Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Guestwralm
<a href=" https://fihu.online/what-to-expect-when- dating-a-filipino-man/ ">what to expect when dating a filipino man</a> <a href=" https://fihu.online/free-online-dating-s ites-lethbridge/ ...
Коментарів: 59029
Diemnempange
goh <a href="https://casinorealmoney.us/#& quot;>jackpot magic slots</a>
Коментарів: 59029
buigreeri
iwh <a href="https://cbdhempoil2019.com/#& quot;>benefits of cbd oil</a> hom <a href="https://cbdhempoil2019.com/#& quot;>best cbd oil</a>
Коментарів: 59029
Guestovabe
<a href=" https://fiho.space/job-dating-lorient-20 18/ ">job dating lorient 2018</a> <a href=" https://fiho.space/dating-hull/ ">dating hull</a> <a href=" ...
Коментарів: 59029
Guestovabe
<a href=" http://fihu.online/mobile-al-dating/ ">mobile al dating</a> <a href=" http://fihu.online/free-dating-site-nepa l/ ">free dating site nepal</a> <a ...
Коментарів: 59029
Guestovabe
<a href=" http://fihu.online/which-is-the-best-dat ing-website-uk/ ">which is the best dating website uk</a> <a href=" http://fihu.online/turning-someone-down- online-dating/ ...
Коментарів: 59029
Ulcewscow
svm <a href="https://online-casino24.us/#& quot;>empire city casino online</a> gwn <a href="https://online-casino24.us/#& quot;>play slots online</a>
Коментарів: 59029
Sweeniaunlins
nln <a href="https://casinorealmoneyplay.u s/#">hollywood casino online slots</a>
Коментарів: 59029
Guestovabe
<a href=" https://fiho.space/hots-performance-base d-matchmaking-removed/ ">hots performance based matchmaking removed</a> <a href=" https://fiho.space/things-to-consider-wh en-dating-a-single-mother/ ...
Коментарів: 59029
IoninkJiseeffon
vgk <a href="https://casinorealmoneyplay.u s/#">real money casino</a> suk <a href="https://casinorealmoneyplay.u s/#">free slots casino games</a>
Коментарів: 59029

Архів


Луценко не просто політик, а й журналіст

Олександр Горобець, 27.12.2010 11:07

Зустрілися ми із Юрієм Луценко випадково на Майдані. Саме того листопадового дня нинішньої осені, коли там було щонайбільше людей.
Я від головпоштамту пройшов на площу, щоб подивитися, скільки ж на протилежному боці зібралося люду протестувати проти недолугого податкового кодексу, і тут побачив, що попереду зібралася справжня купа людей: когось обступили. Натовп із кожною хвилиною зростав.
Я силоміць пробрався поміж людей уперед і наштовхнувся на Луценка. Він відбивався від безлічі питань, що сипались на нього. Хтось у мене під вухом кричав:
- Чому ви не ходите на ефір до Шустера?
- Не ходжу, бо мене не запрошують, - відтінювався Луценко.
Тут запримітивши мене, він радо вигукнув, простягаючи руку для привітання::
- О , ти нарешті знайшовся, а то я тут уже не діждуся!
Схоже, це дало йому змогу вивільнитися із натовпу, бо він ступив крок-другий до мене, і вже незабаром ми вишмигнули з оточення, відійшли в бік, хоча якісь люди ще на ходу задавали екс-міністру внутрішніх справ свої запитання. Він казав коли і куди приходити. Де відбудеться якась там зустріч.
Насправді ж, ми з Юрієм Віталійовичем про зустріч не домовлялися. Шляхи наші того дня перетнулися випадково. Але я,. мабуть, для нього став певним рятувальним кругом. І він цьому був радий.
Я наче передчуваючи, що когось із знайомих зустріну на майданівському велелюдді, прихопив екземпляр моєї нової книжки - "Заручник спокуси, або Записки гламурного коханця". Юра взяв до рук. Пробіг очима заголовок і весело сказав:
- Це справді те, що мені тепер із лікувальною метою потрібно читати. Обов’язково покладу до тривожного чемоданчика, який зібрав і тримаю під дверима. На нарах таке читатиметься залюбки...
- Ти що! - від несподіванки зупинився я. - Ти й на таке розраховуєш?
- Від них можна чекати всього, - були слова Юрія Віталійовича. - Як п’явки кров’ю впиваються владою. Злорадні, несамовиті. Хочуть начебто для Януковича влаштувати на білоруський манер такий же 16-літній термін президентства, як для Лукашенка. А насправді рай готують для себе самих. Лукашенко ж своїм не дає красти. А ці до того докрадуться, що самого Януковича незабаром продадуть... Як експонат із музею...
Іще через хвильку він додав:
- Їх найбільше дратує те, що я в мене багато прихильників і в їх середовищ. Тому майже про кожний наступний крок я дізнаюся завчасно...
З Юрою ми знайомі ще з кінця минулого тисячоліття. Спершу я допомагав йому в випуску "Граней" і "Граней-плюс". А потім поруч із його виданням верстав свою приватну газету "Резюме", котру тієї пори фінансували соціалісти.
Надивившись перепитій боротьби опозиції і влади під гаслом "Геть Кучму!", яка згодом переросла у внутрішні конфлікти і розбори тих, хто стояв на Майдані, я написав політичну есею про вірність і зраду в Україні. Про те, чому безславно потонула в багні внутріпартійних провокацій і протиріч СПУ. Юра теж там зайняв своє місце.
Про Луценка у моєму творі було дві невеличких глави. Перша починалася так:
"Юра був із того особливого десятку людей, хто вважав, що сміхом виправляють мораль. Ось чому замало не на кожне чхання у нього був готовий гумористичний виверт. І це, насамперед, свідчило про образне мислення, дотепність, жвавий розум і блискавичну реакцію думки. Він ніколи не ліз у кишеню по слово. Здавалося, воно завжди у нього було напоготові. Могло навіть показатися, що на кожну, здавалося б неймовірну ситуацію, у нього була домашня влучна заготовка. Насправді, гадаю, це був своєрідний генетичний припас. Який, власне, і виділяв Луценка із решти соціалістів. Дехто вже казав, що він - це "золотий голос" СПУ.
Юра завжди був прямий і відвертий. У нього ніколи і нічого не можна було прочитати поміж рядками. Оскільки весь смисл викладався в чітких і зрозумілих поняттях. У нього нічого не залишалося, що називається, за кулісами. Якщо вже ненавидів Кучму, то всіма фібрами душі, то про це говорив усюди і на повен голос, не боячись, що хтось та щось може донести на нього.
Я не міг лише зрозуміти Юру в одному - у його прихильному ставленні до Валерія Пустовойтенка. Він завжди казав, що це добра й тямуща людина. Хоча за моїми даними, власними переконаннями все насправді виглядало дале-е-еко не так. Друг сім’ї Кучми у розквіт своєї кар’єри був його зловісним продовженням. Такий же обмежений і примітивний. Але більш зловредний. На високій урядовій посаді був людиною не вчорашнього, а навіть позавчорашнього дня. Слово "демократія" в устах Пустовойтенка звучало подібно тому, якби, скажімо, городня лопата стала враз розхвалювати бульдозер.
Я довго не міг зрозуміти у чому тут справа. І уяснив усе лише тоді, коли заглянув у Юрину біографію. Виявляється цей вузьколобий і убогодухий прем’єр-міністр колись був причетний до невеличкого кульбіту, який стався у житті Луценка. Він зовсім юного, швидкоокого молодика призначив помічником глави Кабміну. Щоправда, після того, як Юра сам уже пробився із Рівного в високі столичні чиновники, і в 33 роки став заступником міністра у справах науки і технологій.
Схоже, Луценко умів пам’ятати доброту. Навіть щодо тих, кого із кріслами давно потрібно було б виносити на смітник і викидати як непотріб. Можна зробити висновок, що людські якості в ньому верхували над об’єктивністю. А це був, гадаю, мінус у створенні образу Че Гевари, який ліпився до образу молодого секретаря Політради СПУ. Що, маю запевнити всіх у цьому, вельми подобалося самому Юрію Віталійовичу."
А ось уривок із глави, яка називається, "Там, де розвертаються ворони..."
"Кабінетик Юрія Луценка в офісі СПУ, на вулиці Воровського у Києві, завжди був переповнений людьми. Хто з поїзда, а хто із автобуса - всі приїжджі активісти з областей поспішали безпосередньо в його затишний притулок, де на кожного чекала чарчина й хлібець із салом. Посередині кімнати незмінно розміщався маленький столик і на його Юрині помічники протягом доби повсякчас підносили, добавляли, то оберемок зелені, то шмат ковбаси, свіжу пляшку грішної води. Приїжджі і гості теж сюди доставляли свій провіант, тому тут завжди було не голодно, потішно і забавно. Пахло чимось приємним, смачненьким. А господар завжди був у гуморі, як мовиться, - в ударі. Здавалося, він ніколи не знав, що таке присмуток, нудьга¸ меланхолія.
У центрі просторого столу Юри, повсякчас заваленого якимись діловими паперами, світлою плямою красувалося фото його батька в охайній рамці, відомого партійного лідера часів радянської доби. Віталій Іванович Луценко, промовисто піднявши руку в ленінському жесті, щось активно виголошував посеред сесійного залу Верховної Ради. І, схоже, ця світлина з активного життя покійного вже предка надихала, кликала Юру вперед, до його особистих звершень.
Із того часу, як у цій кімнатці поселилася ще й редакція газети "Грані", сюди, здається, перемістився центр всього політичного життя партії. Один куток кімнати із набором електронної техніки зайняв довготелесий на два з лишком метри зросту молодик, довкола якого завжди нависали коректори і ще якісь люди, мабуть, автори майбутніх публікацій. Але найбільш галасливо ставало на початку тижня, коли сюди приходили журналісти, яких Юра підряджав для випуску гострого, антикучмівського видання. Здається, все навкруги оживало, коли в "бліндаж" Луценка буквально ввалювалися Ірина Погорєлова та Тетяна Коробова..."

* * *
Перечитавши усе це про Юрія Віталійовича, я, відверто кажучи, нині шкодую, що главу про нього давнього, ще переконаного соціаліста, назвав дещо дивно - "Там, де розвертаються ворони..." Хоча цілком умотивовано до самого тексту книжкової глави.
Вийшло начебто про його нинішнє незавидне становище із цим недолугим затриманням. Не дарма ж кажуть, що ні про себе, ні про інших людей не можна говорити, писати нічого зайвого, аби не матеріалізувалося.
Хоча нині у нас така влада, що при ній будь-що може викристалізуватися.
Я просто дивуюся, як можна говорити про причетність Ю. Луценка про якесь там отруєння В. Ющенка, коли в часи періоду Майдану, початку співпраці у владі, це були люди, одержимі однією ідеєю - якнайшвидше повалити, витравити кучмізм із усіх складок життя суспільства. В. Ющенко надзвичайно швидко забув про дане слово, наплював на обіцяне, а Ю. Луценко, будучи справедливим, навіть і йому не зміг пробачити лінощів, зрадництва простих людей. І про все це відверто заявив публічно.
Але то був конфлікт, зазначу, який виник поміж главою держави і міністром внутрішніх справ тоді, коли пан Ющенко уже пройшов основні етапи свого непростого лікування.
І для чого взагалі цей політичний землетрус із затриманням? Невже Ю. Луценко із тих, хто міг би кинутись навтьоки? Хто в Україні такому може повірити, знаючи бійцівський характер Ю. Луценка?
Звичайно ж повний абсурд.
Правоохоронці затримують підозрюваних іще й тоді, коли фігурант кримінальної справи, приміром, завдяки своєму службовому чи якомусь там іншому становищу може зашкодити об’єктивному розгляду справи. У що наразі теж абсолютно не віриться.
Думаю, що Юрія Віталійовича недільного дня, із застосуванням цілого спец. підрозділу припровадили з-під будинку в Києві, де мешкає, до СІЗО, зачинили за казенними дверима лише з однією метою - щоб зламати психологічно. Погодувати баландою, яку вживає вже півтора роки екс-генерал О. Пукач.
Аби начебто в статусі прирівняти їх одного до іншого.
Але чи не вийде все навпаки, коли все це з часом створить для Ю. Луценка ореол мученика?
Юрій Луценко не просто політик. Він ще й умілий журналіст. Свого часу редаговані ним газети "Грані" та "Грані-плюс" мали колосальний успіх у читацькій аудиторії. Кожен їх номер, як справжній бестселер, розходився по руках. Передруки із газет мали грандіозний тираж.
Нині Юрій Віталійович і насправді людина з нашого медійного цеху. Позаяк працює заступником головного редактора газети "Сільські вісті". І це, гадаю, вимагає від усіх журналістів, як мінімум, на корпоративну підтримку його долі.

моменти зустрічі із Юрієм Луценком на Майдані в останні дні листопада 2010 року


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст, письменник


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS