Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Paydayloan
credit loans guaranteed approval <a href="https://creditloansguaranteed approval.com/">bad credit loans direct lenders</a> credit loans guaranteed approval <a href=https://creditloansguaranteedapprov al.com/>credit ...
Коментарів: 4727
TrevorBax
Если вы хотите выучить иностранный язык в совершенстве, начинайте в самом раннем детстве. Ученые определили возрастной ...
Коментарів: 111
Quick Loans
credit loans guaranteed approval <a href="https://creditloansguaranteed approval.com/">e payday loan</a> cash in minutes <a href=https://creditloansguaranteedapprov al.com/>bad ...
Коментарів: 12
Ivantrarm
Браслет-шагомер SMARTBAND http://goo.gl/szF6sJ - http://goo.gl/szF6sJ - Лучшие спортивные часы с шагомером и пульсометром и купить Регулярные ...
Коментарів: 92
dlccyh
<a href=http://propecial.com>buy propecia online pharmacy</a> buy propecia http://propecial.com
Коментарів: 26
mtaletdvxi
<a href="http://h-m-j.com">ord er extra super viagra online</a> is there a generic viagra http://h-m-j.com
Коментарів: 181
ktaletabqf
<a href="http://usedrestaurantequipmen taz.com">cheap cialis online</a> cialis pill http://usedrestaurantequipmentaz.com
Коментарів: 162
Kara13fyl
[URL=http://freescreens.ru/2020/571620/] [IMG]http://freescreens.ru/allimage/10/5 71620-thumb.jpeg[/IMG][/URL] Стройненькая белокурая шалава в гольфах [url=https://incest-home-video.ru/mamy] орно ...
Коментарів: 1118
Best Online Loans
need a loan asap <a href="https://creditloansguaranteed approval.com/">installment payday loans</a> credit loans guaranteed approval <a href=https://creditloansguaranteedapprov al.com/>poor ...
Коментарів: 6
ttalethhnm
<a href="http://canadian-pharmacyiorde r.com">order cialis with no prescription</a> cialis versus viagra http://canadian-pharmacyiorder.com
Коментарів: 181

Архів


Тимошенко і правда

Борис Бахтєєв, 22.08.2011 11:30

Судилище над Юлією Тимошенко вже принесло перші украй сумні результати. Воно дезорієнтувало, деморалізувало суспільство. А ще воно створило таку ситуацію «єднання народу з мудрою партією», що всі без винятку радянські вожді луснули б від заздрощів. Щоправда, «мудрих партій» тепер дві. І цей факт у перспективі може призвести до того, що роз’єднаність українців часів Помаранчевої революції видаватиметься взірцем єднання.

Лакмусовим папірцем, що зробив усе це винятково наочним, став виступ Віктора Ющенка в суді над Юлією Тимошенко. Точніше, суспільна реакція на цей виступ.

...А от далі - дуже важко писати. А ще важче намагатися погодитися з власноруч написаним, переконувати себе в тому, що все написане - не поза межею моралі. Розум підказує: все правильно, все саме так і є. А емоції протестують, кричать і змушують ледь не після кожного слова вимикати комп’ютер...

Надто тяжку моральну проблему поклали на всіх нас останні події. Та будьмо чесними: влада поклала, вона й ніхто інший. Проблему, порівняно з якою легендарна квадратура кола - так, мов тобі той сканворд.

Отже, Ющенко в суді. Так, він мав розуміти: суд той неправедний. Бо має перед собою неюридичну мету й неюридичне завдання. Його призначенням не є встановити істину й воздати по заслугах. Цей суд і поруч не стояв із юстицією - справедливістю. А ще Ющенко мав розуміти: всі його свідчення буде використано так, як він і уявити собі не може. Усі його суто політичні звинувачення тут само стануть звинуваченнями кримінальними. Всім його словам буде надано того сенсу, який йому, Ющенкові, й на думку не спадав. Мав він, зрештою, знати: того, хто лежить, не б’ють. Із тим, хто в біді, не зводять рахунків.

Мав Ющенко розуміти: буцімто обіцянки Путіна про низьку ціну на газ - тим більше обіцянки, які сам Ющенко отримав з других-третіх рук - не є доказом, бо не є встановленим фактом. Пообіцяти на словах і я можу.

Але що він мав зробити? Мав - і міг? Відмовитися від приходу до суду? Прийшовши до суду, не розтуляти там рота? Сплатити штраф - сміховинний як для нього штраф за ухиляння? Тягнути й тягнути, аж поки його під білі ручки доправив би до судової зали наряд міліції? Влаштувати тим самим резонансний спектакль на цілий світ? Виступити з заявою, де водночас викласти й своє ставлення до політичної діяльності Тимошенко, й своє ставлення до суду над нею?

Можливо, й так - але хто б в Україні повідомив про цю заяву? Так, коротенький рядок у колонці новин «Української правди»? Не люблять у нас лузерів, не люблять політиків у відставці. І заяв їхніх не люблять: без посади ти ніхто. Та й не в характері Ющенка резонансні спектаклі й узагалі які-небудь дії.

Так, він міг і, можливо, мусив би все це зробити. Але це не відвернуло б того, що врешті-решт йому таки довелося б постати перед судовим засіданням і давати свідчення. Ніяк не відвернуло б. Раніше чи пізніше, але цього було не уникнути.

Отут і полягає непідйомний моральний тягар, покладений владою на українців. Що мав би казати в суді Ющенко - причому казати так, щоб не викликати загальносуспільного осуду? Як він мав би поводитися? Чого, власне, хотіло б від нього суспільство? Що він мав зробити, щоб його не записали в негідники?

Повторю й уточню запитання: не «Чого він не мав робити?», а «Що він мав робити?». Інакше кажучи, яким для нього був прийнятний для суспільства вихід? І чи був той вихід узагалі?

Здавалося б, відповідь мала б лежати на самій поверхні: не брехати - ото й усе. Тільки якраз у тому ж і річ: досі ніхто так і не довів, що Ющенко збрехав. Ба більше: збрехав він чи ні - на це взагалі майже ніхто не звертає уваги, майже нікого це не цікавить. Як виявилося, це для суспільства не має найменшої цінності. Чесно чи нечесно поводиться політик - у сьогоднішній Україні це не має ніякого значення.

Якщо Ющенко на суді збрехав - тут і розмовляти далі нема про що, все стає гранично однозначним і гранично ганебним.

Тільки от неможливо тоді збагнути єдиного факту: чому Юлія Тимошенко відмовилася ставити йому прямі запитання? Вона ж знехтувала такою чудовою можливістю раз і назавжди розбити свідчення Ющенка, а то й геть розтрощити звинувачення проти себе! Вона, Тимошенко, яка так полюбляє звертатися до Ющенка (як і взагалі до опонентів) із гучними риторичними запитаннями позаочі - чому вона знехтувала можливістю поставити ці запитання прямо в обличчя? Тим паче що Ющенко - аж ніяк не майстер публічних дискусій, забалакати, обкрутити її довкола пальця він не зміг би? Свідчення Ющенка так обурили її, що вона не могла знайти потрібних слів, не могла зібратися з думками? Чи вона усвідомлювала, що довести неправдивість слів Ющенка не вийде, і краще робити це у звичний риторичний спосіб, за гарантованої відсутності відповіді, принаймні відповіді тут і одразу?

Але припустімо, що Ющенко таки не збрехав. Не збрехав - і саме через те став в очах суспільства негідником. Що ж у такому разі він мусив робити, щоб не стати негідником? Брехати під присягою? Розповідати те, чого насправді не було? Неправдиво свідчити? Взяти тим самим провину на себе й, цілком можливо, підписати собі кримінальний вирок того самого Печерського суду?

Чого, власне, всі ми хотіли б від Ющенка на суді?

Брехав Ющенко, не брехав Ющенко... От у тому й усе паскудство ситуації, що це нікого вже не цікавить. Нікого не цікавить, як воно було насправді - й тепер, і тоді, під час газової кризи. Правда нікому не потрібна. Хай живуть міфи, хай живе чорно-білий світ, населений янголами та дияволами й більше ніким. Хай янголи навіть кажуть неправду, хай вони взагалі з ніг до голови грішні - але ж вони янголи, їм можна! Хай янголів із першого погляду й не відрізнити від дияволів - але ж ми точно знаємо, хто є хто! І ніщо, жоден факт не переконає нас у протилежному!

Влада створила для всіх українців украй гидотну ситуацію. Ситуацію, коли бути чесним перед собою, перед країною, та й перед історією означає прислужуватися неправедній справі. Коли віддавати Тимошенко належне, а не ліпити з неї святу, означає підспівувати абсурдним звинуваченням. Ні, мова не про Ющенка, мова про всіх нас. Нам залишено єдину альтернативу: або виправдовувати Тимошенко скрізь і в усьому, аплодувати кожному її кроку, ліпити з неї святу - або ж почуватися поплічниками влади.

Неправедний суд над Тимошенко зруйнував усі наші базікання про громадянське суспільство. Зруйнував до самого фундаменту - та й від фундаменту ані камінця не лишилося. Яке там громадянське суспільство? Не може його бути в країні, де немає громадян, а є підданці.

Чим громадяни відрізняються від підданців? Найперше тим, що громадян цікавлять конкретні факти, на підставі яких вони роблять висновки про те, чи поважати політика, а чи зневажати його. Підданці натомість обожнюють або ненавидять суверена, але не аналізують. Хто вони такі, щоб САМОГО ЙОГО аналізувати? Обожнювання й ненависть підданців є категоріями ірраціональними - на відміну від раціональної поведінки громадян.

Чи не те саме спостерігаємо ми сьогодні? Ми любимо Тимошенко (варіанти: ми співчуваємо їй, нам її шкода), а отже, кожен, хто не грає в її гру, - негідник. Негідник, і крапка, негідник раз і назавжди! Погань, лайно, щоб його підняло та й гепнуло!

Для тих, хто обрав вождем Януковича, Тимошенко - «воровка». І хай у висунутих проти неї звинуваченнях немає ані слова про крадійство, а однаково «воровка»! Для тих, хто обрав вождем Тимошенко, вона - свята. І кожен, хто насмілиться в цьому засумніватися, - ворог, ворог і ще раз ворог! Є вождь, а факти не мають значення. Хай руйнується світ, аби лиже вождь назавжди!

Скажете, то влада поставила українців у таке становище? Може, ще й свідомо - щоб і справді перетворити громадян на підданців? Саме так. Біда лише в тім, що суспільство було до цього готове.

Пригадайте сумнозвісний «лист інтелігенції» на підтримку Януковича. Це був типовий лист підданців. Бо вони підтримували особу Януковича, а не дії Януковича. Боротьба з корупцією, реформи? То хоч би двома словами зазначили, в чому все це полягає, й які позитивні наслідки вони вже відчули у своєму повсякденному житті! Але ж ні: glory, glory, hallelujah, і баста.

А потім проливлася злива публікацій, що засуджували авторів «листа інтелігенції». І за що ж їх засуджували? А за те, що вони - ви тільки уявіть собі! - підтримали Януковича! Знову блискуче обійшлося без конкретики: у «прогресивних колах» заведено таврувати лідера ПР, то як же ті, хто висловився про нього добре, можуть звати себе інтелігенцією? Ото й була вся аргументація.

У чому, взагалі-то, полягяє громадянська опозиційність? У тому, щоб оцінювати дії політиків. Зробить влада що-небудь добре - то чом би її не похвалити? (Сумнівно, що ця влада таки зробить що-небудь добре, але ж у принципі!) Зробить опозиція що-небудь погане - то чом би її не полаяти? Ні, в нас усе не так. Ми персоніфікуємо політику, ми обираємо собі вождів, а факти оцінюємо залежно від того, кому з вождів вони належать. Коли Партія регіонів вела переговори про «ПРіБЮТ» - вона прагнула узурпувати владу. Коли БЮТ вів переговори про «ПРіБЮТ» - він демонстрував прагматичну політику в інтересах держави. Ми підлаштовуємо власну думку під поведінку політиків, а не поведінку політиків аналізуємо з огляду на власну позицію. Наша власна позиція: «А ти за кого, за нього чи за неї?» - ото й усе.

Мені незрідка закидають: я не люблю Тимошенко. А за що, перепрошую, я мушу її любити? У чому вона протягом довгих років встигла мене переконати? У тому, що вона - не Янукович, в неї інше прізвище? То, звісно, дуже добре, але ж надто мало для любові! А хіба ж протягом останніх років Тимошенко надсилала суспільству яке-небудь інше послання, окрім цього простенького: «Я - не Янукович, любіть мене за це!»? Та, власне, хіба політики - демократичні політики - існують для того, щоб їх любили?

І що більше влада переслідуватиме опозицію, що більше буде суто політичних судилищ, то менше в суспільства залишатиметься здатності й бажання ставитися до політики й політиків раціонально. То менше суспільство потребуватиме правди - її дедалі більше замінюватимуть вожді. Так і не навчившись до пуття оцінювати політиків за значущими ознаками, а не «за покликом серця», ми знову відкотимося туди, де були двадцять років тому - у світ, де протистояли «комуністи» та «демократи», й перші були зосередженням усіх лих, а другі - зосередженням усіх чеснот. У суто радянський світ чорно-білих тіней.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS