Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Monrealquids
one that will capture Pandora and Spotify`s crown atop the streaming sector. Rather <a href=https://www.charmstores.co.uk/>& lt;b>cheap genuine pandora charms</b></a>, reduce the Bible ...
Коментарів: 25008
Monrealquids
we`re doing more in terms of events. Although we`re starting to generate more engagement from partners and alike to support those events. <a href=https://www.apmcontracts.co.uk/> <b>pandora ...
Коментарів: 25008
Alexbor
Здравствуйте От времени до времени не терпится оттопыриться и летов песни всегда в тему, то есть в этом мне ...
Коментарів: 25008
Jeffreyimilk
and selected Abrams as the first recipient. He was also a 2008 USA Prudential Fellow; a 2012 Living Legacy Awardee <a href=https://www.sankichina.es/><b >pandora tienda</b></a>, ...
Коментарів: 25008
RobertHoump
sex toys The hunting is better north of town. My own favorite destination until this winter was even farther away, a trim, bright little spot in Kingston called Just For You. Last summer I had a memorable ...
Коментарів: 25008
Monrealquids
the whole thing is sad. All the media coverage (yes <a href=https://www.tamwhite.co.uk/>< b>cheap genuine pandora bracelets</b></a>, she explains. Is inspired by female empowerment ...
Коментарів: 25008
Josephimilk
a big thank you. I can`t start mentioning people here who inspire and encourage me continually or I`ll never stop and I would be bound to miss a few <a href=https://www.segniweb.it/><b&g t;pandora ...
Коментарів: 25008
Jeffreyimilk
instead of accurately splitting those dollars between itself and outside participating merchants. Secondly <a href=https://www.trackingmi.es/><b >anillos pandora baratos</b></a>, ...
Коментарів: 25008
Monrealquids
according to a report byTMZ. Tyga moved into the home back in March 2017 <a href=https://www.thechequerfc.co.uk/> <b>cheap pandora charms uk</b></a>, though I`ve recently reread ...
Коментарів: 25008
Aidan
supply of hydroxychloroquine
Коментарів: 85

Архів


Кожен у Світі перехожий

Костянтин Матвієнко, 24.01.2011 11:49

 Довелося мені якось побувати на одному меморіальному заході на Байковому кладовищі. Зайшов я туди з боку Деміївки. Це найстаріша, дореволюційна ділянка, де, зокрема, поховано Лесю Українку, Миколу Лисенка, багатьох представників шляхти, купецтва та дореволюційних громадських діячів. Старовинні надгробки тут невеликі, зроблені зі смаком, могили знаходяться під розлогими деревами. Старий цвинтар дихає гідним спокоєм останнього притулку.

 Перейшовши через вулицю Байкову, опиняюся у радянській частині кладовища, на його головній алеї. Тут також, спочатку, переважають стримані надгробки, багато з яких є справжніми витворами мистецтва, як наприклад, пам’ятник на могилі легендарної актриси Наталії Ужвій.

 Символічно, що поховання двох голів різних Українських держав: Михайла Грушевського - президента Української Народної Республіки і Володимира Щербицького - першого секретаря ЦК Компартії Української Радянської Соціалістичної Республіки, розташовані по обидва боки Вознесенської церкви. Загалом Байкове є символом примирення різних епох, ідеологій, конфесій. Тут поховано й колишніх визначних дисидентів, які боролися з радянським режимом, і провідних діячів того самого режиму. Поховання В’ячеслава Чорновола та Ярослави Стецько розташовані неподалік могил Петра Шелеста, Олексія Ватченка та інших.

 Коли йти центральною алеєю далі, то опиняєшся на новітніх ділянках кладовища. Тут знайшли спочинок знані представники сучасної еліти та їхні маловідомі родичі. Надгробки великі, пам’ятники високі, виготовлені з граніту, мармуру та бронзи.

 Колись за життя Володимира Щербицького, який-небудь голова заштатного райвиконкому, а тим паче директор гастроному, як вогню боялися аби їхні квартира, чи дача не викликали підозри високого партійного начальства у «нескромності». Перекваліфікувавшись на бізнесменів, у часи тотального дерибану, ті діячі, відчувши себе новою елітою, прагнули набути усіх неодмінних, у їхньому уявленні, елітарних атрибутів, зокрема права на те, щоб, упокоївшись, лягти у землю на Байковому. Тепер вони з висоти каррарських постаментів гордо поглядають на скромні надгробки свого партійного начальства, ласки якого так запобігали за життя.

 Ця ділянка кладовища справляє враження концентратора посмертної гордині та символу життєвих прагнень радянської і пострадянської еліти - квартира на Печерську, заміська вілла у Кончі-Заспі, медична картка у Феофанії, могила на Байковому. А ще це символ архаїчності та культурної вторинності «провідної» верстви сучасної України.

 Наша країна займає одне з перших місць у Європі за обсягами площ, відведених під кладовища, як в абсолютних показниках так і на «живу душу населення». Причина наступу мертвих на життєвий простір живих у стрімкій урбанізації. Християнська традиція, яка міцно увійшла у побут українського села, тривалий час заперечувала спалення тіл померлих, як звичай притаманний язичникам, натомість запровадивши традицію покладення тіл у могили. Для аграрних суспільств з їхнім розміреним сільськогосподарським циклом та відносно сталою чисельністю населення - відповідно до наявності родючих земель, це не становило проблеми. Площі сільських кладовищ, коли й зростали, то зовсім незначно, а загалом використовувалися циклічно - через 70-80 років ховали на місцях старих могил.

 Перебираючись до міст, селяни привозили сюди із собою й найбільш сталі та непорушні для людини звичаї - традиції поховання. Але велика концентрація населення потребувала і великих площ для організації кладовищ, і це за умови неодмінного дефіциту землі. Тому, й виникли в Україні неозорі цвинтарі, що особливо вражають іноземців.

 Елементом сучасної урбаністичної культури є поховання шляхом кремації. Це плата за проживання у великих містах. У десятимільйонній Чехії діють 80 крематоріїв - найбільший показник у Європі на душу населення, у Франції - 70, у Британії - 356. В Україні - 3. У Києві, Харкові та Одесі. Лише у столиці щодня виникає потреба в середньому у вісімдесяти нових похованнях. Зовсім нещодавно відкриті Південне та Північне кладовища, вже заповнені. Доведеться знову поля, чи ліс відводити під нові цвинтарі, й так по всій Україні.

 Спочилий минулого літа визначний український Митець, заповів, не ховати його на Байковому, хоча цілком заслуговував на це за усіма численними регаліями, а більше - за справжнім внеском в українську літературу та кінематограф. Він попросив після заупокійної служби у Володимирському соборі та кремації тіла, урну з його прахом поховати далеко від Києва під сосною, у любій серцю місцині.

 Мабуть Митець вирішив так не лише тому, що не хотів по смерті опинитися серед тих, хто усіляко - по-дрібному й по-великому капостив йому за життя, не даючи реалізувати усіх задумів.

 Ну, а ті, хто «еліта» й далі змагаються за першість, на обраному ними, життєвому тракті: Печерськ - Конча - Феофанія - Байкове.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика».


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS