Одеса провалила тест на звання найбільш нацистського міста України?

48 % відсотків батьків, чиї діти навчаються в школах Одеси, хочуть, щоб їхні діти вивчали всі предмети російською мовою. Окрім предмету "українська мова", звісно, бо тут уже ніяк.

Цифра вочевидь правдива, бо повідомлена виданням "Сєгодня", де на так звану "українізацію" іноді дивляться як Лєнін на буржуазію, але частіше - як Гітлер на перспективи розвитку Ізраїлю.

Офіційна особа, що повідомила зазначену цифру, виданням теж названа: "заступник начальника міскьуправління освіти Вікторія Іщенко". Ура-патріоти, звісно, кричатимуть, що ганьба їй із таким щиро українським прізвищем... Я ж звернув увагу на іншу річ:

48 % - це дуже небагато.

Якби постійні істерики вітчизняних, прости Господи, защітніков пушкінской рєчі мали під собою хоч якесь підгрунтя, замість 48 % ми мали б ну хоча б 88 %. Треба ж протиставити нинішній ісконний дух попередній п’ятирічці "помаранчевого нацизму"?

Але ні, нічого подібного. 48 %. Не 99 %, не 88 %... Та навіть не 51 %.

Вікторія Іщенко, щоправда, попередила "Сєгодня", що цифра може зрости, бо батьки все ще приносять заяви, і можуть приносити їх аж до 5 вересня. Але, на жаль, газета (чи панна/пані Іщенко?) забула вказати, коли ці заяви приймати почали.

В будь-якому разі, історія з "переведенням" україномовних (а де-факто двомовних) шкіл Одеси на "довомовність" (а де-факто - російськомовність) триває ще з минулого року. І ще до кінця навчального року 2010 - 2011 більшість необхідних документів уже було оформлено. Тобто батькам, котрі прагнуть, щоб їхнє дитя знало російську краще, ніж вони самі здатні навчити, а української не знало в принципі, і раніше ніхто не заважав.

Можливо, звичайно, якісь бюрократичні рогатки були (хоча за живого Дмитра Табачника в це повірити нелегко). Але в будь-якому разі, різке збільшення кількості одеських діточок, котрих їхні ж одеські батьки раптом кинуться навчати винятково російською, виглядатиме - ну що тут вдієш! - непереконливо. Десь так, як виглядали три з гаком роки тому крики південно-осетинських чиновників про "жорстокі вбивства" грузинами спочатку 1000, а далі 1600, а далі й 2000, і навіть 2600 "мирних цхінвальців". А потім виявилось, що мирних мешканців з осетинсько-російського боку загинуло менше півтора сотень - майже як мирних грузинів. І не ким же іншим виявилось, а російською військовою прокуратурою... Магія цифр, одне слово.

Утім, ми, на щастя, не про смерть, а про життя. 48 % школярів, які знатимуть українську навіть гірше, ніж їхні ж товариші з так званих "україномовних" класів Одеси - це багато чи мало?

Я думаю, дивлячись, для чого.  Розмовляти нормальною українською вони, ясна річ, не зможуть. Але ж більшість їхніх однолітків, незалежно від мови навчання, нормально розмовляти не вміє взагалі. І "рідною" російською зокрема.

Такий на дворі час: навіть у Росії молодь тупішає на очах, а вчиться ж передовою російською мовою - то що взяти з наших?

Хіба що, як нещодавно пообіцяв Сергій Льовочкін, Дмитра Табачника... Але ж і це, я переконаний, має бути лише першим кроком.