Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Smidsdicetume
dbu <a href="https://cbdhempoilmed.com/#&q uot;>strongest cbd oil for sale</a>
Коментарів: 61350
Diemnempange
eod <a href="https://casinorealmoney.us/#& quot;>free casino games vegas world</a>
Коментарів: 61350
Guestovabe
<a href=" https://ihab.space/groupon-speed-dating- muenchen/ ">groupon speed dating mГјnchen</a> <a href=" https://ihab.space/black-dating-atlanta/ ">black dating ...
Коментарів: 61350
possetuhfursips
fyr <a href="https://hempcbdoil2019.com/#& quot;>benefits of hemp oil for humans</a> fds <a href="https://hempcbdoil2019.com/#& quot;>cbd oil benefits</a>
Коментарів: 61350
totretabani
hny <a href="https://casinorealmoney.us/#& quot;>liberty slots</a>
Коментарів: 61350
Ulcewscow
cmh <a href="https://online-casino24.us/#& quot;>slot games</a> heb <a href="https://online-casino24.us/#& quot;>hypercasinos</a>
Коментарів: 61350
Guestovabe
<a href=" https://ihan.icu/jeremih-dating-rachel-r oy/ ">jeremih dating rachel roy</a> <a href=" https://ihan.icu/dating-cafe-email/ ">dating cafe email</a> <a ...
Коментарів: 61350
Guestwralm
<a href=" https://ihan.icu/counter-culture-dating- sites/ ">counter culture dating sites</a> <a href=" https://ihan.icu/best-dating-app-latvia/ ">best dating app latvia</a> ...
Коментарів: 61350
Rainamoinia
jcz <a href="https://cbdhempoilmed.com/#&q uot;>cbd pure hemp oil</a>
Коментарів: 61350
Sweeniaunlins
mlj <a href="https://casinorealmoneyplay.u s/#">foxwoods online casino</a>
Коментарів: 61350

Архів


Як не згубитися в СІЗО?

Олександр Горобець, 28.12.2010 23:12

Так у моїй долі склалося, що дванадцять років тому, коли я працював головним редактором першої в незалежній нашій країні опозиційної газети "Правда України", яка ще з 1997 року справедливо і чесно, але доволі жорстко критикувала режим Л. Кучми, кожним своїм номером не даючи життя йому самому  і липкорукій камарильї "русявого" глави держави, мене заарештували за сфабрикованими звинуваченням і закинули до Лук’янівського СІЗО. На нарах довелося провести аж сім місяців і 24 доби.

По мені була створена тимчасова слідча комісія Верховної Ради України. Яка, чесно кажучи, існувала лише на папері. Ніякого впливу на те, що творив слідчий з особливо важливих справ не мало. Нещодавно саме цей чоловік у Генпрокуратурі поміняв на посту генерала Галину Климович, очолює тепер напрямок слідства по з’ясуванню обставин отруєння Віктора Ющенка.

Так що я насправді, на власній шкурі знаю, на що здатний цей "правоохоронець".

Це такий мій своєрідний суб’єктивний "подарунок" дорогому Віктору Андрійовичу за те, що він зробив з Україною, з надією держави, мільйонів українців на краще життя. Бери, шановний, дарую від щирого серця! Таке добро, яке нікому не потрібне...

Але коли ось у мою "ув’язнену" справу втрутилися депутати Європарламенту, я за декілька діб опинився на волі. Доповідач ПАРЕ Ханне Северинсен і ще двоє її колег тоді вперше переступили поріг Лук’янівського СІЗО.

Дещо згодом, а якщо точніше - 4 лютого 2005 року, коли Юрія Луценка вперше Верховна Рада України затвердила на посту міністра внутрішніх справ, за стінами сесійної зали привітав його першим я.

Це була чиста випадковість. Він тільки вирвався з обіймів народних депутатів, які у такий спосіб його вітали з високою посадою, відкрив двері до вестибулю у бік Маріїнського парку, а там якраз стояв я. Очікуючи на когось із депутатів.

Луценко веселий, усміхнений пішов мені назустріч. Я гукнув, аби він на хвильку зупинився, оскільки було видно, що він весь аж світиться.. І клацнув спуск фотокамери.

Така історія цієї світлини.

Ми підійшли до вікна про щось розмовляли. Юра був аж надто збуджений. Та й я, напевне, також. Радів за його. Але тут налетіла ціла група моїх колег журналістів-телевизійників, окружили з мікрофонами. Посипалися запитання.

Але, зазначу, цей момент із свого життя Луценко, схоже, добре запам’ятав, позаяк декілька разів нагадував мені про фотографію під дверима сесійної зали, одразу після призначення його міністром. У мене ж все якось не складалося сходити в майстерню, виготовити знімок. Так що оприлюднюю його тільки сьогодні. Як красиву картинку із життя неординарного міністра. (Див. світлину)

2003 року у мене вийшла книга "Босоніж по битому шклу". Я подарував примірник Юрію Віталійовичу і він її прочитав. А була це публіцистична есея про непрості часи утвердження демократії і свободи слова в Україні, на прикладі задушеної владою "Правди України".

Добра частина текстів стосувалася і періоду мого перебування у слідчому ізоляторі. Бо то для мене, журналіста, було своєрідним відрядженням до людського дна.

Хіба ж не відомо, що за екстремальних умов найбільш яскраво, живо, виразно проявляються людські пристрасті і фобії. Такого, скажу вам, довелося надивитися, що потім, коли писав, нічого вигадувати і не потрібно було.

Сиди просто і записуй, облаштовуючи все в шати слів і образів.

Так ось, увесь період мого перебування в СІЗО, поруч зі мною постійно знаходився такий собі молодий чоловік Аркаша Катеринич.

Коли мене привели до "хати", так на тюремному жаргоні зветься камера, він уже там вилежував боки. Коли я з речами покинув каземат, Катеринич іще залишався "трубити» строк..

Пригадую, що у березні 1999-го року Аркадію Аркадійовичу, покійний батько якого, дот речі, був коронованим злодієм у законі, виповнилося 38 років. Саме тоді він зізнався мені, що останній раз свій день народження на свободі він святкував тоді, коли йому виповнювалося лише 20 літ. Уявляєте, який це був закоренілий, невиправний зек.

Я незабаром від свого адвоката дізнався, що відповідно до чинного законодавства А. Катеринич, як людина, котра вже неодноразово була судима, не мав права знаходитись у камері слідчого ізолятора, куди потрапили люди, які вперше притягаються до кримінальної відповідальності. Дотримання цього залізного правила мала постійно перевіряти прокуратура.

Адвокат Віктор Чевгуз, знаний у столиці юрист, мені одразу заявив, що Аркашу, схоже, до мене приставили відповідні служби, аби він мене, що називається, "розколов" по кримінальній справі. Віктор Степанович грізно заявив: зараз, мовляв, напишу заяву і йду безпосередньо до "хазяїна", себто начальника СІЗО. Якщо він не хоче скандалу, нехай зека негайно прибере з камери.

Але я вирішив, що учиняти так не потрібно. Ніякого криміналу я не вчиняв, отже, й "розколюватися" мені не було в чому. Відтак, нехай Аркаша пожирує на моїх харчах. Позаяк був він маленький, сухенький, вицвілий, як сушений гриб. Пів чоловічка...

А ось історій він знав із тюремного життя стільки - я кожної доби слухав їх по-декілька. Старанно записував. Катеринич сміявся, "ти ж баблом за книжку поділись"...

Надзвичайно цікаво, приміром, оповідав він про те, як утік із сибірського табору, напередодні розвалу СРСР, і самотужки подолав тайгу. Усіх, хто відважувався на подібний учинок, охорона знаходила за допомогою гелікоптерів, і розстрілювала з повітря. "За спробу втечі". А ось маленький, хитренький Катеринич, як бачимо, вижив.

- А тому, - розповідав він, - що, вони, бики, (це було його улюблене слово щодо чоловіків, сокамерників, охоронців), тільки виривалися і брали курс на ближню залізничну колію. До неї триста кілометрів. На цьому шляху їх обов’язково знаходили і знищували. А я пішов у протилежний бік. Зробив круг. У цілих п’ятсот кілометрів. Але в  тому, протилежному від людського житла боці мене ніхто й не думав шукати. Який же ж це дурень, думали вони, студеної зими  подасться подалі від житла, транспортних магістралей. Саме тому я дійшов і вижив...

Найстрашніше у зимовій тайзі, як розповідав закоренілий зек, не вскочити випадково до медвежої лежанки, і не трапитись на сніданок рисі. І тому він всі два з лишком місяці переходу, ніс у себе за спиною велику рогатину: бо рись стрибає своїй жертві лише на шию.

Після втечі А. Катеринича і безслідного його зникнення в тайзі, у Москву доповіли, що зека ймовірно загризли звірі. Але через пів року після цих подій він знову спіймався на крадіжці в Києву. І тому з самого московського главку з виконання покарань в Україну негайно приїхало два полковники. Вони виясняли, не могли повірити в те, що такий щиглик Аркаша пройшов у 50-градусні морози п’ятсот кілометрів тайгою, вижив, не трапився на зуб звірам.

А попався він у Києві доволі банально. Примітив на окраїні столиці окремий будинок, де розмістився багатий магазин - з килимами, кришталем, коньяком, цукерками.  Ось і заліз туди вночі.

- Як же ж ти потрапив туди? - запитував я сусіда по нарах.

- Дірку в стіні пробив.

- Чим? Ти що віз через усе місто лом, кирку, чи ще щось?

- Бик ти, Сан Санич, - гнилозубо сміявся у відповідь Аркаша. - Запам’ятай, що гарний господар для достойного злодія все на найвиднішому місці поставить. І лом, і драбину. Й кирку. Відро.

- Це ж як? - не розумів я.

- А пожежний щит для чого? Директорів пожежники гарно наказують за те, що цього інструменту на стіну будинку немає... А все це для мене і таких як я... Уторопав?

Одне слово, вибрав Аркаша в магазині найкращі речі, спакував їх у новенькі сумки. І вирішив коньяку випити, шоколадом закусити. Оскільки тієї пори  такий товар не завжди можна було надибати. А щоб видніше було під час трапези, під столом запалив огарок свічки.

Отож, чаркувався сам із собою, коли чує, що на вулиці гармидер.

А коли Катеринич промишляв у магазині, мимо проїздив міліцейський патруль. І якось служиві запримітили, що в зачиненому нічному магазині начебто вогник блимає. Подумали, що, можливо, пожежа. Зв’язалися зі своїм начальством, там десь на пульті встановили, що завідуюча магазином зовсім поруч мешкає. Підняли її. А ну, відкривай, подивимось.

Аркаші діватися нікуди, і він маленький, сухенький, стриб у бочку з оселедцями. Ще й накрився зверху дощатою затулою. Сидить, як мишка.

А баришня відкрила магазин, побачила сумки, налаштовані злодієм, та давай у крик:

- Усе покрали! Все винесли! - загорлала щосили. - Були гроші - забрали. Золото все вкрали...

Аркаша сидить у бочці і все це чує.

"Що ж украли, - думає, - коли він за магазин і ногою не ступав? Яке золото? Які гроші? Бісова баба вирішила під злодійський момент всі свої гріхи покрити."

- Якби був тверезий, - робив висновок Аркаша, блискаючи передімною маленькими очицями, - я б так ніколи не вчинив. Вони мене точно б не знайшли. Але таку я образу відчув на цю погану бабу-жабу, котра, бачиш, вирішала на мене всі свої гріхи скинути, списати. Я легенько підіймаю затулу, та як ущипну її за жирний бік. Що було сили. Бо ж вона паскуда зовсім поруч зі мною стояла і горлопанила на весь магазин і нічну вулицю. Вона ж, проклята, як заверещить від болю і переляку: "Тримайте! Ось він, злодюга!" Я давай від ментів оселедцями відбиватися. Але де ж там. Повалили бочку, мене з оселедців виловлюють... Так і попався...

* * *

Луценку мій літературний герой, а насправді справжній закоренілий зек Аркаша Катеринич із книжки "Босоніж по битому шклу", явно сподобався. І тому якось, коли ми випадково зустрілися за одним обідом, де були й високі міліцейські чини, він враз сказав:

 - Сан Санич, а ну розкажи про того Аркашу, що рись у тайзі обдурив і київських ментів, сховавшись у бочці з-під оселедців...

Мені нині й справді вельми шкода, що весельчака  і розумника, чудового публіциста і редактора газети Юрія Луценка спіткала доля пізнавати Лук’янівське СІЗО, що називається, зсередини. Жахлива це, немилосердна справа.

Із часів 1937 року ніхто не відважувався міністра внутрішніх справ поселяти (якщо вже потрапляв такий під згубний арешт) у справжній звіринець. Де сконцетровано повноцінний квіт криміналітету. Власне, всі вчорашні його "клієнти" зібралися тут як у тераріумі. А ось нинішня влада, либонь, залюбки вчинила це свавілля, запроторивши колишнього міністра в цей звіринець...

До того ж, у тринадцяте СІЗО на Дехтярівську, 13 виїздила нині і уповноважена з прав людини Верховної Ради України Н. І. Карпачова. Так би сказати, на розвідку.

До речі, чи не забагато збігів із числом 13. Адже, як відомо, і затримали Ю. Луценка під будинком №13...

Хотілося б усе таки вірити, що там, нагорі, на печерських пагорбах, вистачить кебети не вчиняти наруги над відомою людиною...

Іще ж не 37-ий рік...


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст, письменник


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS