Як заробити на непродажних патріотах

Майже тиждень українським інтернетом гуляють повідомлення, які б мали збурити громадську думку. Однак – тиша. І вона викликає підозри. Невже українська інтелектуальна громадськість, список імен якої опублікував сайт так званого Народного комітету захисту України (НКЗУ), і справді готова мовчазно терпіти звинувачення в тому, що вона торгує своїми автографами? 

9 вересня на деяких інформаційних сайтах випливло скандальне повідомлення: голова «Батьківщини» Юлія Тимошенко заплатила «значну суму» НКЗУ (конкретно називається прізвище координатора НКЗУ Дмитра Павличка) за збір підписів у знаних українців під листом на адресу Президента України. Лист цей, як з’ясувалося, зазнав кілька редагувань і під пильним оком пані Тимошенко побачив світ на сайті НКЗУ. Разом із іменами підписантів, які обурені політикою Президента України. 

14 вересня Роланд Франко приніс в офіс НКЗУ листа такого змісту: «Оскільки, за моїм переконанням, проект звернення Народного комітету захисту України до Президента носить політичне забарвлення і має несправедливі і, часом, образливі для Президента України зауваження, я відкликаю свій підпис під зверненням». Але листа в онука Івана Франка не прийняли й підпису не зняли. 

Перед цим про свою категоричну відмову підтримувати Юлію Тимошенко заявили Степан Хмара та Дмитро Стус. 

Легендарний Степан Хмара, як завжди, категоричний: «Насправді Тимошенко завдала Україні непоправної шкоди. Лише злочинними газовими угодами Тимошенко поставила Україну на межу фінансової катастрофи і загнала у пастку російської кабали. Людина, за душею якої не має нічого українського, намагається вкотре обдурити патріотично налаштовану громадськість України у своїх корисливих цілях». 

Яскравий літературознавець Дмитро Стус висловився толерантніше: «Я не займаюся політичними замовленнями і політичним брудом. Вважаю, що сьогодні Україні потрібна консолідація сил усіх здорово мислячих людей і потрібна праця для України, а не замовні агітки, які Тимошенко буде використовувати на виборах». 

Мені зрозуміло також, чому ініціатори листа проігнорували Івана Драча. Бо батько Народного Руху сам здатен висловитися на Громадській гуманітарній раді, де головою є особисто Президент України Віктор Янукович. (Іван Драч з першого дня входить у цю Раду.)  
Я дивлюся на список підписантів листа й бачу, що звідти зникло кілька прізвищ, які стояли у проекті. Впевнений: ці люди ніколи не візьмуть грошей за свій автограф. Не візьмуть й інші, які підписалися. Й у мене виникає просте запитання: хто ж тоді привласнив «значну суму», виділену на підписи, їх збір тощо? Чи «Батьківщина» ініціювала новий бізнес – заробляти на непродажних патріотах?! 

Знаю, що після мого матеріалу Дмитро Павличко скличе журналістів і буде обурюватися… Але це вже було не раз.