Останнє у блогах

Більше

Архів


Переходжу на українську

Наталя Красненкова, 15.09.2010 09:46

Я - кримчанка. Народилася та виросла в Криму. Моя чомусь недалекоглядна мама звільнила мене у школі від вивчення української мови, тим самим мимоволі суттєво ускладнивши мені подальше життя.

Бо перше ж питання, яке мені поставили на київській телекомпанії «Золоті ворота», куди я намагалася влаштуватись на роботу було : «ага, з Криму, кажете, а як у вас з українською?».

Не буду описувати розлого увесь той жах,  коли тексти сюжетів писала спочатку російською, потім зі словником перекладала, далі їх вичитував чоловік (Дмитро Крикун), а на ранок літредактор тьотя Шура (Олександра Василівна тепер на М1. Може « Чіпси, чікси, лавандос» вичитує ?). Далі свої «шедеври» я начитувала по сто разів перед дзеркалом, і тільки потім заходила на начитку. Долоні пітніли від страху, тьотя Шура підбадьорювала. Монтажер ненавидів за затримку у виробничому процесі та численні дублі.

Коли багатьох журналістів на «Золотих воротах» скорочували, Оксана Корчинська, тодішній продюсер, сказала мені: «ти залишаєшся, але з однією умовою. Говориш тільки українською». Я досі дуже вдячна Оксані не лише за збережену роботу, але й за такий стимул у вивченні мови! ( я завжди заслуховувалася її мовою й тим, як вона каже чоловікові по телефону «так, рОдний»).

Минуло 10 років.

І, сьогодні, маючи величезну діру  у знаннях української літератури та граматики, я попри все, мову потроху опанувала. Працюю, пишу, говорю, але вдома за звичкою переходжу на-російську. Із чоловіком та дітьми, батьками та друзями говорю мовою Криму.

Але після такого законопроекту переходжу на українську скрізь!!! Чи то моя мама так далеко бачила?


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Керівник департаменту медіа- й інформаційних технологій Комунікаційної групи ПРТ, керівник проектів


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS