Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Dannyhed
第一借錢網 https://168cash.com.tw/adv/area
Коментарів: 11929
bnitb695
8533318 https://80.26.155.59/mediawiki/index.php /%D0%96%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0 %B9_%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80 _4_%D0%A1%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%BD_17_%D0 %A1%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%8F_16-11-2019 ...
Коментарів: 11929
jtowz802
839694 http://mcdonogh35archive.com/index.php?t itle=%C3%90%C3%A2%E2%82%AC%E2%84%A2%C3%9 0%C2%BE%C3%90%C2%B7%C3%90%C2%B2%C3%91%E2 %82%AC%C3%90%C2%B0%C3%91%E2%80%B0%C3%90% C2%B5%C3%90%C2%BD%C3%90%C2%B8%C3%90%C2%B 5_%C3%90%C5%B8%C3%90%C2%BE%C3%90%C2%B2%C 3%90%C2%B5%C3%91%E2%82%AC%C3%90%C2%BD%C3 %90%C2%B5%C3%90%C2%BD%C3%90%C2%BD%C3%91_ 1_%C3%90%C2%A1%C3%90%C2%B5%C3%90%C2%B7%C 3%90%C2%BE%C3%90_8_%C3%90%C2%A1%C3%90%C2 %B5%C3%91%E2%82%AC%C3%90%C2%B8%C3%91_16- 11-2019 ...
Коментарів: 11929
Berratorrew
[url=http://opinie.berrator.co.pl]http:/ /opinie.berrator.co.pl[/url]
Коментарів: 11929
KonstantinWen
Позавчера изучал контент интернет, вдруг к своему удивлению открыл красивый сайт. Смотрите: [url=https://vyaru.ru]красный ...
Коментарів: 11929
JorgeStody
I`ve seen something similar in a different thread. You might find certain parts of that article useful, not everything obviously, but I still think it`s worth looking into. howtowriteafiveparagraphessay.blogspot .com/ writingscholarshipessays655.blogs pot.com/ writingcollegeessay37.blogspot .com/ writeanarrativeessay650.blogspot. com/ websitesthatwriteessaysforyou339.b logspot.com/
Коментарів: 11929
ljfsg251
8905724 https://www.werbeartikel-forum.de/index. php?title=User:JohnsonVcn http://www.wiki-peps.fr/mediawiki/index. php/Utilisateur:JeannineJolly1 https://wiki.aquatarion.de/index/Benutze r:MonicaRankine83 ...
Коментарів: 11929
halbh259
8511251 https://sci-wiki.com/Main_page/index.php ?title=User:GregoryChristmas http://presportal.ru/2019/11/16/%d0%bf%d 0%bb%d0%b0%d0%bd-%d0%b1-6-%d1%81%d0%b5%d 1%80%d0%b8%d1%8f-xmm-%d0%bf%d0%bb%d0%b0% d0%bd-%d0%b1-6-%d1%81%d0%b5%d1%80%d0%b8% d1%8f/ ...
Коментарів: 11929
GoodSeoI
Здравствуйте. Предлагаю Вашему вниманию трастовые домены-доноры с высокой посещаемостью для размещения ссылок ...
Коментарів: 11929
odwai151
8423360 http://www.tessabannampad.go.th/webboard /index.php?topic=746370.0 https://www.tramedicomunita.it/wiki/inde x.php?title=User:LIMDino16213 http://www.surferswiki.com/index.php?tit le=%C3%90%C5%B8%C3%90%C2%BB%C3%90%C2%B0% C3%90%C2%BD_%C3%90%E2%80%98_6_%C3%90%C2% A1%C3%90%C2%B5%C3%91%E2%82%AC%C3%90%C2%B 8%C3%91_%C3%90%C3%A2%E2%82%AC%E2%84%A2%C 3%91%E2%80%B9%C3%90%C2%BF%C3%91%C6%92%C3 %91%C3%90%C2%BA_%C3%90%C5%BE%C3%91%E2%80 %9A_17.11.2019_QGv_%C3%90%C5%B8%C3%90%C2 %BB%C3%90%C2%B0%C3%90%C2%BD_%C3%90%E2%80 %98_6_%C3%90%C2%A1%C3%90%C2%B5%C3%91%E2% 82%AC%C3%90%C2%B8%C3%91_%C3%90%E2%82%AC% E2%84%A2%C3%91%E2%80%B9%C3%90%C2%BF%C3%9 1%C6%92%C3%91%C3%90%C2%BA_%C3%90%C5%BE%C 3%91%E2%80%9A_17.11.2019 ...
Коментарів: 11929

Архів


Школа ненависті до України

Борис Бахтєєв, 01.06.2011 10:55

Декілька днів тому працював до сьомої ранку. Ну от писалося, тема йшла. Трапляється подеколи таке з журналістами. «Посплю до опівдня, а то й довше, нічого страшного», - переконував я себе.

О восьмій ранку мене розбудили гучні голоси, посилені мікрофонами й гучномовцями. «Щоб ви луснули, гади!» - встиг я подумати, перш ніж зрозумів: у школі - останній дзвоник. А школа та - просто під вікнами. Тож добре хоч, що це був лише останній дзвоник, а не випускний - тоді вже цілу ніч ховайся хто може. Ні, я дуже добре ставлюся до творчості Бенні Бенассі, але ж не до такої міри, щоб, як от торік, слухати її цілу ніч, та ще й примусово.

Я навчався у двох школах. Обидві були у старих районах Києва. Розташовані вони були так, що хоч сирену увімкни, а це нікому не заважатиме. Потім я мешкав у районі, забудованім хрущовками. Там школи були вже подалі від вулиць - як то кажуть архітектори, у внутрішньоквартальному просторі. Але дивним чином їх розмістили так, що вони жили своїм власним життям, а житлові будинки та двори - своїм.

Планувальники масивів вісімдесятих років розмістили школи просто у дворах. Чим і про що вони думали - вони навряд чи  скажуть. Мабуть, жили вони - а міське начальство й поготів - у центрі, тож на власному досвіді переконатися у плодах своїх творчих пошуків не мали змоги.

І тепер кожний урочистий захід у кожній школі створює надзвичайну ситуацію для декількох тисяч мешканців навколишніх будинків. Ані вік, ані стан здоров’я, ані нічна робота, що вимагає ясної голови й нормального настрою (лікарі, водії, міліціонери - та чи мало таких людей?), - значення не має ніщо. Й ніщо не врятує. У школі урочистий захід - і пішли ви всі до біса!

Отак нашим дітям ізмалечку прищеплюють повагу до людей, вміння жити в суспільстві й, коли хочете, толерантність: «У нас лінійка, а на вас усіх начхати». Бо інакше неможливо, іншого виходу немає. І справді, що ж робити? А нема чого - не скасовувати ж останній дзвоник? Отак от совкові архітектори й досі репродукують совковий спосіб життя - з його штовханиною у дверях автобусів, сварками в магазинах і всюдисущою неповагою один до одного: «Мені треба, а на вас усіх начхати».

Але це форма. Яким же був зміст? «Увага! Школо! При виконанні (от саме так. - Б.Б.) Гімну України стояти струнко!» - залунав жіночий голос. Закортіло визирнути у вікно - чи, бува, не в камуфляжних одностроях вийшли на лінійку випускники? Телебачення неодноразово показувало: американці, британці, французи підводяться під час виконання гімну своїх країн, замовкають і відкладають усі справи. До стояння по стійці «струнко», щоправда, не доходить. Вони це роблять за покликом душі, зі щирого патріотизму. У крайньому разі, через те, що так належить. Не по команді й не за наказом.

От саме цього, здавалося б, і мала навчити школа. Коли ж випускникам потрібна грізна команда, це є яскравим свідченням: школа цього не навчила. Виконувати команди навчила, бути патріотами - ні. І робити щось не по команді, а за покликом душі або через звичайну вихованість - теж не навчила.

Та й як вона могла навчити? До мікрофону підходить випускниця, читає вірш. «Любіть Україну». Чудово, патріотично. Підходить інша, читає інший вірш - теж щось про любов до України. Теж добре. Коли ж і третій, і четвертий, і п’ятий вірші виявляються так само про любов до України, тільки далеко не Сосюриного пера, це вже починає нагадувати дурну комедію. Принаймні, набридати.

А потім ідуть пісні. Спочатку виконувані випускниками, потім - у запису. «Одна калина за столом... і Україна, бо в нас іншої нема». «А я просто українка, україночка». І так далі, й тому подібне.

Жодного «просто вірша»! Жодної «просто пісні»! Ніби нічого такого випускників і не вчили протягом усіх шкільних років. Ніби тільки й робили, що натаскували на демонстрування показного патріотизму.

Моїх шкільних років ми не читали віршів про Україну й не співали про неї. Вірші й пісні були про Леніна, рідну партію та будівництво комунізму. Все решта було таким самим. Нам точнісінько так само прищеплювали патріотизм - тільки радянський. На всіх офіційних заходах неодмінно мало лунати виключно що-небудь «високе» й «патріотичне».

Результат? За шкільних років ми здебільшого не читали ані Солженіцина, ані Сахарова. Дисидентів нам заміняла школа з її патріотичною муштрою. До випуску ми підходили, ледь не ненавидячи оті рідну партію та комунізм. Або, принаймні, чудово розуміючи: все це - виключно для офіціозу, для галочки. Демонстувати патріотизм у повсякденному спілкуванні, заводити про нього мову вважалося щонайменше дивним. Гранично недоречним.

1991 року чимало людей усією душею підтримали незалежність саме через те, що бачили в ній заперечення отого набридлого радянського казенно-примусового патріотизму. Люди прагнули, аби їхніх дітей більше ніколи не змушували виголошувати графоманські «шедеври», аби лише про рідного Леніна. Як же помилялися вони!

То що ж, сьогоднішня школа випускає в доросле життя громадян, для яких патріотизм, та й сама Україна - не більш ніж офіціозний тягар, «принудиловка»? Виходить, що саме так. Совок нікуди не подівся, він і сьогодні процвітає, торжествує й отруює українцям свідомість від самого дитинства.

1997 року, виступаючи на одному з круглих столів, шановний Олесь Доній виголосив прогноз: життя в нас докорінно зміниться тоді, коли в доросле життя вийдуть люди, які пішли до школи вже в незалежній Україні. До нерадянської школи. Сьогодні в доросле життя йде вже друге покоління тих, хто пішов до школи в незалежній Україні. А на докорінну зміну життя ще чекати й чекати. Бо так досі й немає нерадянської школи. Хоч як ту радянську школу назви - ліцеєм, гімназією, так хоч академією, а вона залишатиметься «кузнею вірних ленінців». Закладом, де дітей привчають вимовляти «правильні» слова, співати «правильні» пісні й якомога менше мислити.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS