Останнє у блогах

Більше

Архів


Герою мій, не знав тебе я!

Олександр Михельсон, 28.06.2011 02:43

Як колишній алкоголік, я уявляю, що це таке: публічно зізнаватись у хворобі, котру всі інші вважають невиліковною, а ти сам не вважаєш хворобою взагалі. Тобто не те щоб я був у якому-небудь «Товаристві Анонімних Алкоголіків»… Зате я, на загал, поблажливо ставлюсь до графоманів.

Проте поблажливо я ставлюсь до них лише доти, доки вони не випадають з меж створеної їхнім же «розумом» реальності. Хто-хто, а графомани мали б розуміти,  що нічого хорошого на них за цими межами не чекає. Не отримувати ж їм, тобто графоманам, задоволення від справжньої, даруйте за тавтологію, реальності…

Заплутано? Значить, я нарешті вас підготував. Підготував до творчості одного свого «доброго» приятеля, якого без підготовки просто не сприймеш.

Не знаю, що я зробив цьому маніякові, якомусь юному Сашкові з Черкас – але він постійно пише мені коментарі під ніком Алегарф. Ні в коментарях, ні навіть у нікові не було би жодної біди, якби він ще й не писав (не мені, хвалити Бога) віршів. А це вже – злочин проти людства. Котрий, як вказали майже століття тому двоє знаменитих євреїв, має каратись як

«г о л о в о т я п с т в о   с о   в з л о м о м о м».

Звичайно, я не можу пройти повз такий талант – і подаю вибране з великої бібліотеки живого класика, не рихтуючи ані назв, ані пунктуації, ані, тим паче, дат.

Новогоднее 

Зима, холодная зима,
Мороз окутывает душу...
Бывают климаты получше
И легковеснее дома.

Снегами устлана земля,
В ней жизнь проходит полусонно.
И ведь кому-то незнакомы
Эти тоскливые края.

Как много краткого здесь дня –
Не от того ли в этой шири
У всех людей глаза большие
И так неспешны времена?

Священный благостный покой,
Где сердце расправляет крылья
Навстречу небу, солнцу, милой
Волшебной роще над рекой.

Зима, холодная зима,
Мороз окутывает душу...
Случится, сладко её слушать –
Весна в ней, кажется, слышна!

1 января 2011 

С юбилеем, Виктор Фёдорович! 

Союз многолетний с единой женою,
Характер – горнило судьбы, сыновья...
Не каждый мужчина сею вешней рекою
Проходит свой путь на мостках корабля.

Не помня отца, ласки мамы не помня,
И зная наверно, что есть дефицит,
Шестьдесят долгих зим Вы держались на волнах,
Добывая из сердца для родных антрацит.

Ваши опыт и труд днесь не просто заслуга –
Ваших рук ожидает новый штурвал.
Вас садили на мель, а в истошные вьюги
Ветер лжи и обмана поистязал...

Но, как люди твердят, нипочём тому судну,
Что победно несётся на всех парах,
Клевета, зависть, хамство, зло, холод лютый –
Украине слыть сильной в океанах-веках!

9 июля 2010

Владимиру Путину в День Рождения

Между словом и делом –
Неразрывная связь.
Между силой и целью
Не хватало нам Вас.

Нас пугали заботой,
Криком брали сердца!
Кабинеты пехоты –
На одного мудреца...

Сотни дерзких редакций,
Уйма бешеных псов,
Лая, митингов, акций...
Как с цепи – в такт оков.

Но на всё – гром небес.
Развелось воронья!
Водружается крест
Колом в зубы вранья...

Власть дана только тем,
Кто способен вперёд,
Обойдя скорбь и тлен,
Повести свой народ!

Но в пути много сил
Отбирают враги –
Те, кто край твой взбесил...
А ещё – дураки.

Те, что словом и делом
Не крепки, не умны...
Те, что духом и телом –
Дезертиры Родины.

7 октября 2008

Русь. Блудному миру 

Голубоглазая всевидящая Русь,
Прошу тебя, не отвернись от мира!
Когда, бывало, на него я рассержусь –
То тотчас достаю альбом, перо и лиру.

Пою ему, дитяти, о святой любви,
Читаем по слогам, что значит жить по правде,
И вместе мастерим дома и корабли,
Рисуем дружно с ним рассветы – в общем, ладим!

Всё в этом мире любит доброту,
Тепло и ласку – не отринь начало
Шагов тяжёлых первых чьих-то в вечность ту,
Где жизнь, как сказка, – с чуда начиналась!

Нет, не молчи – кричи про тишину!
Да будет свет!.. Не то я прослежусь!..
Узри, о, обезумевший, её одну –
Голубоглазую всевидящую Русь!

27 октября 2007

…Сподіваюсь, колеги-блогери ТК, всього вищенаведеного досить, щоб ви не повторювали моїх помилок і більше ніколи не встрягали в дискусії з оцим кумедним 13-річним звірятком. Зрештою, воно ж іще підросте, чи не так?

Шкода лиш одного: шедевральної довершеності Лідії Лазор наш юний Шурік-щось-там-фаг досягне хіба що за півстоліття. Коли в живих вже не буде ані Вікторфьодорча с єдіной женю, ані Владімірпутіна і дєрзкіх рєдакцій… Ані нас, грішних.

 

Амінь.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Публіцист.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS