Останнє у блогах
- Фільм «Легенда Г`ю Гласса» - апофеоз акторської кар`єри Леонардо Ді Капріо //Валерій Степаненко (6719)
- Українофобія та редакційна політика //Олександр Івахнюк (4721)
- Сенсації, висмоктані з пальця //Борис Бахтєєв (9118)
- Від чого здох московський носоріг? //Олександр Горобець (12455)
- Услишаць Харькав //Юрій Луканов (10798)
- Передусім - СКРОМНІСТЬ і ПРАВДИВІСТЬ //Наталя Голованова (9543)
- Як Арсенія Яценюка зробили героєм Ічкерії //Олександр Горобець (12053)
- В боротьбі не всі засоби гарні //Поліна Вернигор (4965)
- Маєток президента: думки з приводу //Борис Бахтєєв (9071)
- В эфире США - Роман Бочкала //Наталя Голованова (7151)
- На кого працює Арсеній Яценюк? //Борис Бахтєєв (8883)
- Анекдот від Проні Прокопівни //Олександр Горобець (9470)
- Ілюзії російських журналістів //Юрій Луканов (11796)
- Путинским путём //Борис Бахтєєв (7070)
- Втеча від червоних людей //Олександр Горобець (8636)
- Почувствуйте себя хохлами //Борис Бахтєєв (7267)
- Сватання в Донбасі: наших з бойовиками? //Олександр Горобець (9215)
- Гендерні стереотипи на "Інтері" //Юрій Шеляженко (4975)
- Профнепридатність прес-служби ДПС //Олександр Івахнюк (2628)
- День народження невмирущої //Олександр Горобець (9897)
Останні коментарі
Політекономія пантофлів
Борис Бахтєєв, 23.06.2011 11:14 |
Знадобилося мені нещодавно купити кімнатні пантофлі. Звичайні капці. Не бачачи в цьому ніякої проблеми, пішов до найближчого ринку.
П’ять яток торгували пантофлями. У жодній - таких, які мені потрібні. Самі лише в’єтнамки й більше нічого. Кількадесят типів у кожній ятці, але лише в’єтнамок. «Не такий якийсь цей ринок, неринковий», - зробив я висновок і пішов до іншого. Там - те саме, в’єтнамки й лише вони. Різноманітні, різнокольорові - аж очі розбігаються, але всі одного фасону. Третій ринок, четвертий - скрізь одне й те саме. Знайти в Києві пантофлі, прості класичні пантофлі без витребеньок, як виявилося, неможливо. Може, до бутіку піти?
«Попит малий, - відповідали мені продавці на кожному ринку. - Найбільшим попитом користуються в’єтнамки, тож їх лише й беремо, їх лише й замовляємо».
Чи не те саме ми спостерігаємо скрізь? Десятки видів ковбаси, яку найфаховіший дегустатор не розрізнить на смак. Десятки видів молочної продукції, але вся, тільки-но постоїть два дні, набуває характерного присмаку пальмової олії. Десятки телеканалів, і на кожному - одне й те саме, майже як у радянському анекдоті: «Я т-тебе попереключаю!» Ні, назви програм і фільмів різні, а зміст - один і той самий. Сотні нових пісень, що лунають звідусіль, - і всі немов на один мотив, самі лише нескінченні варіації на одну й ту саму радіошансонну тему. Жодної мелодії, що запам’яталася б, жодного нестандартного аранжування.
Ілюзія споживацького розмаїття - а насправді чи так уже сильно відрізняються нинішні переповнені полиці магазинів від радянських напівпорожніх? Різні обгортки, різні назви, а насправді - те саме «бери, що дають». Не здогадалися за радянських часів ковбасу «Отдельная» - ту, про яку подейкували, що вона наполовину з туалетного паперу - загортати в різнокольорові обгортки й називати по-різному. А то й тоді було б таке саме розмаїття. «Споживацьким раєм» називають країни з ринковою економікою, глузують із «суспільства споживання». У нашому споживацькому раї заведено ходити строєм; крок праворуч, крок ліворуч... дякувати, поки що хоча б не розстріл. На нашому ринку, як і в нашій політиці, як і в суспільстві: «ринкова» вивіска, етикетка - й совковий зміст, тільки вже за «ринковими» цінами.
Це в розвинених країнах заведено проводити маркетингові дослідження, виявляти досі «обділені» групи покупців і задовольняти їхні найвибагливіші смаки й забаганки. У нас маркетингові
дослідження теж проводять, але на інший предмет - на висвялення середньостатистичних потреб. На предмет того, щоб гнати «план по валу». Бери, що дають!
А секрет є дуже простим. Скрізь у світі функцію заповнення вузьких ринкових ніш бере на себе малий та середній бізнес. Той самий, який в Україні щосили нищать. А ще в усьому світі заведено працювати за десять, двадцять, тридцять відсотків рентабельності - не за сто й не за тисячу. У нас за таких показників ніхто й братися за справу не стане, бо прогорить, усе з’їдять податки та інші обов’язкові виплати. В усьому світі ринок - це конкуренція, в Україні «ринок» - це монополія. Чи, точніше, олігополія. УРСР виявилася приватизованою практично в одні руки. От тому Україна й залишилася совком, але вже совком приватним, без жодних, бодай примарних, державних гарантій громадянам.
Це дві сторони однієї й тієї самої медалі: з одного боку - купка олігархів із їхніми надприбутками з повітря, з іншого боку - «бери, що дають».
Стаття вийшла у газеті «Свобода»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.
Всі записи:
- Юля та олігархи // , 26.03.2014 12:51 Юля та олігархи(6560)
- Яким запам’ятається Янукович // , 21.03.2014 14:32 Яким запам’ятається Янукович(5758)
- Вбивці віри. Вбивці довіри // , 20.03.2014 09:29 Вбивці віри. Вбивці довіри(5763)
- Путаны Путина // , 17.03.2014 12:10 Путаны Путина(7660)
- Генсек // , 15.03.2014 12:20 Генсек(5777)
- Навіщо Добкін ішов у президенти // , 12.03.2014 12:44 Навіщо Добкін ішов у президенти(5887)
- Межигір’я для психіатрів // , 05.03.2014 14:42 Межигір’я для психіатрів(6558)
- Патологоанатоми з камерами // , 04.03.2014 12:35 Патологоанатоми з камерами(6167)
- ВОНА керує // , 28.02.2014 11:29 ВОНА керує(6284)
- НТКУ: дурдом и Сочи // , 10.02.2014 13:59 НТКУ: дурдом и Сочи(6629)
Коментарі наших відвідувачів: