Останнє у блогах
- Фільм «Легенда Г`ю Гласса» - апофеоз акторської кар`єри Леонардо Ді Капріо //Валерій Степаненко (7795)
- Українофобія та редакційна політика //Олександр Івахнюк (6188)
- Сенсації, висмоктані з пальця //Борис Бахтєєв (12054)
- Від чого здох московський носоріг? //Олександр Горобець (14313)
- Услишаць Харькав //Юрій Луканов (13810)
- Передусім - СКРОМНІСТЬ і ПРАВДИВІСТЬ //Наталя Голованова (12014)
- Як Арсенія Яценюка зробили героєм Ічкерії //Олександр Горобець (13731)
- В боротьбі не всі засоби гарні //Поліна Вернигор (5882)
- Маєток президента: думки з приводу //Борис Бахтєєв (12512)
- В эфире США - Роман Бочкала //Наталя Голованова (9151)
- На кого працює Арсеній Яценюк? //Борис Бахтєєв (10609)
- Анекдот від Проні Прокопівни //Олександр Горобець (11217)
- Ілюзії російських журналістів //Юрій Луканов (14095)
- Путинским путём //Борис Бахтєєв (8651)
- Втеча від червоних людей //Олександр Горобець (9944)
- Почувствуйте себя хохлами //Борис Бахтєєв (8584)
- Сватання в Донбасі: наших з бойовиками? //Олександр Горобець (10996)
- Гендерні стереотипи на "Інтері" //Юрій Шеляженко (5982)
- Профнепридатність прес-служби ДПС //Олександр Івахнюк (2945)
- День народження невмирущої //Олександр Горобець (11441)
Останні коментарі
Донбас: штрихи до портрету
Борис Бахтєєв, 03.09.2011 22:51 |
Те, про що піде мова, звісно ж, не претендує бути науковим дослідженням. Так, окремі розрізнені епізоди. Але, як на мене, дуже вже характерними є вони. І допомагають зрозуміти феномен Донбасу - дивного, незрозумілого регіону, де «все не так».
Отже, епізод перший. Знадобилося мені якось приїхати до київського головпоштамту на момент його відкриття. Перестрахувавшись, приїхав навіть раніше. Отже, за чверть восьма година ранку. Відкривається поштамт о восьмій. Стою під дверима, чекаю. Підходить жіночка досить літнього віку. Смикає двері - закрито. Стукає - ніхто не відкриває. Побачивши мене, висловлює все, що думає: «Киев - город лодырей! Город лежебок! Трудовой люд в такое время давно уже работает! Подумать только: почти восемь, а они ещё закрыты! У нас, в Лисичанске, уже в пять - шесть утра всё открыто! У нас рабочие люди!» Роблю спробу їй заперечити: «У вас живуть фактично за московським часом».
І справді: приїхавши якось до Лисичанська о четвертій дня з самими лише ста доларами в кишені, я з жахом відкрив для себе, що поміняти їх не зможу: всі банки в місті відкриваються з першими півнями, а закриваються о третій - четвертій. Ледь-ледь знайшов відділення банку, де персонал якраз розходився, й умовив-таки заради винятку обміняти мені гроші, хай і без квитанції. Інакше... Не знаю, що б і було. Те саме стосувалося пошт: о четвертій жодна вже не працювала. І було це не десь у Богом забутому кутку, а у великому місті.
Зі спогадів мене вивела та сама жіночка. Вона все не могла стримати свого гніву, таврувала й таврувала ледацюг-киян, які не працюють, а лише паразитують на трудовому Донбасі. Аж поки двері поштамту не відкрилися.
Епізод другий. Добра знайома, мешканка Донецька, пускається раптом у соціологічні роздуми: «Черновцы - город-паразит! И Тернополь - город-паразит! И Ивано-Франковск - город-паразит!» Далі містами-паразитами виявилися Черкаси, Чернігів... І, звісно, ж головний паразит - це Київ. На моєму обличчі, напевне, намалювався дуже вже неприхований подив, бо співрозмовниця раптом перевалася й пояснила: «Мы тут уголь добываем, металл плавим, а вы что? У нас белую блузку не наденешь - сразу же станет чёрной. А у вас и воздух чистенький, и улицы чистенькие».
Що відповісти, я так і не збагнув. Моя співрозмовниця ніколи в житті не працювала ані на шахті, ані на металургійному заводі. Як закінчила університет - так і працювала весь час за комп’ютером. Так само, як і сотні тисяч киян, черкащан, іванофранківців... І батьки її ніколи не видобували вугілля й не плавили метал, і діди з бабусями: родина інтелігентів у декількох поколіннях. Спитати: «То ти й себе вважаєш за паразита?»? Образилася б. Та й оце «мы»: «Мы добываем уголь... Мы - трудовой Донбасс!» «Я» не існує, існує лише «ми». Колективно-несвідоме.
Епізод третій. Київ, вулиця. Стоять дві інтелігентного вигляду жіночки - чи то офіс-менеджерки, чи то вчительки, чи то ще хтось того ж соціального прошарку. Розмовляють про «а вот у нас в Донецке». Вже зовсім згодом помітив: в однієї в руці - пляшка пива, в другої - пляшка горілки; час від часу вони міняються пляшечками й відсмоктують то з одної, то з іншої. Питаю в них, котра година: в однієї з жіночок на руці годинник. «Они (часы) фальшивые, не идут», - відповідає вона, а тим часом інша починає копирсатися в сумочці. Шукає, шукає й ніяк не розшукає того годинника. Починаю вибачатися: мовляв, не знав, що це так далеко, не хотів завдати клопоту. Годинник тим часом знаходиться, його власниця каже мені час, а інша починає наставляти: «Гоните из себя совка! Не извиняйтесь, не унижайтесь! Что вам надо, что вам хочется - берите и ни у кого не спрашивайте! Будьте свободным человеком!» Звісно ж, я одразу захотів бути вільною людиною й запропонував моїй візаві віддати мені свій мобільник, бо дуже мені хочеться. Чомусь вона не погодилася...
І епізод четвертий, на десерт. Дискусія на інтернетівському форумі. Як і годиться, про мовне питання в Україні. Дописувач із Донбасу вкотре вже таврує націоналістів: ані Конституція для них не існує, ані законів вони не поважають. Аж раптом наводить приклад: от як повернули Конституцію 2006 року? У позаконституційний спосіб! А чи тепер влада дотримуєтьсяч законів? Та вона чхає на них! От воно - звіряче обличчя націоналізму! З дописів того донбасівця виходило, що то саме кляті націоналісти-бандерівці обрали президентом Віктора Януковича, саме вони, бандерівці, поставили прем’єр-міністром Миколу Азарова, саме вони поставили Дмитра Табачника розвалювати освіту й науку... А бідолашні волелюбні донбасівці змушені тепер страждати під владою, нав’язаною націоналістами.
А ви ще кажете...
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.
Всі записи:
- Сенсації, висмоктані з пальця // , 27.10.2015 21:15 Сенсації, висмоктані з пальця(12054)
- Маєток президента: думки з приводу // , 20.10.2015 17:54 Маєток президента: думки з приво(12512)
- На кого працює Арсеній Яценюк? // , 16.10.2015 17:44 На кого працює Арсеній Яценюк?(10609)
- Путинским путём // , 12.10.2015 14:27 Путинским путём(8651)
- Почувствуйте себя хохлами // , 06.10.2015 16:00 Почувствуйте себя хохлами(8584)
- Шустер у тумані // , 24.09.2015 11:58 Шустер у тумані(11383)
- Российские СМИ: хорошие идеи носятся в воздухе. С точностью до запятой // , 09.09.2015 17:04 Российские СМИ: хорошие идеи нос(5028)
- “Коридор до Криму”: нерозуміння чи замовчування? // , 31.08.2015 14:47 “Коридор до Криму”: нерозумінн(7564)
- Вадим Рабинович та Андрій Куликов: маніпуляція в чотири руки // , 28.08.2015 11:43 Вадим Рабинович та Андрій Кулик(6371)
- Санкции против России — триумф Путина? // , 26.08.2015 11:49 Санкции против России — триумф (5543)
Коментарі наших відвідувачів: