Останнє у блогах

Більше

Архів


Майдан як передмова

Олександр Михельсон, 03.12.2010 09:59

Ще вчора було ясно, що не розігнати «Містечко волі» на Майдані влада не могла. Не я перший кажу, і не перший раз: реальні пацани ніколи не йдуть на поступки «біомасі». А якщо виявляються змушені це зробити, то негайно знаходять інший спосіб показати, хто в домі «Залізний Господар».

 

До речі, про Ганну Миколаївну: тепер-то вже нам багато розкажуть, як по-європейськи все відбулося. Нікого ж не вбили, правильно? Більше того, влада проявила величезну поступливість – адже рішення суду про ліквідацію містечка було в силі весь цей час. І взагалі (скажуть нам), якого біса треба ще було тим підприємцям після оперативного редагування Податкового кодексу за наказом велемудрого Керманича? Так само, як скажуть, що продовження Майдану підприємцям було вже непотрібне – але воду мутила вредна Тимошенко.

 

І великою мірою це правда. І про Тимошенко, і про те, що в тій же Європі масові акції протесту зазвичай припиняються після виконання вимог протестувальників. А початкові вимоги ж, дійсно, були цілком приземлені – це вже потім, і ясно, чому, виникли гасла відставки уряду та парламентських перевиборів.

 

З іншого боку, правдою є й те, що тотального успіху досягти було неможливо в будь-якому разі. Ну, хто вірить, що за допомогою Майдану можна добитися від української влади, скажімо, радикальної реорганізації податкового законодавства в цивілізованому напрямку? Не кажучи вже про практику застосування цього законодавства? Аякже. Горбатого могила виправить, і це навіть не нинішньої влади стосується, а українського «політичного класу» загалом.

 

Словом, сперечатися про те, наскільки Майдан-2010 досягнув своїх цілей, можна довго й цікаво. Але сьогодні важливішим видається інше.

 

Наприклад, на підході у Верховній Раді є ще Трудовий кодекс, який викликає не меншу відразу працівників та сумнів експертів, ніж це було з Податковим. Влада це знає, але простір для маневру у неї, влади, досить малий. З одного боку, МВФ, з іншого, як я вже казав, реальні пацани на поступки йти не люблять… Отже, історія буде повторюватись.

 

І тут головне – як саме вона буде повторюватись. Я, наприклад, Майдан у виконанні робітників уявляю собі значно гірше, ніж Майдан у виконанні торгівців. А от сплеск  страйкового руху безпосередньо на підприємствах – запросто. Але успіхів він може досягти, тільки якщо до цього готуватися вже сьогодні.

 

Чого варте одне лише питання координації такого руху – по регіонах, по галузях, нарешті, у всеукраїнському масштабі. Адже владі значно легше буде боротися з окремими вогнищами протестів у провінції, аніж з одним-єдиним Майданом посеред столиці. Отже, треба продумувати нові підходи. Ну і, звичайно, постане вічне питання цілей – тобто пошуків згоди щодо того, якими з таких цілей пожертвувати можна, а якими жертвувати не можна у жодному випадку.

 

Влада, до речі, знає і це. І вона якраз готується, можете в цьому не сумніватись. Тож на всіх нас чекає ще багато цікавого. Тут можна сказати так: скидати антинародні режими українці вміють – настав час вчитися тримати ці режими на припоні.   

 


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Публіцист.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS