Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

PedroJoito
http://essaywritingserviceoc.com ; http://paydayrgd.com ; https://viagra17.com ; http://cialisviu.com ; http://modafinilyc.com
Коментарів: 1682
Derrickanoxy
http://essaywritingserviceoc.com ; http://paydayrgd.com ; https://viagra17.com ; http://cialisviu.com ; http://modafinilyc.com
Коментарів: 1682
Robertoxige
viagra without a doctor`s prescription <a href=http://viagrawithoutdoctorprescr.to day/#26>viagra without a doctor prescription</a> viagra without headache <a href=http://viagrawithoutdoctorprescr.to day/#9221>viagra ...
Коментарів: 16
PedroJoito
http://essaywritingserviceoc.com ; http://paydayrgd.com ; https://viagra17.com ; http://cialisviu.com ; http://modafinilyc.com
Коментарів: 1682
KennethFloot
<a href=http://vip.sibirki.com>Прос итутки новосибирск</a> <a href=http://lux.nsexy.ru>прости тутки новосибирск</a> <a href=http://nsk.siblaguna.org>Про титутки ...
Коментарів: 22
TerryHip
http://essaywritingserviceoc.com ; http://paydayrgd.com ; https://viagra17.com ; http://cialisviu.com ; http://modafinilyc.com
Коментарів: 1682
Robertoxige
viagra without a doctor prescription usa <a href=http://viagrawithoutdoctorprescr.to day/#6279>viagra without prescription</a> viagra without a doctor prescription walmart <a href=http://viagrawithoutdoctorprescr.to day/#7473>viagra ...
Коментарів: 13
Nathanawasy
http://essaywritingserviceoc.com ; http://paydayrgd.com ; https://viagra17.com ; http://cialisviu.com ; http://modafinilyc.com
Коментарів: 1682
Derrickanoxy
http://essaywritingserviceoc.com ; http://paydayrgd.com ; https://viagra17.com ; http://cialisviu.com ; http://modafinilyc.com
Коментарів: 1682
Robertoxige
viagra without a doctor prescription from canada <a href=http://viagrawithoutdoctorprescr.to day/#5204>viagra without a doctor prescription</a> viagra without insurance <a href=http://viagrawithoutdoctorprescr.to day/#5239>viagra ...
Коментарів: 13

Архів


Юрієві Луканову, майже особисте

Борис Бахтєєв, 18.02.2011 11:20

Шановний пане Юрію! Ставлячись із повагою до Вас, аж ніяк не можу погодитися з Вашою статтею «Фашизм не пройдьоть?». Даруйте за надто «сурйозний» тон, але є речі, які не припускають грайливості.

Червоною ниткою крізь чимало Ваших реплік останнього часу проходить думка: чом би й не заарештувати Ліну Костенко? Чом би й не провести в неї обшук? А раптом, почитавши Ваші статті, хтось високопосадовий вигукне: «То це ж чудова ідея! От же ж Луканов, от же ж молодець!»

Але зараз я не про те. Отже, Ви пишете: «З подачі Колесніченка «моральна комісія» заборонила кліп співачки Єви Браун (це псевдо Наталі Лядської) як такий, що нібито пропагує фашизм. Досить героїні з кліпу переспати з чоловіком у гітлерівській уніформі, і звинувачення пролунають самі собою. Дивуватися нічого, адже цей нардеп давній фетишист: ти йому пальця покажи, а він у ньому або Бандеру, або Гітлера побачить». Мовляв, виступав Колєснічєнко проти моральної комісії, таврував її на кожному паркані, а тут нате вам - і сам туди ж, у моралісти подався, чом би йому не «підсидіти Костицького на посаді голови моралкому»? «А всі письменники, які пишуть українською мовою, будуть оголошені нацистами і посаджені до в’язниці», - робите Ви далекосяжні висновки з історії навколо кліпу Єви Браун.

Отакий він фетишист, Колєснічєнко: показали йому гітлерівську форму, а йому й Гітлер ввижатися почав. Фетишист - не те слово! Саме час закликати: «Всі на боротьбу з фетишизмом!» Почитає він Вашу статтю й заволає: от бачте, мовляв, сам Луканов ставить знак рівності між гітлерівською уніформою та письменниками, що пишуть українською мовою!

А тепер спробуймо абстрагуватися від монументальної постаті депутата Колєснічєнка. Спробуймо поглянути на ситуацію от просто так, саму по собі. Я от ніколи не вважав себе за фетишиста, але варто мені показати псевдонім Єва Браун, як - чесне слово! - чомусь починає ввижатися Гітлер. От сам не знаю чому. То й що ж тепер робити?

Цілковиту рацію мав автор одного з коментарів до Вашої, пане Луканов, репліки. Припустімо: у Німеччині з’явилася співачка на псевдонім Єва Браун. Якою буде реакція громадськості, та й політиків? А якби співачка з таким псевдонімом з’явилася у Польщі? Творча фантазія продюсерів може завести й далі: скажімо, чому б якомусь співакові не взяти псевдо Йозеф Геббельс? Он як солідно звучить - не якийсь тобі Вася Тютькін! А чому б не з’явитися на поп-сцені групі, скажімо, «Шікль Грубер»? Ефектна була б назва, чи не так? Ні, це не була б ніяка пропаганда нацизму: рафінований акт мистецтва й більше нічого. Так, невеличкий епатажик - яке ж то мистецтво без епатажу? Як казала за моїх студентських років одна знайома балерина: «Люди искусства - люди паскудства».

А якби у Німеччині або у Польщі вийшов на екрани такий от кліп? Гаразд, якби яка-небудь українська співачка зняла кліп, у якому діяли б актори, загримовані під Сталіна та Берію? Або якби вона та її партнери були одягнені у форму охоронців ГУЛАГу, а дія кліпу відбувалася б посеред мальовничих колимських пейзажів за колючим дротом? Кохання в ГУЛАГу - це ж так романтично, так поетично, так адреналіново й навіть тестостероново! Ви так само казали б: усе нормально, геть цензуру?

Немає сенсу сперечатися: коли існує цілий державний орган, єдиним завданням якого є натягати бікіні на Венеру Мілоську - це навіть не огидно, а просто смішно. Але чи означає це, що на волю в пампаси, й ніяких меж, ніяких табу взагалі не має бути? Хай уславлюють (гаразд, усього лише естетизують) Сталіна та Гітлера, хай закликають до погромів, хай ще бозна-що? Оце, на Вашу думку, й буде омріяна свобода?

Обережні (а іноді не надто обережні) стилізації під нацистську Німеччину прийшли до нас з Росії. Саме в тамтешній поп-культурі вони стали були модним трендом. Пояснення, певно, не треба довго шукати. Ви не любите Совок? Він вам не до душі? Тож от вам альтернатива. Та ще й яка радикальна альтернатива! Головне, щоб однаково тоталітарна. Естетизація Третього Райху та естетизація Радянського Союзу йдуть пліч-о-пліч і мають переконати росіян: естетичним може бути лише тоталітаризм, демократія на його фоні є бляклою, нецікавою. Поширеність у наших сусідів мілітарної естетики - явище з того самого ряду: мілітаризм є рідним братом тоталітаризму.

Та біс із ним, тим тоталітаризмом - чи можна естетизувати вбивць десятків мільйонів людей? Чи нічого «особливого» Ви в тому не бачите? То хто наступний кандидат у романтичні герої? Мілошевич? Хуссейн? Бін Ладен? Бокасса? Той, який не влаштовував концтаборів, бо просто з’їдав опозиціонерів, разом із простими громадянами, що під руку трапилися? А чом би й ні? Кохання з людожером - це, чи знаєте, інтригує. Такий собі садо-мазо-екстрим.

Естетизація режимів-убивць, окрім усього іншого, навіює: такі режими - це, як кажуть лікарі, у межах норми. Так, вони були дещо своєрідними, але ж який естетичний заряд у собі несли! Мали, мали вони свої позитиви, ой як мали! Естетизація цих режимів призвичаює до них, домальовує їм людські обличчя. І справді: жили ж люди, кохалися, мали свої щоденні радощі, здобували собі «покращення свого життя вже сьогодні» - то й нічого надто страшного в таких режимах немає.

Та годі про режими. Он, Пукач - хіба ж його світлий образ не проситься до музичного кліпу? І справді: ну, Пукач, то й хай собі Пукач.

Цивілізованими, вони ж демократичні, країнами з якогось дива звуть себе саме ті країни, де існують певні табу. Те, чого не можна. Де цензура лютує, а державні моралісти вказують бідолашним людям, що їм можна, а що ні.

Депутат Колєснічєнко - постать, звісно ж, одіозна. Тут і сперечатися не варто. Але раптом він, депутат Колєснічєнко, стане казати: «Не стійте під стрілою!»? Усім треба буде мерщій кидатися стояти під стрілою? Якщо він почне втовкмачувати: «Не перебігайте вулицю на червоне світло!» - усі порядні люди, усі українські патріоти муситимуть перебігати вулицю от саме на червоне світло й ніяк інакше, тільки щоб накапостити Колєснічєнкові? Дитинство якесь. Та не вартий він того, щоб йому капостити, щоб звіряти кожен свій крок із його мудрою думкою й мудрим словом!

Почитавши Ваш, пане Луканов, матеріал, той самий Колєсніченко лише зрадіє. Бо зможе твердити: його опоненти, мовляв, не вміють відокремлювати котлети від мух. Або котлети з мухами, або ані мух, ані котлет - саме так Ви ставите питання.

На жаль, закономірний результат нашої зацикленої на персонах, а не на державних та суспільних процесах, журналістики: самий по собі факт не має значення. Має значення лише те, хто й що про цей факт сказав. Якби те саме, слово до слова, сказав не Колєснічєнко, а хтось зі «своїх» - і реакція була б зовсім іншою. Боюся, навіть цілковито протилежною.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS