Останнє у блогах

Більше

Архів


«Молодість» XL: іноді молодість може тривати вічно

Ярина Груша, 16.12.2010 15:00

      Після закриття сорокового ювілейного фестивалю «Молодість», ЗМІ просто поспішало описати широкий розмах, високий статус та гламурність головного кінофоруму країни. Я ж пересічний кіноглядач, який не зміг потрапити на пафосне російсько-французьке відкриття «Молодості» в оперному театрі у центрі Києва, збирала шматочки інформації через друзів, у статусах фейсбуку. Пощастило дізнатися про істерику Реєнати Літвінової, французького перекладача, який заїкався, Депардьє, що постійно випадав з контексту церемонії відкриття.

     Але зараз не про те, адже якість фестивалю, знову ж таки на мою думку, визначається не купкою зірок привезених на відкриття-закриття, а тим, чи зручно себе почуває кіноман у кріслі перед екраном, чи забезпечений всім необхідним начинням фестивалю.

     Незважаючи на всі організаційні провали з року в рік, фестиваль «Молодість» продовжують любити і він постійно збирає весь кіно бомонд у Києві під кінець жовтня. Програма сорокової «Молодості» включала в себе більше трьохсот стрічок, серед яких була ретроспектива попередніх переможців МКФ - 20+20, традиційна конкурсна програма короткометражних студентських, дебютних, повнометражних фільмів, програми скандинавського, російського, німецького, французького кіно, фестиваль фестивалів.

     Для кіноманів та шанувальників фестивального руху робота селекційної комісії була дійсно варта уваги: як і конкурсна програма, так і решта традиційних програм містили багато цікавих стрічок. Організаторам вдалося показати глядачам такі шедеврі, як: «Соціалізм» Годара, «Вихід через сувенірну крамницю» Бенксі, «Нарізно разом» Куанана Ванґа, «Чотири леви» Крістофера Морріса, «»Вівсянки» Алєксєя Федорченка та інші зразки поки що екзотичних для України кінематографів. Конкурсна програма ж зібрала фільми-зірочки, які повільно, але впевнено стверджуються на кінонебосхилі -- «Щастя моє» Сергія Лозниці, «Чужинка» Фео Адалаг, «Звуки шуму» Ула Сімонсона та Йоханесса Штерна Нілссона.

     На жаль не завжди глядач міг насолодитися якістю доставлених шедеврів, оскільки МКФ «Молодість» - це вже бренд, який спеціалізується на «показах з ізюминкою» -- начитка в залі заглушує картинку, субтитри пропадають посередині фільму і якщо ти не знаєш досі шведської -- твої проблеми!

     Але з чим не посперечаєшся, так це з атмосферою МКФ «Молодість». Саме купка твоїх найкращих друзів, спілкування з новими людьми, генерація свіжих ідей зберігає фестиваль уже протягом сорока років, збирає кожного разу нових і нових людей, приваблює зірок світового кінематографу та з року в рік наполягає на відродженні українського кінематографу. Як доказ цього гран-прі фестивалю отримала україно-німецька стрічка «Щастя моє» Сергія Лозниці, дебют українського режисера Юрія Ковальова «Останній лист» отримав нагороду екуменічного журі.

     Підсумовуючи, можна сказати, що вибір журі та глядачів абсолютно співпав з девізом ніколи нестаріючої «Молодості» XL -- іноді молодість може тривати вічно! Тож з днем народження найстаріший фестиваль країни і чекатимемо на наступний випуск!    


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Кінокритик


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

    Головна RSS