Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Monrealquids
survivable and operationally pre pared" nuclear forces; a "robust" command and control system; effective intelligence and early warning capabilities; comprehensive planning and training ...
Коментарів: 25446
Josephimilk
described by the International Renewable Energy Agency. It delivered Medicare funded dental care <a href=https://www.segniweb.it/><b&g t;pandora italiano</b></a>, but then I was trying ...
Коментарів: 25446
Jeffreyimilk
police officer with the same flag on his shirt and flying from the back of a golf cart sparked outrage. But some Ontarians say it`s not an entirely unusual sight <a href=https://www.alihadas.es/><b&g t;pulseras ...
Коментарів: 25446
Jamesspowl
best cbd capsules <a href=" http://cbdoilforsalecoupon.com/# ">cbd pure</a>
Коментарів: 742
Monrealquids
or a pool) not knowing there were electric eels in the water. When I saw the blue flashes <a href=https://www.primalyum.co.uk/black_f riday.html><b>black friday deals at pandora</b></a>, ...
Коментарів: 25446
Jeffreyimilk
so this project should be very easy <a href=https://www.alihadas.es/><b&g t;pandora charms baratos</b></a>, my church was so strict that I didn`t even go to school dances; apparently ...
Коментарів: 25446
Josephimilk
soldiers compared shooting Filipinos to hunting rabbits and referred to Filipinos as the N Word. Back home <a href=https://www.fantaliber.it/><b >outlet store pandora</b></a>, by ...
Коментарів: 25446
Monrealquids
technically known as the "refuse collection receptacle" . She explains how she came up with Tom and the other characters in the books [url=https://www.iamrobtm.co.uk/][b]chea p pandora charms ...
Коментарів: 25446
Jamesspowl
cbd capsules <a href=" http://cbdoilforsalecoupon.com/# ">what is cbd</a>
Коментарів: 731
Jeffreyimilk
the vegas job nous laissent sur notre fin.. Before you cut the cord with a profitable client [url=https://www.grandia.es/][b]abalorio s pandora baratos[/b][/url], you not going to have success. That where ...
Коментарів: 25446

Архів


Прощавай, Києве!

Борис Бахтєєв, 16.06.2011 15:16

Нещодавно йшов Відрадним проспектом. Аж раптом - білборд, на ньому чийсь портрет і гасло: «Зробимо Солом’янку затишною!» (Чи ще якоюсь такою - якою саме, значення не має.) Декілька секунд не міг зрушити з місця від подиву. Невже мешканцям Відрадного й справді так болить, якою зроблять Солом’янку? До Солом’янки від Відрадного проспекту - декілька кілометрів: Караваєві Дачі, потім Першотравневий масив, потім Чоколівка й аж за нею - Солом’янка.

Аж раптом збагнув: це ж тепер Солом’янський район! От районна адміністрація, недовго напружуючи мисленнєвий апарат, і наказала весь його вважати за Солом’янку. Відрадний, Шулявка, Грушки, Рубежівка, Караваєві Дачі, Казенні Дачі (вони ж Сан-Сусі), Чоколівка, Жуляни, Олександрівська Слобідка, Батиєва Гора, Костопальня, Турецьке Містечко, Кадетський Гай, Протасів Яр, Залізничний масив, Кучмин Яр, Совки, Забайків’я, Монтажник, Богданів Яр, Залізнична Колонія? Немає їх більше, забудьте. Солом’янка - і «раз, два, левой!».

Вокзальна площа, екскурсійний автобус. Диспетчер закликає перехожих: «Совершим увлекательную экскурсию по столице Украины с посещением её древнейших районов - Подольского и Старокиевского!» Так і гадалося, що от-от диспетчер продовжить: «С посещением главных достопримечательностей - Подольской и Старокиевской райгосадминистраций!»

Наскільки ж привабливішим був би заклик відвідати Хрещатик, Замкову Гору, Верхнє Місто, Липки, Латинский квартал, Паньківщину, Бессарабку? Поділ, Гончарі, Кожум’яки? Тим паче що немає більше Старокиївського району. Давно вже немає. Це ж наскільки треба мислити канцелярськими штампами, щоб отак закликати туристів!

Новинне повідомлення: «Оштрафовано супермаркет в Оболонському районі столиці». В Оболонському районі - це де? На Оболоні? На Петрівці? На Пріорці? На Забарі? На півночі Подолу? Киянинові (та й будь-якій людині, що більш-менш знає столицю) оце «в Оболонському районі» не скаже геть нічого. Ну, хіба що скаже, яка саме районна інстанція наклала той штраф. Дуже цікава інформація, погодьтеся.

Адміністративні райони... Ще донедавна киянин, що от просто в розмові сказав би: «Я мешкаю в Дніпровському районі», виглядав би дуже дивно. Щоб не сказати: неадекватно. Та кияни часто-густо просто не знали, де закінчується один район і починається інший! Бо вважали райони за суто адміністративні утворення, дуже й дуже умовні. Шевченківський район - чи він якимсь особливим чином пов’язаний із Тарасом Шевченком? Та ніяким - просто от назвали. Від самісінького центру через Шулявку, Сирець і Лук’янівку тягнеться він аж до Виноградаря й Вітряних Гір. Назва «Шевченківський район» найменшим чином не локалізує подію.

А чи могли ви ще донедавна уявити туриста, який, відвідавши Київ, захоплено розповідав би: «Я побував у Деснянському районі!»

За радянських часів міські райони формували дуже просто: так, щоб кількість членів районних організацій КПРС була приблизно однаковою. От тому центральний Ленінський район (потім саме він став Старокиївським) - той, де була розташована безліч адміністративних установ - був дуже маленьким, а решта районів тягнулися вузькими смужками від самого центру до промислових околиць. Площа Перемоги належала до Радянського району, але вже за цирком починався Шевченківський, а за універмагом «Україна» - Залізничний. З тих пір міські райони «укрупнили» - ото й усе.

Тепер от киян привчають бачити рідне місто очима чиновників з усіляких держадміністрацій. Бачити, власне, не місто, а адмінодиницю з відповідними інстанціями. Просто територію, адміністративно поділену для зручності. Привчають мислити тими самими канцелярськими штампами. Так, як зручно чиновникам.

Неповторна київська топоніміка на очах виходить з ужитку. Точніше, її виводять з ужитку.

Знищивши київську архітектуру, нищачи київську природу, хазяї життя взялися тепер нищити київську топоніміку. Щоб духу від тієї адмінодиниці столичного статусу не лишилося! Щоб не чули більше кияни голосу історії, щоб сива київська давнина не розмовляла більше з ними.

Їм, цим хазяям життя, й на думку не спадає, що, називаючи Відрадний Солом’янкою, вони розписуються: вони не знають Києва. Ба більше: вони не хочуть його знати. Їм байдуже до Києва. Їм не болить. На долю міста їм начхати. Увесь Київ для них - то кабінет зі столом і секретаркою, службове авто та «комплекс міроприємств». Київ для них - чужий, коли не ворожий. Київ для них - то лише карта з незрозумілими, незбагненними назвами, які, мов усе невідоме, вселяють острах. Знищити те невідоме, приручити його, зробити зручним і зрозумілим, увіпхати у звичну систему координат - от чого прагнуть хазяї життя.

Не хотів би нікого образити, але в усьому цьому чомусь вбачається донбаський вплив. Це саме там ставлення до топоніміки - суто понтово-утилітарне: «аби звучало солідно». Це саме там Сіверський Донець ледь не всі звуть «Северным Донцом» - бо так усе зрозуміло, по-людськи. А що таке Сіверський? Нісенітниця якась, язика зламаєш. Загадка, таємниця топонімів, зашифроване в них послання з глибини віків? Та облиште, кому воно потрібне, яка від того користь? Ані стабільності від того, ані інвестицій.

Це саме в Донецькій області є місто Артемівськ (його мешканці понад двадцять років тому на місцевому референдумі відмовилися від повернення йому старої назви Бахмут, із наголосом на другий склад), і є місто Артемове. А ще є місто Артемівськ у Луганській області. А всіляких Ленінських, Кіровських - не перелічити. Є й місто Українськ - от чи можете ви уявити собі у Польщі місто Польськ? А в Росії місто Російськ?

От назви адміністративних міських районів станом на 1987 рік.

Горлівка: Калінінський, Микитівський, Центрально-Міський.

Донецьк: Будьоннівський, Ворошиловський, Калінінський, Київський, Кіровський, Куйбишевський, Ленінський, Петровський, Пролетарський.

Луганськ: Артемівський, Жовтневий, Кам’янобрідський, Ленінський.

Макіївка: Гірницький, Кіровський, Радянський, Центрально-Міський, Червоногвардійський.

Маріуполь: Жовтневий, Іллічівський, Орджонікідзевський, Приморський.

На п’ять міст, що мають районний поділ, - лише два «топонімічних» райони: Микитівський у Горлівці (на ймення великої залізничної станції) та Кам’янобрідський у Луганську. І до сьогодні все так і лишилося. Усе застигло навіть не в 1970-х - у 1930-х роках.

От якраз у Макіївці цілком природно казати: «Я мешкаю в Радянському районі». Так там заведено. Там така фраза не викличе найменшого подиву й найменшого прохання уточнити. І в Маріуполі заведено казати: «Живу в Орджонікідзевському районі», ніхто не бачить у цій фразі чогось неприродного. Адміністративні райони зі стандартними сталінськими назвами замінили місцевим мешканцям історичні топоніми. Саме там, у Донбасі.

Саме таке от мислення прищеплюють тепер і киянам - «аби простіше було», «аби не заморочуватися». Так, Київ нині є містом мігрантів. Містом некиян. Але хіба лише нині? Щонайменше з повоєнного часу столиця постійно зазнавала дуже сильної позитивної міграції. Тільки ставалося диво: учорашні приїжджі вже за декілька років ставали киянами. Справжніми. А їхні діти - вже стовідсотковими киянами. Якась магія була в цьому місті, воно закохувало в себе й не відпускало. Воно ставало рідним.

Сьогодні приїжджі так і залишаються приїжджими. А Київ для них так і залишається великим гуртожитком та робочим місцем. Функцією. Для керівних високопосадовців - так само, ну, хіба що ще полем утілення їхніх прожектів. Ви вже майже не побачите, як учорашні приїжджі дбайливо висаджують у дворах деревця. Навпаки: дедалі більше стає будинків, мешканці яких категорично проти дерев у дворах. Навіщо? Удома в них дерев не бракує, а тут: робота - ночівля - робота - ночівля, ото й усе. «Не до излишеств».

Київ більше не закохує в себе, не стає рідним. Магія зникла. Може, закохуватися більше нема у що? А може, як у тому анекдоті, треба міняти систему? Може, перетворення Києва з міста на «один з двадцяти семи регіонів», на радше область, ніж місто, на безликий політичний та фінансовий центр та центр амбіцій не залишає місця для Києва-міста, Києва-дива, Києва-батьківщини? Важко уявити собі людину, що має теплі почуття до області й вважає її за свою батькцівщину. Суто адміністративними утвореннями є області. Отаким стає й Київ.

Може, зникнення історичних топонімів і прихід їм на заміну суто адміністративних назв на кшталт «район № 1» та «район № 2» в такій системі координат цілком закономірні?


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS