Останнє у блогах
- Фільм «Легенда Г`ю Гласса» - апофеоз акторської кар`єри Леонардо Ді Капріо //Валерій Степаненко (6950)
- Українофобія та редакційна політика //Олександр Івахнюк (4733)
- Сенсації, висмоктані з пальця //Борис Бахтєєв (9152)
- Від чого здох московський носоріг? //Олександр Горобець (12530)
- Услишаць Харькав //Юрій Луканов (10819)
- Передусім - СКРОМНІСТЬ і ПРАВДИВІСТЬ //Наталя Голованова (9565)
- Як Арсенія Яценюка зробили героєм Ічкерії //Олександр Горобець (12116)
- В боротьбі не всі засоби гарні //Поліна Вернигор (4975)
- Маєток президента: думки з приводу //Борис Бахтєєв (9128)
- В эфире США - Роман Бочкала //Наталя Голованова (7175)
- На кого працює Арсеній Яценюк? //Борис Бахтєєв (8909)
- Анекдот від Проні Прокопівни //Олександр Горобець (9525)
- Ілюзії російських журналістів //Юрій Луканов (11843)
- Путинским путём //Борис Бахтєєв (7112)
- Втеча від червоних людей //Олександр Горобець (8665)
- Почувствуйте себя хохлами //Борис Бахтєєв (7276)
- Сватання в Донбасі: наших з бойовиками? //Олександр Горобець (9249)
- Гендерні стереотипи на "Інтері" //Юрій Шеляженко (4987)
- Профнепридатність прес-служби ДПС //Олександр Івахнюк (2631)
- День народження невмирущої //Олександр Горобець (9904)
Останні коментарі
Політекономія пантофлів
Борис Бахтєєв, 23.06.2011 11:14 |
Знадобилося мені нещодавно купити кімнатні пантофлі. Звичайні капці. Не бачачи в цьому ніякої проблеми, пішов до найближчого ринку.
П’ять яток торгували пантофлями. У жодній - таких, які мені потрібні. Самі лише в’єтнамки й більше нічого. Кількадесят типів у кожній ятці, але лише в’єтнамок. «Не такий якийсь цей ринок, неринковий», - зробив я висновок і пішов до іншого. Там - те саме, в’єтнамки й лише вони. Різноманітні, різнокольорові - аж очі розбігаються, але всі одного фасону. Третій ринок, четвертий - скрізь одне й те саме. Знайти в Києві пантофлі, прості класичні пантофлі без витребеньок, як виявилося, неможливо. Може, до бутіку піти?
«Попит малий, - відповідали мені продавці на кожному ринку. - Найбільшим попитом користуються в’єтнамки, тож їх лише й беремо, їх лише й замовляємо».
Чи не те саме ми спостерігаємо скрізь? Десятки видів ковбаси, яку найфаховіший дегустатор не розрізнить на смак. Десятки видів молочної продукції, але вся, тільки-но постоїть два дні, набуває характерного присмаку пальмової олії. Десятки телеканалів, і на кожному - одне й те саме, майже як у радянському анекдоті: «Я т-тебе попереключаю!» Ні, назви програм і фільмів різні, а зміст - один і той самий. Сотні нових пісень, що лунають звідусіль, - і всі немов на один мотив, самі лише нескінченні варіації на одну й ту саму радіошансонну тему. Жодної мелодії, що запам’яталася б, жодного нестандартного аранжування.
Ілюзія споживацького розмаїття - а насправді чи так уже сильно відрізняються нинішні переповнені полиці магазинів від радянських напівпорожніх? Різні обгортки, різні назви, а насправді - те саме «бери, що дають». Не здогадалися за радянських часів ковбасу «Отдельная» - ту, про яку подейкували, що вона наполовину з туалетного паперу - загортати в різнокольорові обгортки й називати по-різному. А то й тоді було б таке саме розмаїття. «Споживацьким раєм» називають країни з ринковою економікою, глузують із «суспільства споживання». У нашому споживацькому раї заведено ходити строєм; крок праворуч, крок ліворуч... дякувати, поки що хоча б не розстріл. На нашому ринку, як і в нашій політиці, як і в суспільстві: «ринкова» вивіска, етикетка - й совковий зміст, тільки вже за «ринковими» цінами.
Це в розвинених країнах заведено проводити маркетингові дослідження, виявляти досі «обділені» групи покупців і задовольняти їхні найвибагливіші смаки й забаганки. У нас маркетингові
дослідження теж проводять, але на інший предмет - на висвялення середньостатистичних потреб. На предмет того, щоб гнати «план по валу». Бери, що дають!
А секрет є дуже простим. Скрізь у світі функцію заповнення вузьких ринкових ніш бере на себе малий та середній бізнес. Той самий, який в Україні щосили нищать. А ще в усьому світі заведено працювати за десять, двадцять, тридцять відсотків рентабельності - не за сто й не за тисячу. У нас за таких показників ніхто й братися за справу не стане, бо прогорить, усе з’їдять податки та інші обов’язкові виплати. В усьому світі ринок - це конкуренція, в Україні «ринок» - це монополія. Чи, точніше, олігополія. УРСР виявилася приватизованою практично в одні руки. От тому Україна й залишилася совком, але вже совком приватним, без жодних, бодай примарних, державних гарантій громадянам.
Це дві сторони однієї й тієї самої медалі: з одного боку - купка олігархів із їхніми надприбутками з повітря, з іншого боку - «бери, що дають».
Стаття вийшла у газеті «Свобода»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.
Всі записи:
- Я вже нічого не розумію // , 17.06.2014 12:51 Я вже нічого не розумію(6015)
- Россия – пережиток прошлого // , 02.06.2014 14:12 Россия – пережиток прошлого(6369)
- "Шустер live": Тимошенко сама себе нокаутувала // , 30.05.2014 13:13 "Шустер live": Тимошенко сама себе (5969)
- ВОНА і війна // , 10.05.2014 14:28 ВОНА і війна(5935)
- Пятая колонна из Беларуси? // , 08.05.2014 14:58 Пятая колонна из Беларуси?(5103)
- Антитерористична операція: бла-бла-бла // , 06.05.2014 12:50 Антитерористична операція: бла-(5304)
- Пиар во время войны // , 29.04.2014 13:17 Пиар во время войны(6559)
- И снова про Донбасс // , 25.04.2014 12:01 И снова про Донбасс(5415)
- Егоцентризм і власкори // , 22.04.2014 20:28 Егоцентризм і власкори(5511)
- Майдане, не підставляйся! // , 31.03.2014 12:56 Майдане, не підставляйся!(5543)
Коментарі наших відвідувачів: