Останнє у блогах

Більше

Архів


«Візирь» на обє ваші мови

Олександр Михельсон, 23.12.2010 22:21

В першому класі я, російський імігрант, впритул не знав української мови, й деякі однокласники не без утіхи розповідали мені народного віршика про те, що «прийшов кацап – зубами хап». Було це, між іншим, ще до початку «перебудови» СРСР, і аж ніяк не на Західній Україні.

 

Коли СРСР благополучно накрився тим, чим мусив, я вже знав українську достатньо, щоб ті ж таки однокласники списували в мене домашню роботу. Мушу зауважити, що це далось мені без жодних зусиль, і тому я й досі не вірю в те, що сучасна молодь десь там в Донецьку не може вивчити української. Я її не вчив взагалі.

 

В десятому класі (тоді саме зявились українські гривні) я писав українською краще за багатьох вчителів. А коли другий президент України Леонід Кучма йшов на другий президентський термін, я, вже студент Київського Інституту журналістики, опанував і нормальну українську вимову.

 

І відтоді постійно дивувався людям, які мали й кращу освіту, й кращий професійний досвід, і значно більше громадське визнання – а по-людськи говорити так і не навчились.

 

Тобто поступово я звик до того, що ударів не «завдають», а «наносять» (очевидно, відрами). Що поразки не «зазнають», а «терплять». Що кримінальні справи «збуджують» (класно, мабуть, бути в наш час кримінальною справою!), і що незаконні розпорядження влади не «скасовують», ба навіть не «відміняють», а винятково «відмінюють» (називний: розпорядження, родовий: розпорядження, давальний: розпорядженню, і так далі, до кличного). Що слова «виняток» в мові більше нема, бо є тільки «виключення» (а чому не «вимкнення»?), і що так самісінько в мові нема слова «втаємничений» - бо є «посвячений» (ну, як оті ножі, що їх, за Тарасом Шевченком, святили гайдамаки в Холодному Яру). І що ніхто більше не дає «свідчень», бо дають тільки якісь загадкові «покази» (може, саме тому все так погано в нашій країні з рокриттям кричущих злочинів?). 

 

До цього всього я ще якось звик, хоча, можливо, й дарма. Але є речі, що переходять останні межі.

 

Скажімо, сьогодні Конституційний суд постановив, що співробітники ДАІ повинні складати протокол у випадку фіксації порушення ПДР технічними приладами. Звичайно ж, 90 % новинних агентств з цього приводу згадали знаменитий прилад «Візир». І як, ви думаєте, вони всі його написали?

 

А традиційно. Судячи з відмінювання слова, і українсько-, і російськомовні видання нашої безмежної Вітчизни цілком серйозно вважають, що прилад «Візир» називається на честь посади першого міністра середньовічних ісламських держав. «Візиря» - пишуть україномовні, і найсерйозніші ресурси в тому числі. «Визиря» - мавпують за ними російськомовні.

 

Між тим, кожен, якщо він не цілковитий ідіот, може переконатись: прилад російського виробництва зветься «Визир». Тобто йдеться про механічний/оптичний прилад, але в жодному разі не про голову «кабміну» Оттоманської Порти.

vizir

 

А відтак, можна говорити про «Визир» (російською) та «Візир» (українською). Але ніяк не про «Візира». І тим паче не про «Визиря», що не лізе ні в які лінгвістичні ворота.

 

…Читач має право сказати, що автор приділив забагато уваги окремому випадку. Але в тому й річ, що випадок цей – не окремий. Навпаки, він типовий.

 

І, до речі, не варто все валити на «українізаторів», які нібито «відучили» українців від російської мови, але так і не навчили української.

 

Адже і відомий нацист Ніколай Лєвчєнко, і ще відоміший інтернаціоналіст Віктор Янукович вчились у школі задовго до будь-якої «українізації». Проте ні українською, ні російською мовою говорити до пуття так і не навчились. Власне, «рідна» російська у декого з них навіть гірша за українську – але це окрема історія…

 

А я тут хотів сказати лише про хронічну безграмотність тих, хто мусив би виступати в еталонній ролі – неважливо, якою мовою.

 

Як із цим боротись, до речі, я не знаю.      


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Публіцист.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS