Останнє у блогах

Більше

Архів


«Амінь – ето как би пєчать…»

Юрій Шевченко, 20.02.2009 00:42

в продовження посту Євгена Мінка 

«Амінь - ето как би пєчать...». Саме ці слова із вуст брокерського штибу діви (більшість таких паразитує на побратимах-провінціалах при пошуках помешкання в столиці) заставили мене рвучко спинити до того млявий зеппінґ п’ятничного вечора. Різкий дисонанс між звуком і картинкою, точніше, між сакральною лексикою і приземлено-побутовими дівчатами в благенькій студії телеканалу «Сіті» був подібним до скавучання гальм. Стоп! Що вона верзе? Чому саме вона? «То єсть, еслі ви трі раза проізносітє «Амінь!», то ето как би тройная пєчать» - просторікувала дівчина. «Моліцца нужно...» Ого! Вона ще й катехези провадить! Це вже не до витримання...

«Син у мене лівша і переучений» - телефонувала якась тітка, щоб полегшити долю сина (мо’ було не переучувать із лівші???)

.......................

Як виявилося згодом, гостею студії була астро-(гастро-Улыбается)психолог Соломія, вже оспівана Женею Мінком. Проте справа не тільки в ній - адже відомо: короля грає по?чет. В ролі почту в даному випадку майстерно виступала ведуча, котра шанобливо продовжувала з’ясовувати у, як виглядало, просунутої в небесних справах гості, як і коли саме молитися та скільки разів «запечатувати» «амінем» сі молитви. Після почутого не здивувався б, якби запрошену дівчинину ведуча почала розпитувать про посмертні митарства душі, рекомендації щодо постів чи її версію трактування, наприклад, таїнства миропомазання. Носити вериги-не носити, то-сьо...

Чиє це невігластво - питати не просто у першої-ліпшої людини, а у астролога, котрий за визначенням є супротивником церкви, про чин молитви і значення релігійних термінів? Ведучої чи редактора? Чи, може, мізки з каналу виполоскалися разом із тими п’ятдесятьма двома передноворічно звільненими працівниками «Сіті»? Де поділися люди, здатні відрізняти принаймні оці очевидні речі: кому пасує повчати про молитви, а кому зась?

Я зовсім не прихильник побиття камінням ефірних ворожей та воцаріння натомість попів котрогось із конкуруючих патріархатів. Зовсім ні.

По-перше, священик у студії - це майже завжди компроміс і зазвичай виглядає так само доречно, як, наприклад, хірург із закривавленими руками поза контекстом операційної.

По-друге, всілякі дивінаційно-містичні програми не обов’язково мусять бути такими вульґарними - адже чимало шанованих інтелектуалів, як сучасників, так і відомих з історії, залюбки бавилися й бавляться астрологією чи Таротом та здатні цікаво й захоплююче трактувати життєві «розкла?ди» - байдуже, виражені лініями на долонях, картами чи «втомленими пелюстками дикої сливи».

Формат подібних програм відомий у світі та й у нас - щось подібне животіло в Перестройку «радениєм» (ще тоді) подружжя Глоб.

Пригадую, це було сумнівно і смішно, але не так гидко. Натомість:

«Етот год, в прінципє ваш...   почєму она болєєт? У нєйо же восьмєрка в датє! Кто-то пожелал в спіну...»


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
журналіст


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS