Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Manuelpsync
Nicely put, Thanks a lot. <a href="https://www.canadianonlinepha rmacytrust.com/">no 1 canadian pharcharmy online</a> <a href="https://canadianpharmaciescub arx.com/">canadapharmacy</a&g t; <a ...
Коментарів: 94364
Manuelpsync
Cheers! Numerous knowledge! <a href="http://viaonlinebuymsn.com/&q uot;>viagra</a> <a href="http://ciaonlinebuyntx.com/&q uot;>cialis without a doctor prescription</a> <a ...
Коментарів: 94364
StacyGinly
Давайте поговорим. --- Меня тоже волнует этот вопрос. Скажите мне пожалуйста - где я могу об этом прочитать? скачать ...
Коментарів: 131
Manuelpsync
Amazing tons of valuable data. <a href="https://www.canadianonlinepha rmacytrust.com/">canada pharmacies</a> <a href="https://www.canadianpharmacyc om.com/">cialis ...
Коментарів: 94364
Manuelpsync
You actually explained it very well. <a href="http://ciaonlinebuymsn.com/&q uot;>cialis 20 mg</a> <a href="https://www.safeonlinecanadia n.com/">canada rx</a> <a ...
Коментарів: 94364
Manuelpsync
You actually stated this well. <a href="http://canadianpharmaceutical sonlinerx.com/">canada prescription plus pharmacy</a> <a href="https://www.safeonlinecanadia n.com/">top ...
Коментарів: 94364
Manuelpsync
Thanks! Lots of content! <a href="http://ciaonlinebuymsn.com/&q uot;>buy cialis</a> <a href="https://www.trustedwebpharmac y.com/">best 10 online canadian pharmacies</a> <a ...
Коментарів: 94364
Alonzoallef
Мы помогаем открыть свое дело онлайн, который включает в себя продвижение, стратегию, исследование рынка, взаимоотношения ...
Коментарів: 624
Manuelpsync
Well spoken certainly. ! <a href="https://www.canadianonlinepha rmacytrust.com/">ordering prescriptions from canada legally</a> <a href="http://viaonlinebuymsn.com/&q uot;>generic ...
Коментарів: 94364
Manuelpsync
Kudos! Loads of facts! <a href="https://www.safeonlinecanadia n.com/">online pharmacy canada</a> <a href="https://canadianpharmaciescub arx.com/">canadianpharmacyservic e.com</a> <a ...
Коментарів: 94364

Архів


Свобода слова?!

Ігор Розкладай, 03.12.2010 16:18

Що таке свобода слова?

Довелось вчора потрапити на захід, організований одним з ахметівських фондів.На захід було запрошено 5 іноземних експертів, а саме екс-прем’єр-міністр Канади пані Кім Кемпбелл, віце-президент Асоціації міжнародних журналістів пані Енн Кехілл, екс-прес-секретар Клінтона Джо Локхарт, жартівливий й серйозний Анар Мамедхадов, засновник порталу day.az прагматичний Масіш Сташинскі, кол. uолред Gazeta Wyborcza, кол. Президент Колумбії Цесар Трахільйо (не плутати з співзвучним диктатором Домініканської республіки) та російська зірка-журналіст Владімір Познер.

 

Хоч задача конференції полягала в обговоренні такої важливої теми, як свободи слова, формат та час явно були недостатніми. Тим не менш, гості і присутні в залі підняли досить цікаві теми і змогли навести цікаві приклади.

 

Більшість доповідачів говорили в принципі відомі, сотні разів озвучені, утім досить актуальні речі, що свобода слова не дається лише законом, ба більше, чим більше законодавчо регулюється свобода слова, тим її менше; що у світі все більше постає проблема вільної журналістики, адже журналістика сама по собі — це не лише бізнес, але все ж таки, соціально відповідальний бізнес. Що не можлива половинчаста свобода слова, адже, свобода або є, або її нема. Водночас, свобода не має переростати у свавілля. Що свободу слова треба виборювати, бо лише законодавчо закріплених прав недостатньо — їх треба закріпити на практиці. І не можна стати вільним журналістом, не набивши гуль, або як висловився Познер, не можна навчитись плавати не зайшовши у басеїн. При чому, під час навчання обов’язково хтось має потонути.

 

Більшість доповідачів говорили про роль інтернету, як воріт до свободи слова, де можна набагато більше, ніж в реальних ЗМІ і що озброєна новими технологіями молодь може реально впливати на політику країн. Андрій Шевченко, ака голова комітету свободи слова підняв тему Wikileaks, яка останнім часом не сходить зі стрічок новин — чи є такий ресурс підставою для обмеження свободи слова чи навпаки, для більшого розширення і захисту.

 

Утім, як я вже зазначив, почувши багато думок цілісної картини не склалося.

 

То що ж таке свобода слова?

 

По-перше, це право, і я відніс би його до групи природних прав, адже як і споживання їжі, споживання інформації — це безперервний процес, який відбувається в людському мозку. І як і їжа, перероблена інформація потребує виходу, щоправда у випадку переробки їжі нам потрібна спеціальна кімната, то у випадку інформації нам потрібно просто розкрити рота чи взяти перо чи відкрити ноутбук.

 

Інформація робить нас соціальною істотою, адже отримуючи і передаючи інформацію ми підтримуємо різноманітні зв’язки з іншими істотами нашого виду. Чи не тому мені видається дещо дивним вираз “інформаційне суспільство”, який як і “громадянське суспільство” люблять використовувати на кожному завулку, і, вочевидь, має рацію Мануель Кастельс, який пропонує використовувати термін “інформаціональне суспільство”, як суспільство, в якому інформація стає товаром і засобом виробництва.

 

Чи є право поширювати інформацію (чи пак право на свободу слова) безмежним? Думаю, що можна відповісти ствердно, щоправда, так само, як і на питання “чи можна робити все, що заманеться”. Можна! За винятком одного малюсенького “але” - за певною межею починаються різні відповідальності. Спочатку, морально-етична, вам зроблять “незручне” життя, чи дисциплінарна — вас викличуть на килим або зроблять неприємний запис в особовій справі, а потім цивільна — заплатите трохи грошей чи будете публічно вибачатися, а потім кримінальна, якщо ваші дії спричинили суспільно-небезпечні наслідки. Щодо останнього Познер навів чудовий приклад, що так, можна критикувати когось чи щось, навіть використовуючи грубі засоби, але не можна залишитися без покарання, якщо крикнути в набитому темному тісному кінозалі “Пожежа!”. Пам’ятаєте відому казочку про пастуха і вовків? В цьому плані фолькльор є хорошим історичним здобутком багатьох поколінь, які вчилися на помилках і виводили ознаки тої самої межі.

 

Але повернемося до свободи слова. Чи є в сучасному суспільстві свобода слова і що вона дає ?

 

Всі учасники погодилися, що питання свободи слова, зокрема і впливовості ЗМІ залежать від багатьох факторів, зокрема і культурних особливостей кожної країни. Якщо в Азербайджані критика будь-кого є проблемною, адже, як зазначив пан Анар, об’єктом критики може виявитися двоюрідна бабуся троюрідної сестри, то в Канаді відсутність політика в комедійних шоу є провалом для самого політика — це означає, що він політичний банкрот. А в тих ще Штатах критика сприймається як даність, зауважив, колишній прес-секретар, так само як те, що дерева ростуть, а вітер віє.

 

В такій специфічній країні, як Росія впливовість ЗМІ, за твердженням Познера вимірюється розміром аудиторії — чим вона менше тим більше можна сказати. Загальнонаціональні ЗМІ перебувають під тиском самоцензури, адже втрата крісла переважає над обов’язком донести інформацію суспільству, а малоаудиторні ЗМІ, такі як “Ехо Москви” можуть говторити все. Українські ЗМІ ведуть себе так само — достатньо подивитися моніторинги замовчування ТК. Я певен, що в більшості випадків вказівки згори немає, але є страх, а страх, як відомо, рушійна сила авторитаризму.

 

Екс-президент Колумбії на питання з-зали щодо невпливовості українських ЗМІ на тих, кого вони стосуються сказав, що це право суспільства не реагувати, але ЗМІ донести інформацію мають в будь-якому разі. Щоправда, на мою думку, невпливовость ЗМІ — вина самих ЗМІ. Адже чи може ЗМІ бодай раз розмістивши джинсу вимагати до себе поваги і вважатися авторитетним?

 

Зачіпаючи тему незалежності і впливовості пан Масіш Сташинскі зауважив, що успіх чи пак феномен Газети виборчої як раз і полягав в тому, що вона створювалася в несприятливих умовах і головне, вона залишилася поза великим бізнесом. Хоча, решта впливових польських газет, хоч і має політичні симпатії до певної сили, не можуть собі дозволити проігнорувати опонентів.

 

Інші доповідачі теж зауважили про важливість незалежності ЗМІ, як ґаранту демократії і свободи слова. Чи не актуально для України, де найбільший медіа холдинг, спочатку переїхав з Віргінських островів на Кіпр, трошки так собі розрісся, а тепер опинився невідомо у чий власності? Чи взяти ще одну кіпрську компанію, яка хоче ощасливити нас “цифрою”?

 

В цьому руслі багато говорилося про феномен інтернету, як острову свободи, що в епоху ери Інтернету свободи слова більше і бла-бла-бла...

 

Як активний інтернет-мешканець скепсис щодо міфу про вільність інтернету останніми роками лише зростає. Інтернет, в його первісному стані, як справжній материк свободи і інтернет сьогодні — це дві неспівмірні різниці. Таку місію наразі може виконати хіба що Фідо. І, напевно, має рацію пан Трахільо, що будь-яке регулювання медіа обмежує свободу слова. Інтернет виявився, зрештою, таким же підконтрольним медіа, як і інші ЗМІ. В цьому плані свіжа новина про запит американського сенату щодо позбавлення хостингу Вікілікс є яскравим тому прикладом. Чому так? Бо банально, Інтернет — віртуальне середовище, що живе на фізичному обладнанні — це низка, пов’язаних між собою телекомунікаційними каналами комп’ютерів, а відтак достатньо втрутитися фізично чи адміністративно в роботу тих самих каналів або серверів, або достатньо подати впливовий запит щодо “порушення громадського порядку” якимось сайтом і свобода зникає з вражаючою швидкістю — приклад зникнення Infostore всі пам’ятають.

 

Ще один міф інтернету — плюралізм думок. Так, думок багато, от тільки згадуючи прекрасний виступ радянського коміка Райкіна “нам бы не колличчество, а качччество”... Інтернет став прекрасним майданчиком для інформаційних війн, дезінформації і маніпулюванням свідомістю. При всій повазі до того ж Вікілікс, але при бажанні, будь-яка професійна спецслужба може надати йому стільки дези, що не розгребешся.

 

Ні, не подумайте, що я агітую ігнорувати ЗМІ і інтернет, навпаки. В такому ворожому середовищі, при падінні загального рівня освіти і збільшенні тиску на ЗМІ, достовірні ресурси і чесні й відповідальні журналісти стають на вагу золота, а з них найбільш цінні ті, хто займається розслідувальною журналістикою, як тією, що пов’язана з небезпекою життя, так і “бібліотечною”, коли журналіст переривши гору матеріалів і опитавши масу експертів видає суспільству якісний і максимально достовірний продукт.

 

Україна — молода країна з молодими і нерозвинутими школами в багатьох галузях, у т.ч. журналістиці. Журналістика в Україні — це ще одне недорозвинене дитя, яке потребує удосконалення і удосконалення і реформ. Починаючи від того, що журналіст не може вчитися 6 років лише журналістиці, не маючи іншої вищої або бодай спеціальної освіти. І прекрасний тому приклад — найбільш успішні редактори ЗМІ — це люди, які мають базову технічну або гуманітарну освіту. І закінчуючи багаторічною волинкою реформи державних електронних і друкованих ЗМІ, нерозвиненість профспілок(хоча зрушення тут є), які б мали захищати і давати в пику владі, при порушеннях прав як окремих журналістів, так і цілих колективів, і поява різних державних інституцій, які в дусі чиновників радянського Держтелерадіо знаходять в мультиках порнографію.

 

І головне, журналістика і свобода слова в Україні залежить від нас, т .зв. пересічних читачів/глядачів/гортачів, які мають ігнорувати замовні ЗМІ і журналістів, які мають ще в університеті не дивитися на шик нашого б...монду і їх дітей і жалітися, що у них такого нема, а питати, чому у рядового чи не дуже чиновника, активи перевищують не лише зарплату, але і бюджети самих установ, де вони “трудяться на благо народу”...

 

П.С. Після написання цього тексту автор простирчав в пробці більше півгодини, як виявилося після дзвінка на 102 —  "тому що Президента возять". То може журналісти би розслідували, скільки обходиться економіці бодай Києва, такі простої, провози і охорона 1187 співробітниками МВС супроводження Президентом іноземного священника...


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Юрист Інституту медіа права.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS