Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

nuxixmxqcgui
314439 http://healinglyme.org/forum/phpBB3/view topic.php?f=3&t=111005http://www.ste llar-impact.com/forum/viewtopic.php?f=3& amp;t=652021http://www.pixeldefenders.or g/forum/viewtopic.php?f=4&t=642586ht tp://openwrt.feetline.net/index.php?topi c=312916.new#newhttp://openwrt.feetline. net/index.php?topic=312921.new#newhttp:/ /openwrt.feetline.net/index.php?topic=31 2907.new#newhttp://arrowheadlakesboatpar ade.com/phpbb/viewtopic.php?f=4&t=17 13244http://www.darktheatre.net/llc/foru ms/viewtopic.php?f=4&t=1873270http:/ /www.leopoldsdorf-wien.info/phpbb/viewto pic.php?f=2&t=2218651http://darkthea tre.net/llc/forums/viewtopic.php?f=4& ;t=1873276http://modelvideochat.ro/viewt opic.php?f=5&t=424544http://nsu-club .com/forum/viewtopic.php?f=10&t=1952 53 ...
Коментарів: 14709
WarrenMup
canadian pharmacy no scripts <a href=" http://canadianpharmacystorm.com/# ">pharmacy orlando</a>
Коментарів: 178
zgmew535
815 http://midmomtb.com/viewtopic.php?f=8&am p;t=606333http://users.atw.hu/hwtcc/view topic.php?f=2&t=396316http://www.opt eragame.com/forum/viewtopic.php?f=3& t=352288http://forum.pesuniverse.com/vie wtopic.php?f=45&t=50157http://www.op teragame.com/forum/viewtopic.php?f=3& ;t=352291http://xenile.com/forum/viewtop ic.php?f=1&t=963567http://users.atw. hu/hwtcc/viewtopic.php?f=2&t=396318h ttp://arena.chat/viewtopic.php?f=4&t =675720http://www.glipsicologi.info/phpb b/viewtopic.php?f=3&t=583987 ...
Коментарів: 14709
qngim171
87 http://atodamakina.com/foro/viewtopic.ph p?f=2&t=56503http://americans4hire.c om/forum/viewtopic.php?f=4&t=1355630 http://www.btsilkroad.com/viewtopic.php? f=2&t=13577http://www.palisade-hyund ai.ru/index.php?/topic/146111-%C2%AB%D0% BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%80%D0%BD%D0%B0%D 1%8F-%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D0%B 0-kuzey-yildizi-25-%D1%81%D0%B5%D1%80%D0 %B8%D1%8F-%C2%BB-%E3%85%BF-061219-%E2%BC %B1-online-%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%8 0%D0%BD%D0%B0%D1%8F-%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D 0%B7%D0%B4%D0%B0-kuzey-yildizi-25-%D1%81 %D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%8F/http://fsxaibur eau.com/forum/viewtopic.php?f=4&t=18 3997http://www.sich-dark.org/forum/viewt opic.php?f=3&t=547424http://labor-ec onomics.org/forum/viewtopic.php?f=5& t=473774http://lescopains.tk/viewtopic.p hp?f=6&t=165568http://l2-signs.com/f orum/index.php?/topic/63372-%D0%BF%D1%80 %D0%B0%D0%B2%D0%B0-%D0%BD%D0%B0-%D0%BF%D 1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB-%D0%B 0%D0%B1%D0%B4%D1%83%D0%BB%D1%85%D0%B0%D0 %BC%D0%B8%D0%B4-101-%D1%81%D0%B5%D1%80%D 0%B8%D1%8F-%E0%BA%B5-061219-%E1%91%84-%D 1%81%D0%BC%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82 %D1%8C-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0-%D 0%BD%D0%B0-%D0%BF%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%8 2%D0%BE%D0%BB-%D0%B0%D0%B1%D0%B4%D1%83%D 0%BB%D1%85%D0%B0%D0%BC%D0%B8%D0%B4-101-% D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%8F/http://ufo seek.com/forum/viewtopic.php?f=23&t= 413574 ...
Коментарів: 14709
Chrisral
canadian pharmacy without prescription <a href=" http://canadianpharmacystorm.com/# ">canadian pharmacy tampa</a> california pharmacy
Коментарів: 178
hakmm859
833 http://americans4hire.com/forum/viewtopi c.php?f=4&t=1346102http://www.grandf lagcompany.com/viewtopic.php?f=5&t=3 56913http://l2net.net/forum/viewtopic.ph p?f=15&t=42789http://cryptocashhub.c om/forum/viewtopic.php?f=19&t=50332h ttp://xenile.com/forum/viewtopic.php?f=1 &t=957207 ...
Коментарів: 14709
WilfordFic
canadian pharmacy discount code http://canadianpharmacystorm.com/#
Коментарів: 178
ekcil976
822 http://www.stellar-impact.com/forum/view topic.php?f=17&t=595959http://www.st ellar-impact.com/forum/viewtopic.php?f=1 7&t=595947http://www.bbs.chinasky.se /viewtopic.php?f=2&t=418293http://bb s.chinasky.se/viewtopic.php?f=2&t=41 8297http://uselessrecords.com/forum/inde x.php?topic=1194609.new#newhttp://www.jo enna.cc/bbs/viewtopic.php?pid=1035408#p1 035408http://www.my-trinity.com/forum/sh owthread.php?p=1028586#post1028586 ...
Коментарів: 14709
eoyfodouovoc
36367 http://www.g212.tk/viewtopic.php?f=2& ;t=193101http://smmnova.com/forum/showth read.php?tid=394677http://atheistanarchi sts.org/viewtopic.php?f=3&t=28679htt p://sewertalk.com/viewtopic.php?f=44& ;t=404823http://www.aquariumhobby.nl/for um/viewtopic.php?f=3&t=7620http://wh atthefle.unistra.fr/forum/showthread.php ?tid=205316http://toxiicgamer.altervista .org/forum/showthread.php?tid=70038http: //tortuga-gamestable.top/forum/viewtopic .php?f=38&t=49807http://pandarion-wo w.com/forum/viewtopic.php?f=9&t=1707 36http://xenile.com/forum/viewtopic.php? f=1&t=1000928http://nauc.info/forums /viewtopic.php?f=3&t=12412747http:// forum.zfms.ru/viewtopic.php?f=10&t=1 77738 ...
Коментарів: 14709
Wesleylog
Vans turned back time to 1976, just 10 years after the brand was born and in the beginning of the most influential intervals in skateboarding and surf culture. We have to engage carers, voluntary organizations, ...
Коментарів: 14709

Архів


Назар Задніпровський

Людмила Чичканьова , 27.01.2011 10:19

Цим інтерв’ю я вирішила розпочати нову рубрику в блозі - "Обличчя з екрану". Скорочений варіант моєї розмови  з Назаром нещодавно було опубліковано в "Газеті по-українськи". Вам пропоную повний текст.

 

НАЗАР ЗАДНІПРОВСЬКИЙ: «КАЙФУЮ, КОЛИ ЛЮДИ СМІЮТЬСЯ»

 

Заслужений артист України Назар Задніпровський, який вже має на власному рахунку 15-й сезон у Національному театрі ім. І. Франка, каже, що вже і в житті, та й у професії «щось і повидав, і щось «поїв». А взагалі Назар напрочуд позитивна людина. Коли спілкуєшся з ним, відчуваєш не лише професійний запал, але й щиру відвертість хоч і молодого ще, але вже досить досвідченого, сповненого енергією актора, якому насправді вже трохи й затісно в класичному театральному репертуарі - яким би насиченим, цікавим та оригінальним він не був. Потрапивши рік тому до творчої групи, яка створює комедійну пародійну телепрограму  «Велика різниця», Назар отримав можливість розкрити себе в улюбленому ним гумористичному жанрі. Про це та інше - наша з ним розмова. 

  - Назаре,  у Вас - справжньої дитини театрального «закулісся» -  не було іншого вибору, аніж торувати шлях батьків та дідів?

- Мій прихід до театрального інституту був зумовлений тим, що мені поталанило у четвертому поколінні представляти досить відому театральну династію. Щілина для маневру, звичайно була, але батько буквально копняками намагався загнати мене саме до театрального інституту. Та й бабусі Юлії Семенівні Ткаченко - Народній артистці України, - яку я дуже любив, - так само хотілося, звичайно, щоб я продовжив справу прадіда. Але вона була дуже делікатною людиною і ніколи не тиснула на мене. Ще десь після  8-го класу я думав, а чи не піти мені до кулінарного технікуму? На той час я вже любив не тільки смачно поїсти, але й добре готував їжу сам і ставився до цього серйозно.  Але батько сказав: «Подивись на мене - я теж непогано готую, але це моє хобі і йому нічого не заважає».  Тоді я подумав  - якщо моє акторське життя складеться вдало, ніщо не завадить мені колись у майбутньому відкрити якийсь свій ресторанчик...

В музеї тетру ім. І.Франка, поруч зі скульптурною фігурою своєї бабусі - Народної артистки України Ю.Ткаченко

"Приходжу - обійму, поцілую, поговоримо..."

***

- За радянських часів здобуття акторської освіти було престижним. Тепер навпаки - сьогодні актором кіно, телебачення може стати хто завгодно. Як і журналістом, до речі.

- За журналістів не скажу, а от престиж акторства значною мірою залежить від педагогів. Повмирали Майстри своєї справи.  При всій моїй повазі до викладачів, які працюють зараз у театральному інституті, відзначу: одразу відчувається, хто належить до старої формації, до тих, хто чомусь може навчити у професії, а хто, на жаль, ні. Молоді викладачі - необстріляні, позбавлені життєвого і творчого  досвіду, - у них і студенти такі виходять. Якщо приходять в театр - то найчастіше з 10 таких випускників хіба що один щось реально розуміє в професії. Решту театр змушений навчати своїм коштом. Так, при бажанні з роками вони стають театральними акторами, але на це йде час і гроші усталеного колективу. А для цього потрібно ще й те, щоб в такого актора повірили і режисер, і колектив, і художнє керівництво. Можливо, воно й принесе свої дивіденди в майбутньому - але не завжди так трапляється. Згадуючи своє,  скажу - мене довго ганяли по всіх масовках, хоча вже на другий рік ввели і на велику роль. Покійний Сергій Данченко повірив у мене, і в мене все вийшло - це був «Бал злодіїв»...

В Музеї, на фоні династії Задніпровських

 

- Ви  студіювалися в одного з найвідоміших викладачів театрального інституту імені Карпенка-Карого...

-  Так, я навчався у професора Бориса Петровича Ставицького. Це була  прекрасна, фантастична людина! Вважаю, мені надзвичайно, безмежно  пощастило, що я потрапив саме до нього.  Характер у нього був трішечки важким, - але це типово для акторів, - але педагогом він був від Бога, це точно. Те, чому він нас навчив, - безцінне. Не секрет, що здебільшого театри - це гадючники. І в Києві таке трапляється, але дякувати, театр ім. Франка цим не страждає. У нас тут є свої принципи, є свої зірки, яким, можливо, вже трошки важко з іншими на одному гектарі, але у нас театр людяний. От у цьому мені повезло, що я саме в цьому театрі опинився. Звичайно, тут теж не малина, адже працює величезний колектив, і кожен з нас сам себе поважає, сам себе більше любить, сам себе більше цінує - раз я актор, то я найкращий. Але в мистецтві без цього не можна. Актор повинен бути розумно самолюбним. Інакше з тебе не буде актора, не буде зірки. Обов’язково треба себе поважати, але не можна бути самозакоханим, бо коли до цього ще додаються звання - заслуженого, народного, тоді з тебе так випирає, що нічого вдіяти вже не зможеш. От саме Борис Петрович нас до цього підготував. В нас на курсі так складалося ще з перших курсів, що і тьорки якісь були, і сварки, і примирення - і так він нас зліпив, що на четвертому курсі ми вже були дуже дружнім ансамблем, розуміли один одного і в житті, і на сцені.

- У Вашому житті вже було кіно - була досить яскрава роль в серіалі «Пісня, довжиною за життя», присвяченому Леоніду Утьосову.

-         Так, я трошки доторкнувся до кіно. Але трошки (сміється).

-         Є різниця?

-         Звичайно...Бути прекрасним кіноактором - це одне, театральним - це зовсім інше. Не буду казати про весь світ, але от в Америці є розподіл - зірки Бродвею майже не йдуть у Голівуд. Але ж на Бродвеї їм немає рівних.  У колишньому СРСР так само були одиниці, які і в театрі гарно грали, і в кіно сяяли. Їх одразу видно. І в нашому театрі теж є багато таких акторів. Я допіру себе так само вважав театральним актором. Але досвід видався цікавим, хоч і важко було на зйомках. Там теж треба мати досвід, зокрема, досвід роботи  крупним планом. Але, думаю, в кіно теж все приходить з роками. Раніше в мене на нього часу не було зовсім, але тепер, коли я вже не зайнятий в масовках і навіть можу собі дозволити відмовлятися від чогось, раптом в мене вивільнився якийсь час. Телевізійний досвід в мене був - пам’ятаєте, була гумористична програма «Біла ворона»? Я взагалі вважаю себе комедійним актором. Навіть коли просто розповідаю анекдот - отримую кайф.

-         Розумію, що суть кайфування важко пояснити, а все ж таки?..

-          Я люблю смішити людей, я кайфую, коли люди сміються. Сміхом люди збільшують собі життя, додають здоров’я. Життя в нас складне, противне, холодне, голодне, я не знаю, що далі буде з цими кризами-перекризами... І коли люди хочуть посміятися, відпочити - я їх розумію, і мені цікаво їх веселити. Так, у нас багато блискучих трагічних акторів, але я не вважаю, що зараз час трагедій. Треба перечекати, дати глядачу можливість розважитися. Час від часу, звичайно, в репертуарі мають бути і трагедії, але переважно я за сатиру. Треба висміювати сьогодення - професійно, грамотно, з хорошим гумором. І тоді народ зрозуміє, що не все в житті так хреново, як зараз. Посміхнутися, посміятися над проблемами - і настрій покращиться. І тут варто говорити про сучасну роль телебачення. Адже скільки людей з різних причин сьогодні не можуть потрапити до театру. В когось грошей на це немає, в інших - часу, а  виїхати за межі Києва - так там і піти людям нема куди. Ви бачили, в якому стані зараз сільські клуби? Як там можна щось пристойне показувати? Я це знаю і розумію, бо до нашого театру ім. Франка інколи з Київської області людей автобусами везуть - їм це цікаво, потрібно, але ж таке  трапляється в житті нечасто. Натомість що пропонує телебачення? Жінки дивляться мильні опери, чоловіки - футбол, а всі разом - новини, які в нас «навчилися» робити, ох навчилися... А коли ж людям сміятися?..

-  А як Ви потрапили до «Великої різниці»?

- Я дуже зрадів, коли з’явилася в ефірі «Велика різниця по-українськи». Російську дивися із захопленням - я дуже люблю все нове і цікаве. І я не міг втратити свій шанс, аби потрапити у цю програму. Це не було так, що мене запросили: «Назар, прийдіть і працюйте з нами».  Ні, я побачив рекламу, на сайті ICTV знайшов інформацію про кастинги і пішов...

"Сильвестр Сталлоне" - останні штрихи

 

- Цікаво, як будується робота в цьому колективі, адже переважно це - «збірна солянка»...

- Там театр в мініатюрі. Мені дуже сподобалося - бо все по-справжньому. Виснажливі репетиції, виснажливі танці - це не якийсь шараш-монтаж...Все поставлено на  професійні рейки. Я бачив, що в Москві в них все організовано дуже серйозно, і в Україну вони прийшли не для того, щоб програти. І слава Богу, що після жорстких відсівів у нас зібрався такий колектив. І перемога в «Телетриумфі» (номінація «Найкраща гумористична програма України») менш, ніж за рік ефіру - зайвий доказ. І я весь цей час маю велике задоволення від роботи. Нас є 5-6 професійних акторів: Віктор Андрієнко, харківські актори Ігор Арнаутов, Вячеслав Гіндін, актриса з Полтави Наталя Гнітій, Євген Лунченко... І навколо нас - молодь-КВНщики, які так само намагаються працювати на високому рівні, багато чого навчаються просто зльоту, вони по-хорошому голодні до роботи, до слави - і у цьому нічогісінько поганого! Окрім того, у нас прекрасні автори, і тому працювати надзвичайно цікаво.

В образі Віктора Бронюка

Майже викапаний Віктор Бронюк...

- А як складаються стосунки з російською «Великою різницею»?

- З московським колективом у нас одна велика сім’я. Я і кілька колег їздимо  туди на зйомки в російських програмах. Незабаром буде запущено і білоруську «Велику різницю» - тобто проект розширюється, будемо мандрувати маршрутом «Київ-Москва-Мінськ», а столицею гумору, звичайно, залишатиметься Одеса - саме там проходитимуть наші щорічні фестивалі.

- Ваш батько свого часу був депутатом Кивської міської ради, тобто, як кажуть «сходив у політику». Чи не передалося Вам бажання брати участь у суспільно-політичному житті?

- Дійсно, за мерства Олександра Омельченка батько одну каденцію відбув депутатом Київської міської ради. Але на другий раз вже програв дуже багатому дяді, і навіть був радий, що звідти пішов, бо  тоді вже починалося оце остаточне прокисання політикуму. Зараз іти у владу? Я навіть не можу навести приклад, щоб поєднувалися такі поняття, як депутат і, наприклад, совість та порядність. Можливо, для рідних та друзів депутати і виглядають і совісними, і порядними, але це тільки для найближчого оточення. Бо коли попадаєш в ту багнюку - треба визначатися: або ти включаєшся у ті правила і залишаєшся у політиці, або тебе випльовують.  Вважаю, що політиком так само, мабуть, як і актором,  треба народитися. Я не думаю, що артисти мають лізти в політику. Ну, ще там десь в міністерстві культури - помічниками чи радниками...А йти в депутати, потрапити на 5 років до Верховної Ради заради великої пенсії чи ще там чогось, а потім 20-30 років про те жалкувати і соромитися - ні...Політика - це окреме життя. Я розумію, чого наші бізнесмени туди пруться. Для них це драйв - начебто для життя все є, але ж там можна кинути когось, там адреналін, там нерви, там змагання...

- Але ж напевно Вас запрошували у якісь групи підтримки певних політиків?  

- Ні, особисто - ні. Але спокуса така, звичайно є, адже партій в Україні до біса - є де поїздити і є де заробити. Але коли актор світиться у виборчих турах - це означає, що він з цього щось має і що це робиться заради бабла. Бо коли ти  висиш на біг-борді, то спочатку воно начебто нічого, а потім, коли твій кандидат починає позоритися, і до нього змінюється ставлення, то і до твоєї біг-морди ставляться погано: адже ти рекламував, ти переконував людей, що це добре. І тоді що робити - ходити і всім щось пояснювати? Або просто відморозитися і плювати на такі дорікання?..

- Дійсно, краще давайте повернемося до теми театру. З афіш зрозуміло, що Ви зараз завантажені «під завязку»...

- Так, працюю багато, є дуже цікаві проекти. Остання робота, яку ми презентували глядачу напередодні Нового року, - «Урус-шайтан» Ігоря Афанасенка. Він спеціально приїхав з Америки, щоб зробити виставу на тему  української героїчної класики. Сам написав п’єсу про отамана Сірка. Граю там ад’ютанта Кутузова - дуже цікава роль. Спочатку вона була просто яскравою, а потім герою додали тексту - і тепер вона просто блискуча.

- А як у Вас на все часу вистачає? Адже зйомки на телебаченні - процес тривалий, затяжний. -

-         Так, з часом дійсно напряг. Бо й репетиції у театрі йдуть постійно, і у «Великій різниці» велике навантаження. Треба це все якось встигати. Але Богдан Сильвестрович Ступка (художній керівник театру ім.. І.Франка) сам часто знімається, тому розуміє мій графік. Розгрібаємо - у нас все нормально в цьому відношенні. А ще я зайнятий у «Кайдашевій сім’ї»  - раджу    всім подивитися, чудова вистава, в якій я граю Лавріна.  Окрім того, «Кін» - моя роль там невеличка, але я люблю її яскраво робити. А ще  «Тевьє-Тевель», в мене - Моттл. Знаєте, виходити і грати на сцені зі Ступкою - це щастя. Є такі вистави у театрі, коли виходиш на сцену і відчуваєш, що доторкнувся до легенди. Це надзвичайне почуття. Ти не стояв у витоків, ти не створював цю виставу, ти прийшов у театр - а вона вже йшла багато років. І тебе не зразу вводять у таку виставу - на це потрібен час, для зросту, для розуміння якихось речей, - і коли тобі випадає шанс зіграти у такій виставі, це маєш за величезне щастя - і що з такими акторами граєш, і що в такому матеріалі...Нема чого жалітися - багато було вже в мене цікавих ролей. Адже театр - це своєрідний конвейер.   Репертуар має оновлюватися, треба експериментувати і з матеріалом, і з глядачем. Якщо згадати середину 90-х років, коли я прийшов працювати у театр, ситуація була дуже складна - в кращому випадку робилася одна-дві нові вистави на рік, зараз - тьху-тьху, все набагато краще. Знаходяться в театра і спонсори,  є в керівництва бажання оновлювати репертуар і воно відшукує  фінанси, щоб запрошувати цікавих режисерів для нових постановок.

-         Невже для театра гроші настільки важлива річ?

-         Аякже! Театр повинен мати гроші на хороші декорації, на хороші костюми, на хороших режисерів - і тоді все буде гаразд. Це жах, коли за браком грошей актори виступають в старих потертих костюмах з підбору - це неправильно і навіть соромно. Якщо ми маємо зацікавлювати глядача, дивувати його - то хіба можна, щоб людина, яка приходить на всі прем’єри, в різних виставах бачила акторів у тих самих костюмах?  Але ж саме так живуть здебільшого муніципальні театри по всій Україні. І в цьому, на жаль, віддзеркалюється ставлення влади до власної культури.

-          В яких виставах Ви ще зайняті зараз?  

-         У мене зараз іще йде «Сентиментальний круїз», остання прем’єра - Дж. Прістлі «Скандальна історія містера Кетла та місіс Мун» настільки сучасна, хоч і написана в 60-роки. А ще я багато зайнятий в казочках для дітей - це теж мій улюблений жанр. Граю в «Котигорошко» та  «Бременських музикантах». До речі, просто обожнюю озвучувати мультики - зараз мене часто кличуть в різні студії, де ставляться серйозно до того, щоб лунала чиста українська мова.  Я тут більший кайф ловлю,  ніж від серйозного кіно - мені дуже подобається, коли сміються діточки, коли їм радісно і весело.

-         Кожен театральний колектив має свої міфи, легенди і навіть анекдоти. А що веселого люблять згадувати франківці?

-         Так, дійсно, в нас багато буває смішного...Ну, давайте пару-трійку дійсно легендарних випадків згадаємо. Перша історія просто класична - я її вже розповідав на телебаченні. Йде у нас прогон «Отелло». Фінальна сцена -  Отелло-Хостікоєв вмирає на сцені. Бенюк-Яго вже відіграв своє і сидить у залі. І підходить до Бенюка людина, яка відповідала на той час в театрі за постановочну частину: декорації, освітлення тощо. Дорослий такий дядечко, стоїть у партері і щиро-щиро плаче -  аж зі сльозами, які котяться по обличчю, а він витирає їх руками. Богдан Михайлович підходить до нього, руку на плече кладе і питає: «Що, отак Вам подобається?..» А той хлипає і відповідає: «У Вас стільки порушень техніки безпеки на сцені...». ...Так (задумується), із сучасного життя я нічого розповідати не буду...щоб рапотом кого не образити, а от вам історія із 70-х. Показували «Порт-Артур ». Під кінець першої дії звучить такий текст: «Броненосець затонув... - Так на ньому ж адмірал Макаров!». І в цю мить матроси мають мовчки зняти свої безкозирки, а під траурну музику має закритися завіса. Один з оркестрових акторів, як з’ясувалося потім,  був трошки напідпитку і вирішив, схоже, додати сцені трагізму. Стоїть він на авансцені і під слова: «Так на ньому ж  адмірал...» виходить уперед і видає емоцію: «Ех, (...) твою мать!». Завіса.  Ну, а наостанок розповім історію про незабутнього Миколу Федоровича Яковченка. Не секрет, що він так само любив чарочку-іншу хильнути. І одного разу взимку донька, яка страшенно з цим боролася, заховала його верхній одяг, щоб він не зміг вийти за пляшкою з хати. Та його це не зупинило. Він просто у піжамі вискочив на вулицю, забіг до магазинчика і з тим шкаликом хутко повертається додому. А жив він поруч із театром. Тут раптом йому назустріч два Народних артиста України: мій дід Михайло  Олександрович Задніпровський та Аркадій Петрович Гашинський. Вони в теплих пальто, обмотані теплими красивими кашне, звертаються до нього: «О, Миколо Федоровичу, йдіть-но до нас, поговоримо...» А він їм: «Лєтом поговорім. Лєтом...»,  - і юркнув до під’їзду. 

- Назаре, у Вас підростає син - його теж чекає батьківське благословення на акторську долю? 

- Синові вже три рочки, і мені здається, що дійсно в нього та щілина ще менша - він так само мусить продовжити династію. Звичайно, якщо буде його бажання і буде талант. Я дуже хочу, щоб він був талановитим, і щоб переплюнув мене у цьому плані. Задатки в нього є, це вже навіть зараз помітно. Акторство з нього пре вже в різні боки. Тепер це можна  навіть називати навіть родинним бізнесом - хоча в радянські часи це не завжди віталося.  Тепер, слава Богу, визнано, що династії можуть бути і в акторів, не лише в шахтарів.

 ----



* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Викладач, журналіст


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS