Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

ShirleyMinee
viagra substitutes that work <a href=" https://viagrawithoutdoctorspres.com# ">viagra cum milking rxxraetgzefyq</a> <a href=https://viagrawithoutdoctorspres.co m#>suprise amateur ...
Коментарів: 141
ursulaaa
Бичоев Рустам Феликсович Бичоев Рустам Феликсович (дата рождения 28 декабря 1980 г. последние 15 лет проживал в Санкт-Петербурге) ...
Коментарів: 684
ursulaaa
Бичоев Рустам Феликсович Бичоев Рустам Феликсович (дата рождения 28 декабря 1980 г. последние 15 лет проживал в Санкт-Петербурге) ...
Коментарів: 684
ManuelProon
установленным в СНиП 21-01 для обычных лестничных клеток типов Л1 и Л2. Такое аквариум с открытой лестницей может ...
Коментарів: 41
Bobbykanip
Hi, found a cool site https://bit.ly/2CZDaCr
Коментарів: 4
RodneyBok
i took expired viagra <a href=" https://viagrawithoutdoctorspres.com# ">she gives him viagra</a> viagra without a perscription
Коментарів: 141
Herbertsic
Водоотводящие фартуки следует устанавливать также над оконными и дверными проемами, когда расстояние сообразно ...
Коментарів: 41
Jamesinhar
master gave me a viagra before he punished me <a href=" https://viagrawithoutdoctorspres.com# ">dutch women viagra</a> #ИМЯ?
Коментарів: 141
Travissox
Надежный [url=https://betononasos-v-moskve.ru/] бетононасос putzmeister[/url] самой различной комплектации. Только проверенная техника.
Коментарів: 14647
DonaldPrear
Однажды мы обнаруживаем потрескавшиеся кирпичи, шатающиеся участки облицовки. Чтобы сохранить теплоотдачу ...
Коментарів: 41

Архів


Враження з презентації книги О.Шинкаренка

Зульфія , 25.02.2009 03:14

24 лютого в книгарні "Є" була презентація книги оповідань Олега Шинкаренка "Як зникнути повністю", яку презентував представник фонду "Смолоскип" пан Ростислав Семків і сам автор.

Я намагаюсь нікли не пропускати презентацій Михайла Бриниха, коли він щось новеньке напише. Або не напише, але щось презентує. Або якщо його запрошують висловитись. Михайло - блискучий імпровізатор. Тобто я хочу сказати, що Бриниха як "презентатора" власної творчості, на мій погляд, ніхто не в змозі перевершити.

Проте, презентація Шинкаренкової книжечки, виданої "Смолоскипом", мене зачарувала дещо іншим - якоюсь такою простотою і домашністю, якимось унікальним бібліофільським затишком, який я знайшла цього вечора завдяки Олегу і дотепам пана Семківа.

Ну, по-перше, гортаючи книгу, я зрозуміла, що це якраз те, що я би хотіла написати сама. Жодного замаху на "нєтлєнку" - автор ніби не розраховує, що його оповідання отримає якусь там премію, як інші - читаєш, і уже якось відчувається, що автор догоджає чи тим, чи цим критикам, і пускає слину на Нобелівку. Секрет, на мій погляд, простий - Шинкаренко почав писати (він про це не знає, це я сама здогадалась) від того, що йому хотілось щось почитати, якихось коротких дотепних оповідань, а Чапека він уже всього перечитав. Інші, котрі пишуть з "прицілом" - зникнуть повністю зі створеними образами швидше, аніж дочитаєтся книга. А ось на диво, шинкаренківські герої не зникають. Ну, або принаймні, не повністю.

Щодо тактильних відчуттів - радує зручний формат книжечки - її можна і треба читати в метро, до того ж там короткі оповідання. Людині великого, і не дуже, міста незручно тягати величезні книжки із собою, - автори, візьміть це до уваги. Сучасному читачеві насточортіли томи розріджених слів і образів, тож авторам потрібно писати коротко і влучно - тоді їх читатимуть. Шинкаренко в одному оповіданні жартує, що в майбутньому книжки будуть їстівними, аби читач "повністю переварив" прочитане. Тож з будь-якого погляду, - і прикладного і мистецького, я рекомендую брати з собою жовто-теплу книжечку Шинкаренка,  - вона чудовий антистресовий засіб. Ніякої двозначності в моїх словах не шукайте. Так, оповідання Шинкаренка фантасмагоричні. Але не такі "чорнушно" - фантазмові як ті, якими рябіє книжкова полиця сучукрліта. Автор, інженер за освітою, виписує такі дотепні образи і так вдало і смачно підбирає епітети, що я відчуваю - в його текстах народжується наш український Чапек.

По-друге, я "повірила" на презентації автору. Не було ніяких зарозумілостей чи "лауреатської" погорди "ось я написав книжку, трєпєщітє", властивій, на жаль, іншим молодим авторам, які здебільшого пишуть, де вони у студентські роки побухали або де наригали, або, вибачте, хто у кого відсмоктував і чи ковтав при цьому, чи сплюнув, обгортаючи це в претензіційний нон-комформізм. Літератори, - та згадайте ж ви нарешті про читача! Він не такий примітивний, яким ви його вважаєте, пишучи оцю свою маячню, штучну, немов скловата, проте і не варто впадати в зарозумілість. Пишіть від серця, або не пишіть уже, зрештою. Читач хоче, щоб було просто дотепно і цікаво написано як мінімум, якщо не може бути геніально, - як максимум. Цього чомусь ніхто не враховує. Тож виходить і не те, й не інше, а суцільне якесь нудотиння. Від того слово"сучукрліт" стало непристойним словом-характеристикою.

Я не пісатіль, я чітатіль, тож можу говорити відверто, не претендуючи на літературний критицизм. На мій погляд, сучасна українська література втрачає свою привабливість, а разом з тим, і сенс. Якщо література створюється автором заради автора, чи вона потрібна? Чи не краще берегти ліс і економити папір?

Літературні презентації "професіоналів - метрів" віють нудністю, ерото-рефлексіями і самолюбуванням, мовляв, "я вам зачитаю дещо, але ви все одно незрозумієте, бо ви невігласи". Презентації (в цілому, як і доробки) наймолодшого покоління сучукрлітівців типу Карпи тхне мертвячинкою чи ще чимось, - не дає тепла і не "жжот", і хочеться встати і сказати "не вірю", книжку береш у руки і одразу хочеться покласти назад на полицю, а від деяких (називати авторів не буду), - ще й помити руки з милом. І помітно, що "молоді літератори", якось всередині тривожаться - не допомагають їм навіть зграйки фанатів, які зрештою, готові фанатіти од будь-чого, усі ці фрази, ці пози, перевантажені "непростотою" автора (замість глибинності) - ну буквально все в них неспроста, але якось натужно і нервово. А так, щоби без фуршету, але стало тепліше - і від читання, і від якоїсь такої тонкої, майже наївної безпосередності автора - такого зачарування зі мною давно не траплялось.

Є два види простоти - та, яка гірше від злодіювання, і та, яка викликає довіру. Шинкаренко ні на що не претендує, він просто дотепно і цікаво пише, без будь-яких претензій на геніальність чи "вічную пам’ять". І це радує. За що не як критик, а як читач, йому дякую. Ну, і "Смолоскипу" також.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
популярна блоґер


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS