Померла мама великого сина

         Померла Ніна Марченко, мама Валерія Марченка. Нашого колеги, журналіста, який потрапив за грати лише через те, що написав дві статті з критикою русифікаторської культурної політики  радянського уряду. Перший раз йому дали 5 років зони і два роки заслання. Подумайте тільки - сім років за дві статті, які до всього ж ніде не були надруковані, а лише передруковані на машинці.  Потім посадили ще раз. В залі суду Валерій, будучи тяжко хворим, сказав судді щось на зразок: "Ви могли дати мені значно менше. Я все одно так довго не проживу".  Він помер у лікарні через ниркову хворобу.

         На початку нульових ми з режисером Максимом Бернадським зняли фільм "Хто ви є, містер Джекі?". Це про Валерія і його стосунки з голландською студенткою Джекі Бакс. Вона через "Міжнародну Амністію" написала йому у неволю і вони листувалися чотири роки до самої його смерті. Це був поштовий р оман. Вони ніколи в житті не зустрічалися.

         Це я до того, що  ми знімали  Ніну Михайлівну для цього фільму. Кілька місяців тому мені подзвонив Вадим Кастеллі і каже: "Ніна Михайлівна слаба. Дуже треба  б зняти її спогади про ту епоху". Вона дуже багато знала про той час. Про те, чого не хочуть знати багато наших співвітчизників. Адже вона була матір’ю дисидента. І в усій красі побачила закулісся тієї системи.  Ми домовилися з оператором Валерієм Чижовим, але буквально перед нашим виїздом зателефонував Семен Глузман і сказав, що їй зовсім погано. Виїзд ми скасували. Я тоді подумав, що вже не вийде її записати. Так воно і сталося.

         Семен Глузман познайомився з Валерієм в зоні у Пермській області. Він до кінця днів тихо, без усякого піару підтримував маму свого табірного побратима. І ось її немає. Жінки, яка на своєму віку бачила стільки горя, що вистачить на десятьох. Але вона до кінця днів зберегла оптимізм, світлий розум і привітність. Не дай,  Боже, комусь із нас таке пережити. Дай, Боже, щоб всі ми залишалися такими світлими людьми.