Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Daimegathe
buying cialis los angeles cialis from canada no prescription avatars <a href="https://ciapharmshark.com&quo t;>cialis generic tadalafil</a> - prostate and cialis https://ciapharmshark.com ...
Коментарів: 1625
Jeffreyimilk
to attend services in the Greece Assembly of God in January <a href=https://www.alihadas.es/><b&g t;pandora ofertas</b></a>, and we have not missed him. Yet the intertext with Herndon ...
Коментарів: 26041
Monrealquids
who has worked on the fundraising effort for years. "That`s the completely selfish angle. It`s easy. Unlimited listening. For a monthly subscription of about $10 <a href=https://www.klear-voloffer.co.uk/&g t;<b>pandora ...
Коментарів: 26041
Nestor
hydroxychloroquine autophagy
Коментарів: 87
Lovie
can you buy hydroxychloroquine over the counter
Коментарів: 1625
Josephimilk
new shops and eateries post security and a new Delta Air Lines lounge for a cost of $117 million. In response to the lobbying efforts of Internet webcasters <a href=https://www.suitegrace.it/><b >pandora ...
Коментарів: 26041
Jeffreyimilk
2000.. Mazda`s vehicles also offer strong resale value.Mazda truly cares about their customers <a href=https://www.transelp.es/><b&g t;ofertas charms pandora</b></a>, but I feel like ...
Коментарів: 26041
Monrealquids
is now ready to move higher. But it does seems that P stock <a href=https://www.iamrobtm.co.uk/>< b>pandora charm uk</b></a>, 2015 Jewellers Trade magazine recently purchased Jewellery ...
Коментарів: 26041
Josephimilk
most likely from ex husband number three <a href=https://www.prince-sport.it/>< ;b>pandora scontati</b></a>, <>] and possibly independently by Simon Marius. And I sure there ...
Коментарів: 26041
Monrealquids
in his twilight of his career has not lost his passion for the game and he reveals it to us in an exclusive chat <a href=https://www.apmcontracts.co.uk/> <b>pandora sale charms</b></a>, ...
Коментарів: 26041

Архів


Не збіднюйте Солженіцина

Юрій Луканов , 11.02.2011 23:25

            Сталося так, що раптово виникла дискусія про Олександра Солженіцина. Опоненти діють традиційним перевіреним шляхом. Якщо хтось критикує, то вибирає з біографії ті факти, які підтверджують його нелюбов. Так само прихильники вибирають всуціль позитивні факти. І це стосується не лише Солженіцина, але і УПА вкупі з ОУН та багатьох інших явищ. Мені такий підхід здається хибним.

            Викопав з архівів статтю на смерть Олександра Солженіцина, яка вийшла в газеті "Kyiv Post".  Подаю український текст . Мені здається,  що підхід зважування негативів і позитивів є найбільш прийнятним.

Він викрив зло, яке потім захищав.

         Приказка «Про мертвих добре, або нічого» не стосується великих фігур. В цьому вкотре переконуєшся після смерті видатного російського письменника лауреата Нобелівської премії з літератури Олександра Солженіцина, який у 89-річному віці помер у Москві від інсульту. Його поховали 6-го серпня на кладовищі Донського монастиря у Москві.  За часів Радянського Союзу державні керівники здійснювали на покійного гоніння - вони його вислали з країни і він тривалий час жив у США.  А тепер керівництво російської держави прийшло з ним попрощатися - це при тому, що він у своїх творах викрив антилюдський режим СРСР, держави,  розвал якої недавній  Президент Росії Володимир Путін назвав найбільшою трагедією двадцятого століття.  Часи змінюються,  змінюється кон’юнктура і я не певен, що завтра в Росії   покійного не розіпнуть як зрадника. Таке припущення можна зробити, прочитавши деякі відгуки на новину про смерть письменника у форумах російських засобів масової інформації. Його називають наклепником, очорнювачем радянської дійсності і тому подібними епітетами. Аналогічні речі відбуваються і на українських форумах. Тільки мотивація українських оцінок інакша.  В нас дехто каже, що він був шовіністом, кагебістським стукачем і україноненависником.

         Життя і творчість Олександра Солженіцина ще раз підтверджує, що людина зіткана із суцільних суперечностей. Спершу він викривав радянський режим.  А пізніше -    робив заяви, котрі зазнавали нищівної критики з боку антикомуністів.

Повість «Один день Івана Денисовича» описала життя одного в’язня у тих північних страшних таборах і в описі однієї долі  людини узагальнилися долі мільйонів безневинно засланих Сталіним в неволю. Повість мала щастя бути надрукованою у Радянському Союзі під час нетривалої лібералізації системи шістдесятих років минулого століття. За неї авторові і було присуджено Нобелівську премію. Але головним твором  Солженіцина є його кількатомний «Архіпелаг ГУЛАГ». Автор створив цілісний портрет країни, котра нещадно розправлялася з усіма, кого вона вважала своїм ворогом. А ворогами вона проголосила не лише реальних опонентів, але й маси радянських громадян. Їх нещадно катували. Катували як в соціальному сенсі, так і в буквальному. Соціальні катування полягали в тому, що у громадян відбирали майно. Селян заганяли в колгоспи, які були неефективними економічними згуртуваннями людей. Свідомо організовували голодомори, коли люди втрачали здоровий глузд від браку їжі і  поїдали інших людей, навіть власних дітей, але все одно не виживали.  Буквальне катування виявлялося в тому, що в застінках радянських спецслужб людей садовили навпроти дуже яскравої лампи, після чого у них складалося враження, що до їхніх мізків вливається розплавлений  свинець. Защемляли у дверях пальці. Голими кидали у карцер, де не було місця для сидіння і лежання і підлога на сантиметр була залита холодною водою.

         Оскільки видавнича діяльність в ті часи жорстко цензурувалася радянським урядом, то борці з режимом підпільно поширювали свої твори через так званий самвидав. Вони друкувалися на звичайній машинці, навіть переписувалися вручну і в десятках або в кращому випадку сотнях примірників поширювалися серед населення. «Архіпелаг ГУЛАГ» вийшов у самвидаві, а потім потрапив на Захід. Там його друкували і зачитували на хвилях радіо «Свобода». Чимало противників комуністичної системи виховалося саме на цьому творі. Він зіграв ключову роль у формуванні їхнього світогляду.

         Для українців дуже важливим у цьому творі виявилося його описання бійців української повстанської армії (УПА), котру радянська пропаганда роками змальовувала як націоналістичну банду, котра була на службі у Гітлера. До сьогоднішнього дня частина громадян нашої країни повторює комуністичні стереотипи, котрі були «навішали» на тих, хто під час Другої світової війни воював з німцями і «совєтами», борючись за незалежну Україну. Рух організованого збройного антикомуністичного опору тривав в Україні значно довше від інших народів - до середині 50-х років минулого століття. А окремі бої відбувалися навіть на початку шістдесятих. Українських партизанів просто з лісових стежок відправляли до таборів ГУЛАГ - так званого Главного управления легерей. Солженіцин пише, що ,увязнені борці за українську незалежність  жахнулися  духу рабства, яке там панувало. За його словами, українці стали натхненниками і організаторами ряду повстань в’язнів у таборах.  Позитивна оцінка українських повстанців - це з погляду прихильників СРСР неймовірний гріх.

         Після свого повернення до СРСР у дев’яностих роках минулого століття послідовний критик радянської системи раптом почав виступати проти демонтажу Радянського Союзу. Незадовго до проголошення української незалежності 24 серпня 1991 року Солженіцин приїздив до Києва, де намагався переконати громадян у тому, що пропаганда незалежності це витівка комуністів. Тоді з ним зустрілися активісти політичної організації РУХ, яка пропагувала ідею незалежності. Серед них були політичні в’язні, котрі відсиділи у радянських таборах більше від автора «Архіпелагу ГУЛАГ».

         Пізніше один з них в’язень із 26-річним стажем Левко Лук’яненко стверджував, що Солженіцин був завербований у таборі і писав доноси до спецслужб. Зокрема, через його донос було зірвано організоване українськими в’язнями повстання.

         Кілька місяців тому Солженіцин зробив заяву, згідно з якою голодомор в Україні 1932-33 років не був геноцидом проти українців. У відповідь його звинуватили у шовінізмі. Цікаво, що у своєму «Архіпелазі ГУЛАГ» він правдиво описав жахи голодомору.

          Певне, колись на тому світі всі наші правдиві і неправдиві справи будуть покладені на чаші терезів і одна з цих чаш має переважити. Мені здається. що «Архіпелаг ГУЛАГ» переважить все інше, зроблене Солженіциним.  Адже саме ця книжка розвалила зло, яке потім її автор намагався зберегти. Вона розвалила СРСР.         

Юрій Луканов.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст, який грає вар`ята, за сумісництвом голова Незалежної медіа-профспілки України, http://yuriylukanov.ucoz.ua/


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS