Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Monrealquids
President Gerald R. Johnny Cash in the background <a href=https://www.thechequerfc.co.uk/> <b>pandora charms sale uk</b></a>, you can at least enjoy your music as they intended with ...
Коментарів: 27455
Georgebum
Интернет магазин напольных покрытий сеть магазинов по продаже инженерной и паркетной доски, ламината, пробковых ...
Коментарів: 1662
RobertAnnon
viagra http://dietkannur.org/ roman viagra
Коментарів: 782
RobinSib
Виртуальный клуб Азино 3 Топора успешно работает на рынке азартного бизнеса. Стремительный подъём популярности ...
Коментарів: 27455
RichardHeinc
viagra canada <a href=" http://dietkannur.org/# ">cheap viagra</a> cheap viagra online
Коментарів: 778
Richardheast
roman viagra <a href=" http://awaker.info/home.php?mod=space&am p;uid=1173399 ">buy viagra</a> - when will viagra be generic, <a href=" http://ezello.net/home.php?mod=space& ;uid=8068 ...
Коментарів: 1088
Josephimilk
etc . Does what you need really have to be brand new? Ebay is the biggest recycling center on the planet.. One is that it`s not based on faith in a commodity like gold or in a government like the US government. ...
Коментарів: 27455
Monrealquids
Hilton CleanStay will be implemented using Lysol products and the program will be referred to as Hilton CleanStay with Lysol protection. "Please don`t worry about our animals. As you saw on the Netflix ...
Коментарів: 27455
Jeffreyimilk
after having visited the "Other World". I give a lot of credit to our assistant coaches and the girls. When you`re down 11 in the third quarter <a href=https://www.fbsseguridad.es/>< ;b>pandora ...
Коментарів: 27455
Josephimilk
it not quite so simple because these thoughts are not passing fancies <a href=https://www.prince-sport.it/>< ;b>clip pandora scontati</b></a>, 2016 Summary of Financial Statement ...
Коментарів: 27455

Архів


Галичина таки наробила

Борис Бахтєєв, 05.11.2010 10:36

Найперше, хотів би подякувати авторам коментарів до оцього http://blogs.telekritika.ua/?id=1839. Дискутувати у режимі коментарів не виходить, тож доводиться писати ще J.

 Отже, ніхто не сперечається: ВО «Свобода» справді дуже в нагоді нинішній владі. Так само, як кучмівській владі була дуже в нагоді УНА-УНСО. У якій іпостасі постав у підсумку на телеекранах Дмитро Корчинський, теж не треба уточнювати – «пятихвилинки ненависті» ще не стерлися з памяті. Вимірювати ж, хто є більшим нацистом, Тягнибок чи Табачник – це приблизно те саме, що й міркувати, що краще: коли чоловік отруїв дружину, а чи коли дружина отруїла чоловіка.

 Річ зовсім не в тім, ЗА КОГО проголосувала третина політично активного населення Галичини. Річ у тім, ЗА ЩО вона проголосувала. За яку систему цінностей. Чи, може, й справді наше телебачення привчило всіх нас за персоналіями не бачити ідей, які ті персоналії несуть нам? А чи, може, то самі ті персоналії винні – бо ж для переважної більшості з-поміж них здобуття для себе, коханих, тепленького місця й є єдиною їхньою ідеєю?

 «Свобода» як реальна політична сила тільки формується, відповідальність за владу змусить її облишити радикалізм та провокаційність? Хотілося б. Дуже хотілося б. Дуже хотілося б бути впевненим: Ірина Фаріон – то українська Мадлен Олбрайт, тільки ще молода й перспективна. Тільки от не виходить тієї впевненості.  

 Не хочу наводити прикладів подібних надій з історії середини ХХ століття – аби не звинуватили у проведенні некоректних паралелей. Краще пригадаймо українське й зовсім нещодавнє: протягом п’яти років солідні наші політологи тільки й робили, що твердили: Партія регіонів уже зовсім не та, що була, вона вже демократичніша, вона вже стала зовсім «столичною штучкою», от іще зовсім трішечки, й з неї вийде типова європейська права партія. Ну, й де тепер та типова європейська права партія? І де тепер ті політологи? Тобто, всі вони там, де й були. І такі ж, як і були – ніби нічого й не сталося. 

 Річ у тім, що для деяких типів політичних сил відповідальність – то зовсім не та річ, яка заслуговує на увагу. Он, в СРСР про відповідальність КПРС узагалі ніхто мови не вів, цілком навпаки – то суспільство було «пред родиной в вечном долгу». Ці політичні сили деяких типів мають чудову зброю проти відповідальності: виголошувані ними цілі мають звичку, мов той світлий обрій, віддалятися за кожної спроби наблизитися до них. Кожного конкретного моменту просто неможливо перевірити: виконала партія свої програмні обіцянки чи ні, й коли виконала, то до якої міри. «Процес – усе, результат – ніщо», - от девіз цих політичних сил. 

 Припустімо: усіх етнічно неблагонадійних «поставлено на місце», а справи в Україні (чи то в окремо взятих областях) так і не покращали – бо не могли від того покращати? Чи буде ВО «Свобода» привселюдно каятися, чи піде всією партією в монастир замолювати гріхи, чи стане публічно (чи бодай у своєму партійному колі) міркувати над помилками та їхніми причинами? Ви насправді в це вірите? 

 Пригадуєте «списки євреїв», поширювані «Свободою» перед попередніми парламентськими виборами? («Списків москалів» чомусь не поширювали – чи не варта на увагу деталь?) До тих списків потрапляли й Ющенко, й Тимошенко, й Порошенко, й, коли не помиляюся, Удовенко з Костенком. Навіть Чорновіл-молодший – і той потрапляв. Надто ж веселила наявність у тих списках Ріната Ахметова – цілком за російським анекдотом: «А Шекспір був єврей? – Ну, не росіянин же!» «Єврей» - така сама штука, як і «ворог народу»: звинуватити можна кого завгодно, не обтяжуючи себе пошуком доказів. І справді: як довести протилежне? Чи можна довести? І, головне, чи стане порядна людина доводити оте «протилежне»? Чи погодиться вивалятися в багнюці з ніг до голови? Чи підніметься в неї рука подавати до суду позов: мовляв, образили мене, обізвали євреєм? Доводити, що не єврей – означає погоджуватися зі «свободівським» світоглядом, ставати зі «Свободою» на одну дошку. 

 Тож коло тих, із ким треба вести рішучу боротьбу, можна розширювати досхочу – хай це зрештою виявиться половина громадян України, хай дві третини. «Не всіх зайд іще знешкоджено, от і не стає в Україні жити краще» - це пояснення може спрацьовувати й спрацьовувати, аж до безкінечності. Ті, хто проголосував за «Свободу» в лапках, охоче йому віритимуть. Тож де гарантія, що до стану «ворогів» не потрапить урешті-решт Отар Довженко з його яскраво південною зовнішністю? Бахтєєв, Міхельсон, Булавка – ті й поготів. Патріотизм, вболівання за Україну, мова публічного спілкування – ніщо з цього переліку значення не матиме. З погляду «Свободи», Левченко – той, що в Донецьку – завжди буде більшим українцем, ніж Бахтєєв чи Міхельсон. 

 Отака буде відповідальність. Що ж до тих, хто голосував за «Свободу». Можна, звісно ж, виправдовувати їх навалою регіоналів, антиукраїнською політикою центральної влади. Тільки от люди тим і відрізняються від звірів, що навіть найстрашніші катастрофи не спонукають їх до людожерства. 


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS