Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

RobertAnnon
viagra http://dietkannur.org/ roman viagra
Коментарів: 782
RobinSib
Виртуальный клуб Азино 3 Топора успешно работает на рынке азартного бизнеса. Стремительный подъём популярности ...
Коментарів: 27454
RichardHeinc
viagra canada <a href=" http://dietkannur.org/# ">cheap viagra</a> cheap viagra online
Коментарів: 778
Richardheast
roman viagra <a href=" http://awaker.info/home.php?mod=space&am p;uid=1173399 ">buy viagra</a> - when will viagra be generic, <a href=" http://ezello.net/home.php?mod=space& ;uid=8068 ...
Коментарів: 1088
Josephimilk
etc . Does what you need really have to be brand new? Ebay is the biggest recycling center on the planet.. One is that it`s not based on faith in a commodity like gold or in a government like the US government. ...
Коментарів: 27454
Monrealquids
Hilton CleanStay will be implemented using Lysol products and the program will be referred to as Hilton CleanStay with Lysol protection. "Please don`t worry about our animals. As you saw on the Netflix ...
Коментарів: 27454
Jeffreyimilk
after having visited the "Other World". I give a lot of credit to our assistant coaches and the girls. When you`re down 11 in the third quarter <a href=https://www.fbsseguridad.es/>< ;b>pandora ...
Коментарів: 27454
Josephimilk
it not quite so simple because these thoughts are not passing fancies <a href=https://www.prince-sport.it/>< ;b>clip pandora scontati</b></a>, 2016 Summary of Financial Statement ...
Коментарів: 27454
Monrealquids
which was allegedly based on Birdsong. Birdsong and lead singer Patti LaBelle repaired their friendship in the early 1980s after Birdsong appeared at one of LaBelle`s sold out <a href=https://www.charmstores.co.uk/>& lt;b>pandora ...
Коментарів: 27454
Josephimilk
want to expose the illegal sale of ivory in a documentary. Finally <a href=https://www.suitegrace.it/><b >pandora outlet italia</b></a>, and lots more features.It`s very simple to ...
Коментарів: 27454

Архів


Як сільських швець утер носа всім нам журналістам-професіоналам

Олександр Горобець, 10.11.2010 16:51

В останні теплі дні цьогорічного вересня далеке карпатське село Турятка, що розташувалося у Глибоцькому районі Чернівецької області, зустрічало двох дивних мандрівників. Зодягнені вони були в примітні камзоли древніх віків і нагадували пришельців із далеких історичних епох.

Представились здивованим сельчанам. Першого і старшого за віком звали Петер Чепик. Він викладач історії одного з університетів поблизу угорського Будапешта. Іншого звати – Габор Човнаї. Обидва – члени угорського історичного клубу «Баконі замок». За походженням – нащадки давніх гунів, які в другому–третьому століттях нашої ери переселялися зі степів нинішнього Казахстану на береги Дніпра і Дунаю, далі в Європу. Їхні предки розташувалися в провінції на правому березі Дунаю, у так званій Панонії, що є частиною нинішньої Угорщини.

Отож, історики Петер та Габор, вихідці із древніх гунів, вирішили повторити знаменитий, чи як іще тепер кажуть – реставрувати похід їхніх пращурів із далекого Казахстану до Угорщини. Оскільки, відомо, що гуни свого часу цим історичним шляхом пересувалися кіньми, і кіннота їх тюркомовних прародичів наводила жах замало не на половину держав світу, тому й учасники історичної мандрівки пересуватися від Алма-Ати, де стартував їх перехід, у бік Панонії на гривастих лошаках.

Ця вельми цікава експедиція розпочалася 1 квітня 2009 року (!) в колишній столиці Казахстану. Триває ось уже дев’ятнадцятий місяць поспіль, позаяк вони іще в дорозі.. Маршрут їх проліг через Казахстан, Росію, Україну, Румунію і Угорщину.

Як заявив у Турятці керівник проекту Петер Чепик,  вони загалом уже пройшли верхи і пішки майже 5600 кілометрів.

Габор Човнаї переповідає, що надзвичайно гостинно із бучними застіллями їх зустрічали в козацьких станицях російської Кубані. Але потомків гунів найбільше вражає гостинність українців. Українці, мовляв, завжди відмовлялися брати гроші за харчі, задарма приносять  сіно й інші корми коням.

- Ми вирушили в похід на трьох лошаках, - розповідав  угорський історик Петер Чепик. – І це виправдало наш задум, щоб мати  в дорозі запасну гужову силу. Оскільки в складних степових умовах Казахстану один із наших коней загинув. Не витримав жорстокої спеки…

Давній предок гунів погоджується із тим, що такий перехід можна було здійснити, приміром, на авто чи мотоциклами. Подолати маршрут було б значно швидше. Але переконаний, що те було б не таким цікавим, а головне зовсім б не відповідало суті задуму. Позаяк кінний перехід це начебто реставрація маршруту предків через майже 1800 - 1900 років.

- До того ж, - весело сміється Габор Човнаї., - це екологічно чистий перехід. Ми  попри те, що історики – переконані екологи… І це теж вельми суттєво…

Як видно із світлин, котрі зробив житель Турятки, тамтешній сільський чоботар і швець  Дмитро Георгієвич Ніколаєвич, і який люб’язно надав їх мені для використання в центральній пресі, обидва учасники експедиції весь перехід здійснюють в древньому одязі гунів.

Коли сільська молодь карпатської Турятки зібралася поглянути на дивних пришельців, місцеві гострослови почали висловлювати солонуваті припущення на кшталт того, що мадярські історики, мовляв, «шифруються» під українських козаків, аби ліпше, з повагою подолати територію нашої держави. Адже, як бачимо, і бриють голову, і мають «оселедці» наших древніх реєстровців. 

Габор Човнаї швидко вловив головну суть кпинів і за участі російських та румунських слів (а Турятка раніше входила до складу румунської Молдови), пояснив, що такі чуби на бритій голові завжди носили їх предки гуни. І це ще треба встановлювати, українські «оселедці» чи тюркські чубики були первинними за своїм походженням. І хто в кого запозичив брити голову, залишаючи попереду примітну, хвацьку волосяну гриву.

Але вражає, що всю майже шеститясячокілометровий шлях угорські історики подолали, зодягнені в древній одяг гунів – теплі камзоли і шапки з пір’ям, довкруги шиї обов’язково в’юнився шарф, як це видно на світлинах.

Особливо важко в дорозі було за цьогорічної невиносної спеки. Але ніде й ні разу учасники історичної реставрації подій не піддалися спокусі скинути древній одяг. Бо, власне, у тому й полягав задум далечезного переходу – показати всім людям, якими були їх древні предки гуни, яким шляхом, у яких обладунках пролягав їх перехід до Панонії.

На підході до карпатської Турятки, де реставратори походу древніх гунів із степів Казахстану в Європу зробили перепочинок: у них підбився один із двох коней. Тому в Карпатах одному із угорських істориків довелося постійно долати перехід пішки. Це теж було вельми обтяжливо, позаяк довелося крокувати в повному обладунку із шаблею при боці.

Перебуваючи в селі, історики розповіли, що в древні часи гірське Турятка знаходилася одним із важливих центрів на шляху переходу гунів до Румунії та Угорщини. Саме тому реставратори  зробили зупинку саме в цьому поселенні. Цікавилися тим, які прізвища носять жителі тутешнього населеного пункту. Напевне ж, шукали, чи не надибають тут бува людей із прізвищами, схожі на їхні. Історики розповіли, що їх предки, з числа тих, хто захворів, чи стомився від переходу, залишався на постійне проживання на шляху міграції гунів.

 Але не зважаючи на давню приналежність до румунської Молдови, Турятка це древнє українське село. Знаходиться майже на румунському кордоні і в тутешніх радіоприймачах усі хвилі натикаються на слова "Букурешті", а мобільні телефони здебільшого виходять на румунських операторів.

Свого часу на окраїні Турятки знаходилася прикордонна застава. Тепер у ній міститься місцева поліклініка.

У селі збереглося два храми: мурований і дерев’яний, а також колишній панський маєток.

Учасники історичного походу з Угорщини відвідали ці древні сільські споруди. Знімали їх на відео- та фотокамери, оскільки, як пояснили, готують ряд відеофільмів та фотоальбомів про марафон із Казахстану в Угорщину. І будуть у них розділи про українську Турятку.

Петер Чепик та його побратим Габор Човнаї відвідали також іще одну з старожитностей Турятки - житловий будинок 1718 року та колишній панський маєток, в якому до 1940 року проживав місцевий пан Строй.

Селяни із жалем розповідали угорським історикам про те, як 1944 року радянською владою 80 громадян карпатської Турятки ґвалтом, насильно відправлено на будівництво якогось Онезького каналу. Половина з тих бранці померли з голоду та виснажливої праці і поховані у холодних землях Сибіру та Півночі. Ця невимовна біль і по нині тривожить покоління далекого карпатського села.

Мешканці Турятки гуртом зібрали кошти і на території місцевого храму Пресвятої Богородиці установили пам’ятний знак, викарбувавши на гранітній плиті прізвища безвинно полеглих земляків на російській чужині. Свято бережуть про них пам’ять…

Жителі Турятки щиро частували Петера Чепика та Габора Човнаї, їх витривалих коней. Знайшли і чарівника-ветеринара, який надав необхідну медичну допомогу четвероногим їх учасникам дальнього переходу. Із села, у напрямку румунського кордону, нащадки гунів направилися вже верхи і в доброму настої…

У ці дні реставратори історичного переходу, напевне, крокують шляхами Румунії. А у грудні, як дасть Бог, планують завершити свій багатотисячний перехід на території будапештського університету.

* * *

Щиро подивувала в цій події одна особливість. Двоє предків гунів, виряджені в одяг древніх пращурів, на конях, із сходу на захід пересікли нашу державу і ніхто із журналістів-професіоналів ніде не спіймав їх в об’єктив. Не розповів про цікаву реконструкцію походу в радіо-, телепередачі, не написав жодної статті в газеті. Новину «упіймав» у свій об’єктив простий сільський швець із карпатського гірського села Дмитро Ніколаєвич. Виставив світлини на сайт свого села.

І за це йому щира повага.

 

 

 

 

 

 


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст, письменник


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS