Ніч на Майдані. кулуари.

Провів майже ніч на Майдані. Написав текст і щробив  фоти для "Газета по-українськи". Ситуація там ділова і, як мені здалося, нема тривожного очікування. Тобто люди не бояться, що менти їх зімнуть. Можливо, не бояться не тому, що такої небезпеки не існує, а тому, що не вірять, що менти можуть їх скинути звідти.

Цікава реакція деяких діячів там. Простягаю  диктофон до декого  з промовців на сцені і ставлю запитання. Нічого особливого, просто уточнити, деталізувати те, що він говорив зі сцени. Знаходиться хтось, хто шепоче на вухо: "Не кажи нічого, бо це провокатор". Заходжу до намету, де протестанти вечеряють. Кияни передали на Майдан харчі.

Фотографую. Ніхто з "їдунів" не звертає на мене уваги. Знаходиться якийсь діяч з національним прапором на спині, який починає верещати і затуляти мені об’єктив долонею. Це при тому, що сам він не їсть і у кадр не потрапляє. Верещить, поки інші не починають звертати увагу. Мовчки собі жують, а він верещить і хамить. Після того, як він вкотре спробував заткнути об’єктив, я попередив його, що він перешкоджає  професійній діяльності журналіста і це тягне на два роки.  Тоді він сів з-заду і почав називати мене бидлом, козлом й робити інші подібні компліменти.