Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

nngpsltt
xxsowi <a href= https://modafinilprovigilforsale.com# >modafinil provigil</a>
Коментарів: 2643
rpjpofwl
w <a href= https://canadacialisgenericrx.com# >cialis cheap generic</a> buy generic cialis cialis free trial <a href=https://canadacialisgenericrx.com#& gt;cialis generic</a> https://canadacialisgenericrx.com# ...
Коментарів: 2643
xuntqdtm
r <a href= https://modafinilprovigilforsale.com# >modafinil provigil</a> buy modafinil modafinil for sale <a href=https://modafinilprovigilforsale.co m#>provigil 200 mg</a> https://modafinilprovigilforsale.com# ...
Коментарів: 2643
Dsaist
ppkujp <a href= https://viagragenericforsalerx.com# >buy generic viagra</a>
Коментарів: 2643
jkqoghzp
qgcfxy <a href= https://canadacialisgenericrx.com# >buy cialis canada</a>
Коментарів: 2643
kfocurnx
g <a href= https://viagragenericforsalerx.com# >generic viagra for sale</a> viagra 100mg pills for sale generic viagra for sale <a href=https://viagragenericforsalerx.com# >viagra 100mg ...
Коментарів: 2643
Dsaist
iwmjpt <a href= https://canadacialisgenericrx.com# >cialis coupon free trial</a>
Коментарів: 2643
oygnjjtk
szpwai <a href= https://viagragenericforsalerx.com# >over the counter viagra</a>
Коментарів: 2643
jppndlte
b <a href= https://modafinilprovigilforsale.com# >provigil generic</a> buy modafinil 200mg provigil 200 mg <a href=https://modafinilprovigilforsale.co m#>modafinil for sale</a> ...
Коментарів: 2643
rvgsqvfj
j <a href= https://viagragenericforsalerx.com# >buy generic viagra</a> viagra generic generic viagra online <a href=https://viagragenericforsalerx.com# >viagra for sale</a> https://viagragenericforsalerx.com# ...
Коментарів: 2643

Архів


Українське? Неукраїномовне!

Борис Бахтєєв, 01.03.2011 00:23

Цікаве запитання поставив перед читачами шановний Отар Довженко: що є українська музика (малярство, хореографія, наука)? Що визначає їхню українськість, коли не мова? Питання квот та пільг на українську (україномовну) музику поставили це питання руба.

Навіть серед запитань Вікторові Януковичу під час його вікопомного спілкування з громадянами 25 лютого трапилося таке: чи можна скасовувати квоту у 50% на україномовну музику? (Формулювання відтворено не точно, але дуже подібно.) ЗМІ напустили-таки в цій темі стільки туману, що тепер можна скасувати (запровадити) що завгодно - однаково суспільство не зможе порівняти, що було й що стало.

То за якою ознакою відрізняти українське від неукраїнського? Задля наочності почнімо не з українського, а з тієї ж таки групи «АББА». Як відомо, вони не лише співали англійською, а й через завеликі податки у Швеції одного моменту взяли й перереєструвалися в Західній Німеччині. Менше з тим, вони випускали постери, на яких сиділи в жовто-блакитному контейнері (нагадаю: прапор Швеції - жовтий хрест на блакитному полі) з написом: «Made Іn Sweden For Еxport».

А тепер перенесімося ближче. Отже, запитання: що такого вже питомо російського в балетах Петра Чайковського? Відповідь: нічого. Геть нічого. Серед російських жінок - тих самих, які «есть женщины в русских селеньях» - ви навряд чи зустрінете так уже багато добродійок на ім’я Одета або Одилія. А на весіллях та хрестинах у тих самих «русских селеньях» танцюють що завгодно, тільки не па-де-де зі «Сплячої красуні». А що такого вже російського в операх та симфонічній музиці Чайковського? Ну, так, Євгеній Онєгін - то вам таки Євгеній Онєгін, плоть від плоті російського народу. Візьміть будь-якого мужика з будь-якого російського села - просто тобі вилитий Євгеній Онєгін.

Коротше, викреслюємо Чайковського з пантеону російських композиторів. Безрідний космополіт - от хто він був такий.

А як бути з Гоголем? За ознакою мови - просто тобі взірцевий російський письменник. І писав він про взірцево російських персонажів - Тараса Бульбу, Івана Івановича з Іваном Нікіфоровичем, Солоху, Вія з панночкою. Хіба ж ми не знаємо, що всіх незаміжніх жінок у Росії звуть панночками? Ні?

«Російський» (петербурзький) цикл Гоголя? А тепер спитаймо себе: чому більше ніхто з російських письменників не написав нічого подібного? Чому ніхто з них навіть не спробував поглянути на російську дійсність саме під таким кутом зору, не побачив її от у такому, як Гоголь, ракурсі? Чому таке нікому й на думку не спало? Відповідь напрошується сама по собі: та тому, що Гоголь бачив Росію очима іноземця. Для нього було диким і сміхотворним те, що росіянинові здавалося звичним і природним.

Та облишмо Гоголя. Михаїл Булгаков сам себе вважав за стовідсоткового росіянина й дуже образився б, коли б йому почали доводити протилежне. Але чи його відмова визнати свою спільність із паном Шариковим - чи вона не більша за суто соціальну? Чи прірву між Булгаковим та Клімом Чугункіним можна пояснити лише зневагою письменника до «нижчих класів»? Боюся, тут ми так само мусимо визнати: погляд Булгакова на Росію був поглядом іноземця.

Візьмімо раннього Михаїла Задорнова, що народився й виріс у Латвії. Чи не побачимо ми Росію очима іноземця й тут? Нинішнє маразматичне русофільство Задорнова (почитайте його інтерв’ю газеті «Бульвар Гордона» - веселе проведення часу вам гарантоване) - чи не є воно плодом (чи, радше, побічним ефектом) наполегливих намагань літератора вичавити з себе отого іноземця, довести свою сермяжну російськість передусім самому собі?

Росіяни Прибалтики - то взагалі цікава етнокультурна спільнота. Чимала кількість подорожей тоді ще Радянським Союзом залишили від прибалтійських росіян дуже специфічні враження. (Мова, звісно ж, не про всіх без винятку прибалтійських росіян, а лише про тенденцію.) В Естонії, Латвії та Литві вони - росіяни, представники великого російського народу; вони несуть недолугому місцевому населенню російські Культуру та Просвіту - от саме так, із великої літери.

Але варто їм перетнути кордон із Росією, й... там вони - прибалти! Європейці! Там вони несуть недолугому місцевому населенню (тепер уже російському) європейські Культуру та Просвіту. Із такої самої великої літери, ніяк не менше.

Чи нічого подібного не спостерігається серед українських росіян - не етнічних росіян, а тих громадян України, для яких «велика Росія» так і залишилася духовною батьківщиною? Спіткання з реальною «великою» Росією, а не віртуальною «Росією Пушкіна та Толстого», зазвичай аж ніяк не приводить їх у захват. Навіть тих, які, за їхніми ж словами, «у справжній Росії й не бували - лише у Москві, Петербурзі та Сочі».

Принаймні, ніде більше не доводилося чути мовленого відкритим текстом зневажливого «кацапи» так часто, як у Донбасі. Побутує (чи, принаймні, побутував до розпаду СРСР, коли Росія для донбасівців була винятково географічним, а не політичним поняттям) і прикметник «кацапський» - «сповнений несмаку», «неохайний» або ж «безладний», «гранично неорганізований».

На автовокзалі в Луганську спостерігав якось промовисту закономірність. Усі автобуси з луганськими номерами, що прямували до українських міст і сіл, мали маршрутні таблички винятково російською мовою. Усі ж місцеві автобуси, що прямували до зовсім близької Росії, мали маршрутні таблички неодмінно двома мовами, а подеколи навіть лише українською. Що це було, як не демонстрація: «В Україні ми - росіяни, у Росії ми - українці»?

Та ми відволіклися. Співак Александр Малінін випустив один чи два україномовних альбоми. З українськими народними піснями. Чи робить цей факт його українським співаком? Якщо, як пише шановний пан Довженко, «українська мова - очевидна ознака української музики», виходить, що так!

Нарешті, улюблений аргумент русофілів: як бути з російськомовною прозою та «епістоляркою» Тараса Шевченка? Вилучити їх з переліку фактів української літератури? Зробити вигляд, ніби нічого такого не існувало й не існує? Погодитися з тим, що «хохлы нагло приватизировали творчество русского писателя Шевченки»? А як бути з малярством Шевченка - надто ж із графікою солдатського періоду, де самі лише казахські пейзажі та майже самі лише портрети казахів?

«Цікавезне філософське запитання» має два боки. Один з них є зовсім не філософський, а суто юридичнийм. Різнотлумачень тут немає й бути не може: українським є все, створене громадянами України та зареєстрованими в Україні юридичними особами. Тут немає ніякої різниці між музикою, малярством та, скажімо, виробництвом залізних окатишів. Єдиною проблемою можуть бути випадки, коли йдеться не про громадянство, а про доміцилій: чи є українською музика, створена та виконана громадянами інших держав, що постійно живуть в Україні? Ще одним винятком є архітектура: тут діє закон місцеперебування речі, українськими є всі споруди на території України.

Що ж до суто філософського боку проблеми - тут кожен може вважати за українське те, що він сам за таке вважає. Хтось - усе, створене громадянами України: адже, коли не йдеться про клінічну українофобію, митці однаково відтворюють погляд на світ, що виник саме тут, під українським небом. Незалежно від мови, етнічного походження, соціального статусу та сімейного стану.

Хтось інший може вважати за українське лише україномовне. Судячи з усього, Олена Бондаренко, Віктор Уколов та Андрій Шевченко дотримуються саме такої позиції. Такий підхід має єдину хибу: він відштовхує «мовно неправильних» українців. Він стає для них черговим аргументом: Українська держава вважає їх за чужих, вона їх лише терпить. Сьогодні терпить, а завтра - хтозна? Знову ж таки, судячи з усього, Олена Бондаренко, пропагуючи свій законопроект, прагне не так відштовхнути російськомовних українців, як відштовхнутися разом із ними сама. А радше, заштовхнути все україномовне кудись у не надто помітний закуток: хто так уже хоче - той відшукає, а решті не заважатиме.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS