Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

voklpymljisg
http://www.98youx.com/space-uid-66111.ht ml http://main-shop.ru/user/profile/16422 http://www.maxexcel.com.au/forum/discuss ion/70776/luchshe-zvonite-smotrite-vse-s ezony-i-vse-serii https://sebanventures.com/forums/users/a nniehodel3025/ ...
Коментарів: 95348
JamieSheno
generic viagra without subscription: <a href=" https://wikigogy.org/# ">generic viagra without a doctor prescription</a> wikigogy.org
Коментарів: 800
Monrealquids
especially in those with onset under age 20. Predisposing factors in other cases include familial history [url=https://www.walkandwine.co.uk/][b]p andora leather bracelet sale[/b][/url], which has the checked ...
Коментарів: 22461
Thomasbrack
n95 mask The same feeling I have now I had after Norwich so it was not a bad performance. We can lose the games but the important thing is the approach and how we react.are one of the best teams in statistics ...
Коментарів: 22461
qsqikukjgvbt
http://yingyuliang.com/home.php?mod=spac e&uid=343886&do=profile&from =space http://nemcom.nu/forum/viewtopic.php?pid =317489 https://openfei.com/home.php?mod=space&a mp;uid=435075&do=profile&from=sp ace ...
Коментарів: 22461
JamieSheno
viagra without doctor prescription: <a href=" https://wikigogy.org/# ">best generic viagra websites</a> wikigogy.org
Коментарів: 539
Monrealquids
religious studies or classics studies of a specific century. The first in the series will be the 17th Century. How do you change the front brake pads on a 2002 Isuzu Rodeo?First take the tire off <a ...
Коментарів: 22461
RobertInsut
viagra erection <a href=" https://wikigogy.org/# ">viagra pills</a> https://wikigogy.org/# generic viagra without a doctor prescription
Коментарів: 730
Monrealquids
and is used for security reasons. LoginThis is necessary to sign in to the HubPages Service. Google RecaptchaThis is used to prevent bots and spam. Today at the Oak Hill Kingdom Hail of Jehovah`s Witnesses ...
Коментарів: 22461
Thomasbrack
n95 mask Les cigarettes vendues dans des paquets ne portant pas la bandelette jaune de l`Ontario sont considres comme des cigarettes illgales, sous rserve de quelques exceptions. Les cigarettes vendues ...
Коментарів: 22461

Архів


Українці – анаероби?

Борис Бахтєєв, 05.09.2011 22:13

Перш ніж писати по суті, поясню: анаероби - це живі організми, які живуть (можуть жити) лише в безкисневому середовищі. Як от, наприклад, бактерії - збудники ботулізму.

А тепер по суті. Сподіваюся, ніхто не зможе звинуватити мене в нелюбові до України й українців. Але зізнаюся: є місце, потрапляючи до якого, кожного разу подумки починаю останніми словами клясти хохлів із усіма їхніми звичками й традиціями.

Місце це - міжміські автобуси.

У даному разі це - автобус Київ - Житомир. На вулиці спека. Температура 27 градусів. В автобусі, що півгодини простояв на самому сонці, - додайте ще щонайменше градусів п’ять. Пасажири сидять, чекають на відправлення.

І от автобус відходить. Тут само всі підводяться з місць, і в салоні зчиняється всезагальне вовтузіння. Пасажири методично й наполегливо закривають вікна. Дивляться, чи всі їх закрито, чи щільно закрито. Ретельно перевіряють, чи не лишилося, бува, де-небудь непоміченої шпаринки.

Намагаюся захистити «свою» шпаринку, у вікні поруч. Жіночка позаду мене підводиться й із рішучим виглядом закриває. Мовляв, нема чого тут. Відкриваю знову, ледь-ледь. Рішуча жіночка знову наводить порядок. «Коли вам холодно, одягнули б шубу й валянки», - кажу їй. «Та дитя ж їде позаду! - обурено відповідає вона. - Он же люк відкрито, то й досить».

Люк відкрито рівно на сантиметр, та ще й задню його частину. Повітряний потік туди не потрапляє, бо потрапити не може ніяким чином. А «дитя», хлопець років десяти-дванадцяти, не знає вже, куди себе подіти. Зі стражденним виразом обличчя, весь мокрий, і так повернеться, й сяк. Жарко. Протестувати йому й на думку не спадає. Йому змалечку втовкмачили: найстрашніший ворог людства - то вітерець з вікна. Терпи, мовляв, козаче, то й не продує тебе.

Зрештою один з пасажирів не витримує. Підводиться з місця, піходить до люку й закриває його. Все, тепер уже повний порядок.

Ані вітерця в автобусі, ані подиху. Пасажири обтираються й обмахуються чим тільки можна. Обтираються й обмахуються, мов заведені. Це нагадує якийсь язичницький ритуал. Усі задоволені.

Наступні півтори години проводжу у мріях. Малюється мені вітер в обличчя, свіжий і прохолодний, чисте поліське повітря. Відчуваю його ледь не фізично. Мрії стають дедалі нав’язливішими й потроху переростають у марення. Раптом ловлю себе на тому, що починаю заздрити Айседорі Дункан... Але все, нарешті таки приїхали. Розпечене житомирське повітря хочеться пити, ковтати, купатися в ньому. Воно - мов казковий еліксир. Яке ж свіже, яке ж живе воно - хоч і розпечене! Оце й зветься щастям.

...Сільське весілля років двадцять тому. Південні степи, спекотний вересень. Гостей розмістили по хатах. Дбайлива хазяйка відклала всі нагальні справи, не шкодує ані сил, ані часу. Ходить і ходить навколо хати, закриває кватирки. Тільки-но відкриєш - тут само: хлоп! Хазяйка пильнує. Відкриєш ледь-ледь помітно, майже потай. Хлоп! Закрито. «Молоді ж ви ще, дурненькі! - переконує хазяйка. - Не розумієте: вас же продує!»

Це - національна фобія українців, дітей степів. А може, радше, манія? Боятися свіжого повітря, боятися вітерця, боятися прочиненого вікна. Може, тому й у державі в нас така задуха?


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS