Чим Вона зайнята на нарах?

         Як на мене, то Юлія Тимошенко - вельми хирлявий лідер опозиції, тим більше претендент на папаху глави держави.

         Скажіть, за роки топтання Печерських пагорбів вона створила команду яскравих однодумців? Вона оточила себе головатими поборниками поглиблення незалежності, переконаними державниками?

         Є в її команді, про яку вона завжди без утоми говорить, хоч будь-хто з толкових економістів? Тих, хто здатен із поглядом бодай на дві трамвайних зупинки наперед прорахувати, осмислити, яким потрібно шляхом рухатися державі, котру знову силоміць загнали (щоднини силують) під новий протекторат Москви? Куди далі йти в манівцях нашого багатющого чорнозему і дрімучих бур’янів безгосподарності на полях, розвалених до печерних осередків організації обробітку землі, незрівняних покладів кам’яного вугілля і дрімучого голоду на енергоносії?

         Нарешті, ви щось бодай краєм вуха чули про стратегію будівництва України від Юлії Тимошенко? Окрім, звісно, якоїсь фата-моргани під назвою "Український прорив", який успішно перетворився в БЮТівський нарив. Він і по нині щодня смердюче гноїться новими й новими тушками.

         Вона, на жаль, політик без стратегії. Такий собі перманентний конфліктний швидкостріл на всіх фронтах одразу, талановитий родіоногриз замаскованих під гарі потерів суддів киреєвих від Банкової. Одне слово, кусбчий Махно у спідниці.

         Ви, мовляв, дайте мені владу і я вас поведу. Куди, в які степи, в яке болото?

         Ні, ви спершу дайте. Заберіть у нього, бо він... Він...

         Та знаємо, хто такий він. Усі добре знаємо. Тепер, схоже, вже й його земляки, прості донеччани в більшості своїй у цьому розуміються. І навіть навіжені психи-противсіхи.

 Але чи ж означає це те, що одну добірну, добре спаяну бандитську зграю повинна поміняти інша? Чи навіть дещо перелицьована, прилизана, пересмальцьована, але в основі своїй має залишатися та сама.

         Справа в тому, що насправді не маючи абсолютно ніякої команди однодумців (бо навряд чи ж це можуть бути резервом для управління однією з найбільших європейських держав завжди пісні та загалом нелюдимі О. Турчинов,  А. Кожем’якін, С. Тєрьохін, який, до речі, уже скомпрометував себе у практичній виконавчій владі, якісь В. Уколов, О. Абдуллін, можливо,  приємний виняток в цьому оточені складають лише вельми активні та толкові Наталя Королевська і Г. Немиря), Вона організувавши свій новий прихід у владу знову обіпреться на все тих же перебіжчиків тушок і тушканчиків. Грошовитих олігархів, злодійкуватих мільйонерів. Ці неодмінно знову понесуть свої дари Їй заради нових посад і хлібних місць. Щоб тут же відбити ці затрати на вичавлюванні баришів із бідного, затурканого народу.

         Як же ж влучно і справедливо щодо цього людьми сказано:  пани чубляться, а в холопів чуби тріщать...

         І, звісно, що Вона не встоїть перед грішми. Як було це в усі минулі рази, коли до Її перегнилої "команди" набрали людського непотребу за продажні "лимони". Ті перекупні зрадливці, приведені до влади товаро-продажним списком БЮТ, здавали і здають цю політичну силу і по нині.

         І, якщо чесно, то особисто у мене ніякого жалю за те неподобство і немає. Так песиголовцям-торгашам (депутатськими мандатами) і треба. Спершу їх купили, а тепер продали. Святу справу служіння інтересам народу вони перетворили в хрестоматійну бордельну... Якщо не скзати про це і міцніше...

Думаю, що в БЮТі й далі братимуть кошти з нових покупців прохідних місць тому, що Її "сила", бачите, потратилася в боротьбі за владу. Та й на нарах пані Юлія хіба за дарма страждає...

І все піде далі по колу...

         Це злощасне білчине колесо буде крутитися в Україні до тих пір, аж поки ті, хто вважають себе претендентами на папаху керманича держави не зрозуміють - не вони як особистість головне для країни, її людей, а правильно вироблена державна стратегія. Чітко визначений далекоглядний курс. Розумно, добре  дібраний штат державних менеджерів.

         Чи загрожує все це Юлії Тимошенко тепер?

         Думаю, що ні.

         Замість того, щоб поміркувати, попрацювати в тиші тюремної камери над цією стратегією, переконаний, вона мріє тільки про те, щоб її від СІЗО понесли на руках на Банкову, а звіди, напевне,  і в саме Межигір’я...

         Такий, на жаль, менталітет у нас тих, хто рветься до Булави. І, маю щиро сказати, пані Тимошенко тут далеко не виняток.

         Тим часом, відомо, Гітлер у тюрмі написав свій знаменитий Mein Kampf ("Моя борьба"), Ленін на нарах настрочив понад 30 відомих політичних творів. Свої основні постулати вічний революціонер Едуард Лимонов накрапав за гратами.

         Я вже не кажу про те, що іспанський письменник Мігель де Сервантес свого всесвітньовідомого "Дон Кіхота" народив у королівській тюрмі. Знаменитий флорентійський державний діяч Ніколо Макіавеллі, відправлений на заслання, пише свій знаменитий трактат "Государ", який є навчальним посібником для молодих політиків світу, у темниці під вартою.

         Будете сміятися, але це правда - навіть я за сім місяців і 24 доби перебування у Лук’янівському СІЗО створив есею про журналістику і владу "Босоніж по битому шклу" на 333 книжних сторінки. Так просто вийшло.  Хто бажає ознайомитись - вручу, пишіть...

         Але це до слова. Бо ще хтось, не приведи Боже, подумає, припише мені позицію,  начебто я закликаю не випускати Тимошенко з СІЗО до тих пір, аж поки твору не напише.  Абсурд, повна дурня...

         Знаєте, бути стратегом, теоретиком, навіть літератором -  Божий дар. Щоправда, це вже, як кому дано...

Але якщо за тривалі роки роботи на найвищих бантинах влади, активної, на рівні смертельної опозиційної боротьби за місце на воєводстві не спонукало пані Тимошенко до того, щоб мати бодай якийсь трактат на кшталт "Вайдурья-онбо" (є такий, він щоправда стосується тібетської медицини, і ця дикувата назва приведена мною лишень, як каламбурний приклад), годі вимагати більшого від людини, ніж Вона на те спроможна...

         А ось що стосується спадкового від Кучми, у стократ іще більш злочинного режиму Януковича, з розумними на всю голову Богословськими, цинічними Чечетовими, привілейованими українофобами і будівничими пресловутого «русского міра» в Україні Табачниками і Колесніченками, примітивними суддями Родіонами і обмеженими прокурорами Фроловими, то їх, вважаю, потрібно негайно не просто викидати на смітник, а ще й притягати до суворої кримінальної відповідальності. За зраду державності, українства. За безбожне вибіркове правосуддя. За переслідування інакодумства. За перевищення владних повноважень. За підбурювання правоохоронців до скоєння злісних правопорушень...

         А Юлії Тимошенко, відважній жінці - Свободу! Негайно!