Останнє у блогах

Більше

Архів


Три дні по Галині

Олександр Михельсон, 08.03.2011 17:09

5 березня в Москві померла співорганізаторка, співнатхненниця й заступник директора Центру СОВА Галіна Кожевнікова. Це дуже серйозна втрата для громадянського суспільства на всьому пострадянському просторі, хай навіть особисто я терпіти не можу терміну «пострадянський простір».

 

За всіма розкладами, її мали вбити російські фашисти (в Росії фашисти вбивають людей регулярно). Але вбила хвороба. Не факт, що це краще, ніж від ножа чи кулі «патріота».

 

При цьому Кожевнікова не була «антифа». Вона була серйозним дослідником. Але її шанси на насильницьку смерть від того тільки зростали.

 

Росію модно обзивати авторитарною, і для того є чимало підстав. Але правда і в тому, що громадянське суспільство в Росії набагато розвинутіше, ніж, скажімо, в нас. В Росії є центр СОВА, і донедавна була Кожевнікова – людина, яка присвятила життя дослідженню та розвінчанню фашизму й ксенофобії. Цього життя їй було відпущено небагато: вона померла на 37-му році. «С меня при цифре тридцать семь в момент слетает хмель»…

 

Говорячи про «громадянське суспільство», не варто забувати, що фашистня а-ля Манєжная Площадь – це теж прояв такого суспільства. Як уже було сказано, в Росії фашистів неміряно, і це вам не наші опереткові тягнибоки чи, навпаки, бузини. Але в Росії є і люди, які вважають фашизм злом за визначенням. Так, апріорі.

 

В Україні теж є переконані фашисти – як правило, українські та російські. Але в них немає опонентів, які були б «над бійкою». Зверніть увагу: вся наша фашистня, із деякими міністрами включно, апелює до передових цінностей. Але пошкреби такого нашого «антифашиста» - й часто вилізе чи дикунська русофобія, чи, навпаки, печерний російський шовінізм.

 

Натомість Кожевнікова жила за принципом «проповідуй те, що сповідуєш».  Авжеж, знизити фашистські настрої в її рідній країні це не дуже допомогло; авжеж, в тій же Україні, де немає жодної людини, що пішла б шляхом Кожевнікової, проблема нацизму й фашизму значно менш актуальна. І, можливо, звідси випливає, що зусилля окремих людей важать значно менше, ніж так звані «об’єктивні обставини».

 

Проте є ще й така річ, як бути чесним. Кожевнікова була чесна – перед собою й іншими. Я б, скажімо, на її місці навряд чи ходив би на мітинги наці, які вже відкрили на тебе «червону картку». А вона ходила.

 

Можливо, в Україні теж з’являться подібні люди. Можливо, це станеться тоді, коли переконані наці перестануть прикидатися «патріотами», або, з іншого боку, «комуністами», чи й узагалі «правозахисним рухом». Але, можливо, все навпаки, й наші Фаріон, Грач чи Калєснічєнко саме тому й існують, що нашої Кожевнікової на обрії так і нема.

 

А сама Кожевнікова не дожила до тридцять сьомого дня народження якихось  одинадцять днів.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Публіцист.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS