Останнє у блогах
- Фільм «Легенда Г`ю Гласса» - апофеоз акторської кар`єри Леонардо Ді Капріо //Валерій Степаненко (6720)
- Українофобія та редакційна політика //Олександр Івахнюк (4721)
- Сенсації, висмоктані з пальця //Борис Бахтєєв (9118)
- Від чого здох московський носоріг? //Олександр Горобець (12455)
- Услишаць Харькав //Юрій Луканов (10798)
- Передусім - СКРОМНІСТЬ і ПРАВДИВІСТЬ //Наталя Голованова (9543)
- Як Арсенія Яценюка зробили героєм Ічкерії //Олександр Горобець (12053)
- В боротьбі не всі засоби гарні //Поліна Вернигор (4965)
- Маєток президента: думки з приводу //Борис Бахтєєв (9071)
- В эфире США - Роман Бочкала //Наталя Голованова (7151)
- На кого працює Арсеній Яценюк? //Борис Бахтєєв (8883)
- Анекдот від Проні Прокопівни //Олександр Горобець (9470)
- Ілюзії російських журналістів //Юрій Луканов (11796)
- Путинским путём //Борис Бахтєєв (7070)
- Втеча від червоних людей //Олександр Горобець (8636)
- Почувствуйте себя хохлами //Борис Бахтєєв (7267)
- Сватання в Донбасі: наших з бойовиками? //Олександр Горобець (9215)
- Гендерні стереотипи на "Інтері" //Юрій Шеляженко (4975)
- Профнепридатність прес-служби ДПС //Олександр Івахнюк (2628)
- День народження невмирущої //Олександр Горобець (9897)
Останні коментарі
Політекономія пантофлів
Борис Бахтєєв, 23.06.2011 11:14 |
Знадобилося мені нещодавно купити кімнатні пантофлі. Звичайні капці. Не бачачи в цьому ніякої проблеми, пішов до найближчого ринку.
П’ять яток торгували пантофлями. У жодній - таких, які мені потрібні. Самі лише в’єтнамки й більше нічого. Кількадесят типів у кожній ятці, але лише в’єтнамок. «Не такий якийсь цей ринок, неринковий», - зробив я висновок і пішов до іншого. Там - те саме, в’єтнамки й лише вони. Різноманітні, різнокольорові - аж очі розбігаються, але всі одного фасону. Третій ринок, четвертий - скрізь одне й те саме. Знайти в Києві пантофлі, прості класичні пантофлі без витребеньок, як виявилося, неможливо. Може, до бутіку піти?
«Попит малий, - відповідали мені продавці на кожному ринку. - Найбільшим попитом користуються в’єтнамки, тож їх лише й беремо, їх лише й замовляємо».
Чи не те саме ми спостерігаємо скрізь? Десятки видів ковбаси, яку найфаховіший дегустатор не розрізнить на смак. Десятки видів молочної продукції, але вся, тільки-но постоїть два дні, набуває характерного присмаку пальмової олії. Десятки телеканалів, і на кожному - одне й те саме, майже як у радянському анекдоті: «Я т-тебе попереключаю!» Ні, назви програм і фільмів різні, а зміст - один і той самий. Сотні нових пісень, що лунають звідусіль, - і всі немов на один мотив, самі лише нескінченні варіації на одну й ту саму радіошансонну тему. Жодної мелодії, що запам’яталася б, жодного нестандартного аранжування.
Ілюзія споживацького розмаїття - а насправді чи так уже сильно відрізняються нинішні переповнені полиці магазинів від радянських напівпорожніх? Різні обгортки, різні назви, а насправді - те саме «бери, що дають». Не здогадалися за радянських часів ковбасу «Отдельная» - ту, про яку подейкували, що вона наполовину з туалетного паперу - загортати в різнокольорові обгортки й називати по-різному. А то й тоді було б таке саме розмаїття. «Споживацьким раєм» називають країни з ринковою економікою, глузують із «суспільства споживання». У нашому споживацькому раї заведено ходити строєм; крок праворуч, крок ліворуч... дякувати, поки що хоча б не розстріл. На нашому ринку, як і в нашій політиці, як і в суспільстві: «ринкова» вивіска, етикетка - й совковий зміст, тільки вже за «ринковими» цінами.
Це в розвинених країнах заведено проводити маркетингові дослідження, виявляти досі «обділені» групи покупців і задовольняти їхні найвибагливіші смаки й забаганки. У нас маркетингові
дослідження теж проводять, але на інший предмет - на висвялення середньостатистичних потреб. На предмет того, щоб гнати «план по валу». Бери, що дають!
А секрет є дуже простим. Скрізь у світі функцію заповнення вузьких ринкових ніш бере на себе малий та середній бізнес. Той самий, який в Україні щосили нищать. А ще в усьому світі заведено працювати за десять, двадцять, тридцять відсотків рентабельності - не за сто й не за тисячу. У нас за таких показників ніхто й братися за справу не стане, бо прогорить, усе з’їдять податки та інші обов’язкові виплати. В усьому світі ринок - це конкуренція, в Україні «ринок» - це монополія. Чи, точніше, олігополія. УРСР виявилася приватизованою практично в одні руки. От тому Україна й залишилася совком, але вже совком приватним, без жодних, бодай примарних, державних гарантій громадянам.
Це дві сторони однієї й тієї самої медалі: з одного боку - купка олігархів із їхніми надприбутками з повітря, з іншого боку - «бери, що дають».
Стаття вийшла у газеті «Свобода»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.
Всі записи:
- Мифы СССР: страсти по ОВИРу // , 03.09.2011 00:26 Мифы СССР: страсти по ОВИРу(6253)
- Мифы СССР: дружба народов // , 01.09.2011 20:36 Мифы СССР: дружба народов(5915)
- Мифы СССР: беловежский сговор // , 31.08.2011 18:49 Мифы СССР: беловежский сговор(6530)
- Мифы СССР: союз равных // , 29.08.2011 11:33 Мифы СССР: союз равных(6569)
- Мифы СССР: добровольный союз // , 25.08.2011 12:03 Мифы СССР: добровольный союз (6146)
- Тимошенко і правда // , 22.08.2011 11:30 Тимошенко і правда(5375)
- Маленькі радіохитрощі // , 12.08.2011 17:38 Маленькі радіохитрощі(5305)
- Крим і динозаври // , 09.08.2011 12:05 Крим і динозаври(5501)
- Русифікатор Елтон Джон // , 01.08.2011 15:29 Русифікатор Елтон Джон(5387)
- Феномен Євгенія Кисельова // , 04.07.2011 09:08 Феномен Євгенія Кисельова(6243)
Коментарі наших відвідувачів: