Останнє у блогах

Більше

Архів


Співчуття Дарці Чепак

Олександр Михельсон, 07.06.2011 01:07

З причин, від мене не залежних, я не зміг відвідати свято життя під умовною назвою «перевірки виконання рішення суду про заборону масових акцій поблизу резиденції президента Януковича». На щастя, є відеозаписи, що дають достатнє розуміння подій.

З відео Богдана Кутєпова особисто я чітко зрозумів, що під час цієї акції постраждала мінімум одна особа. Це – прес-секретар президента Дарка Чепак. Я можу назвати й винних. Це - не Лещенко, Найєм чи інші журналісти, що відмовилися брати з її рук презентовані «від імені президента» квіти та торт. Це - все та ж прес-секретар президента Дарка Чепак. 

Майже десять років тому мені пощастило працювати під керівництвом Дарки. Відтоді я завжди заздрив твердості, професіоналізму і, коли можна так сказати, цілеспрямованості цієї людини.

Не знаю, чи саме до такої цілі вона прямувала. Але моралізаторство тут недоречне. Дарка – доросла людина. Людина, більш ніж здатна на те, щоб зробити осмислений вибір, і відповідати за нього по повній програмі. 

Мені важко навіть уявити, як Дарка відчувала себе в цій ситуації. Всі ми, навіть найзалізніші – усього лише люди. І я не думаю, що Чепак провела День журналіста в доброму гуморі. Але, нагадаю, це – її власний усвідомлений вибір.

Здається, я таки скочуюсь в моралізаторство. Між тим, чисто по-людськи я хотів би сказати лише одне: вперше в житті я щасливий, що сам не маю тих волі, цілеспрямованості й професіоналізму, які ставлять людину перед таким вибором.

Я щиро співчуваю шанованій мною, як і раніше, Дарці Чепак. Особливо якщо сама вона вже переконала себе, що жодного співчуття не потребує.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Публіцист.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS