Останнє у блогах

Більше

Архів


Шеватрон

Олександр Михельсон, 10.03.2011 15:41

Років десять-дванадцять тому ваш покірний слуга вважав себе переконаним ліриком, і постійно косив під живих класиків сумнозвісного постмодерну. Навіть коли думав про класиків мертвих. Нижчеподане — саме з тих часів; далеко не шедевр, але згадалося з нагоди 150-річчя від дня смерті ТГШ:

 

І що б, здавалося, слова?

Найменше потрясіння неба,

якому слів ніяк не треба,

аби творити ці дива.

 

І що, здавалося б, любов?

Вона тобі не допоможе

спізнати справжнє Імя Боже

без непотрібних передмов.

 

Не насторожі коло нас,

і взагалі не насторожі

стоять живі, й такі несхожі,

представники чужинських рас.

 

І їх зачесані думки

прямують до клавіатури,

і падають твої фігури,

простуючи навпомацки.

 

Нам так далеко до різдва,

моя омріяна дорого,

і що б, здавалося, слова?

Слова та мова. Більш нічого.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Публіцист.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS