б шубу й валянки», - кажу їй. «Та дитя ж їде позаду! - обурено відповідає вона. - Он же люк відкрито, то й досить».

Люк відкрито рівно на сантиметр, та ще й задню його частину. Повітряний потік туди не потрапляє, бо потрапити не може ніяким чином. А «дитя», хлопець років десяти-дванадцяти, не знає вже, куди себе подіти. Зі стражденним виразом обличчя, весь мокрий, і так повернеться, й сяк. Жарко. Протестувати йому й на думку не спадає. Йому змалечку втовкмачили: найстрашніший ворог людства - то вітерець з вікна. Терпи, мовляв, козаче, то й не продує тебе.

Зрештою один з пасажирів не витримує. Підводиться з місця, піходить до люку й закриває його. Все, тепер уже повний порядок.

Ані вітерця в автобусі, ані подиху. Пасажири обтираються й обмахуються чим тільки можна. Обтираються й обмахуються, мов заведені. Це нагадує якийсь язичницький ритуал. Усі задоволені.

Наступні півтори години проводжу у мріях. Малюється мені вітер в обличчя, свіжий і прохолодний, чисте поліське повітря. Відчуваю його ледь не фізично. Мрії стають дедалі нав’язливішими й потроху переростають у марення. Раптом ловлю себе на тому, що починаю заздрити Айседорі Дункан... Але все, нарешті таки приїхали. Розпечене житомирське повітря хочеться пити, ковтати, купатися в ньому. Воно - мов казковий еліксир. Яке ж свіже, яке ж живе воно - хоч і розпечене! Оце й зветься щастям.

...Сільське весілля років двадцять тому. Південні степи, спекотний вересень. Гостей розмістили по хатах. Дбайлива хазяйка відклала всі нагальні справи, не шкодує ані сил, ані часу. Ходить і ходить навколо хати, закриває кватирки. Тільки-но відкриєш - тут само: хлоп! Хазяйка пильнує. Відкриєш ледь-ледь помітно, майже потай. Хлоп! Закрито. «Молоді ж ви ще, дурненькі! - переконує хазяйка. - Не розумієте: вас же продує!»

Це - національна фобія українців, дітей степів. А може, радше, манія? Боятися свіжого повітря, боятися вітерця, боятися прочиненого вікна. Може, тому й у державі в нас така задуха?


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS