Останнє у блогах

Більше

Архів


І знову «здрастє»! (про інфополітику)

Діана Дуцик, 02.03.2009 15:21

Не змогла пройти повз статтю «Глухий кут інформаційної політики» Ігоря Радзієвського та Богдана Червака. Хоча дискутувати на тему інформаційної політики справа в Україні безперспективна. Фахівців - одиниці, а галасу й патетики - забагато. Та й сама дискусія - у стилі 90-их, зі схожою термінологією (мовляв, довкола одні вороги і треба відстоювати молоду українську державу)  і розумінням тенденцій у світовому інформаційному просторі. Тому вона (тобто ця дискусія) залишається такою непродуктивною.

Але повернімося до статті. «В країні відсутня єдина державна інформаційна політика, спрямована на утвердження стратегічних національних інтересів в Україні та за її межами. Натомість кожна гілка влади, окремі державні органи проводять власну інформаційну політику, нерідко спрямовану на компрометацію інших інститутів влади» - пишуть автори.  Про це б Віктору Андрійовичу та Юлії Володимирівні треба говорити, а не тим, хто щодня має відстежувати, в силу своєї професії, «словесні виверження» Секретаріату Президента на адресу Кабміну і навпаки. Які наслідки така інформаційна політика мала під час «газової війни», ми усі знаємо. Так само, як знаємо те, що ця ситуація залишатиметься незмінною, поки не зміняться ключові гравці у владі.

Як завжди, як у тому анекдоті про невістку, винні у відсутності такої «єдиної державної інформаційної політики» приватні медіа. Хотілося б почути від авторів, а який стосунок власне оті «олігархічні» медіа мають до «державної інформаційної політики»? Державну інформаційну політику мають здійснювати органи влади, на те вона й державна. А до чого тут медіа, та ще й приватні? Якщо держава (тобто президент, прем’єр і Верховна Рада) не здатна виробити єдиної узгодженої позиції щодо ключових питань зовнішньої та внутрішньої політики, до чого тут медіа?  Хіба медіа повинні виробляти цю позицію? Та вони її лише відображають. А оскільки позиція відсутня, то вони й відображають той хаос, який є в країні. І якщо автори думають, що повернення до державних ЗМІ буде рятівним колом, то вони дуже помиляються. Я уже зараз уявляю, як президент відновлює «Президентський вісник», а прем’єр створює ще одну газету на зразок "Урядового кур’єру", схожий розподіл відбувається і на місцях - і починається нова інформаційна війна, тільки вже за допомогою державних медіа, фінансованих із податків громадян. Я особисто не хочу платити податок за чужу війну за владу. Вистачає уже так званого муніципального, а насправді - холдингу Черновецького.

А щодо «пропаганди культурних і духовних цінностей України, їх популяризації у міжнародному інформаційному просторі», то цим якраз мало б займатися суспільне телебачення, створення якого автори вважають неактуальним. Хоча я б слово «пропаганда» замінила словом «популяризація».

І ще одна репліка щодо необхідності реєстрації веб-ресурсів. З одного боку, можна вітати те, що інтернет-видання отримають статус ЗМІ, це багато в чому полегшить їх роботу. Проте у мене викликає застереження щодо позиції про «анулювання ліцензій або скасування реєстрації ЗМІ, які проводять антиукраїнську діяльність». Що таке антиукраїнська діяльність? Хто визначатиме, що вона антиукраїнська? Колись карали за антирадянську діяльність. Може, автори вже забули, що під цю статтю потрапляли ті, хто критикував чи був незгоден з діями тодішньої влади. Мені б не хотілося жити в країні, в яку повертаються совдепівські правила і закони.  Моє розуміння демократичної України дещо інше.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Виконавчий директор ГО "Телекритика"


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS