Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

HpoFoelry
Добро пожаловать в удивительную страну - гостеприимный Израиль. Вашему вниманию индивидуальные экскурсии для ...
Коментарів: 105
htaletaihv
[url=http://canadian-pharmaonline.com]ge neric viagra in usa[/url] cheap herbal viagra http://canadian-pharmaonline.com
Коментарів: 1024
vtaletojvi
<a href="http://canadian-pharmacyisale .com">cheapest place to buy viagra</a> how to buy viagra http://canadian-pharmacyisale.com
Коментарів: 94
AAtrorgoAssoge
Torsion bras de quelqu`un est comment poupe votre sang pousse contre les parois de vos arteres lorsque votre coeur determination pompe le sang. Arteres sont les tubes qui transportent perseverent ...
Коментарів: 64
htaletykbt
<a href="http://baymontelreno.com" ;>buy cialis in usa</a> order discount cialis online http://baymontelreno.com
Коментарів: 98
italetsizu
[url=http://usedrestaurantequipmentaz.co m]buy cialis daily online[/url] order cialis online canadian pharmacy http://usedrestaurantequipmentaz.com
Коментарів: 1024
btalettezc
<a href="http://canadian-pharmabuy.com ">pfizer viagra online</a> cheap price viagra http://canadian-pharmabuy.com
Коментарів: 94
lgkdfn
<a href=http://camadian-pharmacya.com>ch eap viagra us</a> buying viagra in australia online http://canadian-pharmacya.com
Коментарів: 136
htaletcmxw
<a href="http://missreplicawatches.com ">buy cialis cheap canada</a> cialis generic best price http://missreplicawatches.com
Коментарів: 98
rtaletdtaj
<a href="http://h-m-j.com">via gra cost per pill</a> order viagra online overnight http://h-m-j.com
Коментарів: 143

Архів


Анатолію Гриценку про журналістів-депутатів

Наталя Голованова, 27.10.2010 00:32

Пане Анатолію!

     Ви заявили, що журналіст-депутат додасть прозорості рішенням місцевих рад, адже «таргани бояться світла» ("Українська правда", "ТК" від 25.10.2010). Дуже шаную Вашу думку.

    Та, гадаю, при більш ретельному підході до теми мусимо зазначити, що це так і не зовсім так водночас. Припускаю, що справжній журналіст дійсно відповідальніший за багато кого з депутатів-нежурналістів. Більш прискіпливий у пошуку правди, так.

     Але.

     По-перше, питання ─ чи дійсно справжній це журналіст. І ─ чи фахове і чи досить вільне видання, радіо або телебачення, в якому він працює. Можна передбачити, що залежність деяких засобів масової інформації робить свою погану справу. І тоді всі вади роботи ради так чи інакше дублюються вадами роботи ЗМІ і журналіста-депутата, трансформуючись взаємно у новонароджені обопільні вади.

     По-друге, специфіка журналістської роботи накладає певні обмеження. Можна припустити, що журналіст, терплячий до слухання багатогодинних справ у місцевій раді, зробить справу як депутат гідно. Але є нетерплячі й нефлегматичні, щоб вештатися по засіданнях днями та годинами, ─ і це нерідко не тільки через шалено-творчий та заклопотаний стиль життя журналіста як такого, але це є реалією з огляду ось на що. Творчі, абсолютно вільні видання в Україні працюють «нуль в нуль», безприбутково, як прояв «любові до чистого мистецтва», як суцільний фріланс - і з боку пишучих до видання, і з боку редактора, часто редактора-засновника в одній особі. А коли так, то чисто технічно таке витрачання часу та сил є надто неекономним, бо взяти неупереджену й вичерпну інформацію про реальну роботу комісій набагато краще з інших джерел. Цими більш ефективними джерелами можуть бути такі ж налаштовані «на правду й вичерпність» депутати-нежурналісти, але за складом характеру, образом життя й вивільненим часом  та власним фахом більш придатні до роботи в депутатських комісіях. У справжнього журналіста є свої способи одержання інформації, і не треба йому бути для цього сьогодні депутатом, завтра прокурором, післязавтра директором заводу. До речі, таке стрибання зіпсує саму справу, за яку людина візьметься як останній дилетант.  Утім, журналіст може відвідувати засідання комісій та сесії особисто, але саме як журналіст.

     По-третє, є природні особливості, скажімо, пишучої особи. І тележурналіста також. Чим краще людина пише або робить авторські передачі, тим, як правило, менше вона гуртується з суспільством наочно. Професія журналіста, письменника майже цілком виключає реальне згуртування з суспільством. Пишучий внутрішньо є «істотою понад усе». Це не в поганому розумінні слів, це природна, так би мовити, конфігурація ролей: пишучий ясно бачить життя, якийсь короткий чи некороткий час живе всередині життя, але все ж таки здебільшого перебуває не всередині, а поряд, понад, геометрично осторонь. Тобто за змістом пишучий є совістю і душею суспільства і якнайглибше його ментальність розуміє, але не зливається з суспільством буквально. Це закон творчості, закон філософії. Інакше не буде поляризуючої сили осмислити і перетворити реальність у образи, висновки, слово. Не можна повністю асоціювати себе з суспільством, надовго і всерйоз бути гравцем на суспільному полі й бути абсолютно оригінальним, а значить, абсолютно вільним, заглибленим писакою, ось який парадокс-не-парадокс. Не кажучи вже, що усамітнення ─ повсякчасне, на ходу, в сім’ї потайки, в дорозі на верхній полиці купе з ноутбуком чи просто закривши очі й мимохідь прислухаючись до сусідів по купе, про що говорять, а також поринання не в одну місцеву раду, а й відразу у все і вся, почергово чи випадково й неритмічно, - більш притаманне пишучій людині, ніж методична й наполеглива робота в місцевій раді. Якщо журналіст відданий саме мистецтву слова та думки, він свідомо і несвідомо прагне виконати не так званий нав’язаний йому громадянський обов’язок, а виконати природне призначення, що набагато важливіше й ефективніше врешті-решт.

     А така собі конвергенція мистецтва та реалій у субпродукт, коли ті ж фракційні сперечання у раді змінять крупний план-образ, надихаючий митця, на крупний план кулака та епатажу, пустопорожній за суттю, ─ це не натхнення і не локомотив для журналістської творчості, це набридливо, монотонно й некорисно. Ну, не первинне життя у радах, не порівнянне воно з живим життям лісу чи моря, з напруженням і пошуками філософа у закутках Всесвіту, якими є різні прошарки й мікросуспільства поза стінами ради й різних виконавчих влад. Коли ж пишучому, автору передачі бачити на власні очі і аналізувати низини/виші людського життя, зі всіма деталями й у фарбах, якщо сидіти у комісіях?! Крім того, словесні потоки на комісіях і сесіях ─ це словесні потоки, й нічого більше. Інформація ж лежить десь глибше зазвичай. А правда тим паче.

     Між тим, катастрофічно приречених на журналістику-філософію-літературу, рідкісних за здібністю добре писати людей не так вже й багато. Тому якщо мати на увазі не саме їх, не критичні ірраціональні таланти, а щось менш виняткове, при тому здібних журналістів-правдошукачів та шукачів драйву або таких, які просто хочуть бути чесними й порядними і не проти прислужитися своїм ремеслом суспільству прямо зараз і тут, то чом би й ні, чом би й не залучити масово таких до роботи в міськ-, рай- та облрадах. А вкрай талановитих чом би не використати у Верховній Раді? Це було б вельми круто. І, головне, корисно і для суспільства, і для журналіста, адже унікальний досвід і хоч якісь кошти на творче життя, що само по собі динамить.

natalya041162@gmail.com


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Автор "Журналісту України", зарубіжних видань, літератор.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS