Цезаропапізм у дії?

Днями з’явилася інформація, яка не могла не звернути на себе увагу з кількох точок зору.
Інформація: У Верховній Раді зареєстрований проект декларації "Про гідність, свободу і права людини" (№ 7055 від 27.08.2010). На перший погляд - обговорювати це питання - популяризувати цей одіозний документ.
Але не відреагувати неможливо.
Декларація  подана народним депутатом В. Колісніченком  "В порядку законодавчої ініціативи".

Як зазначається в пояснювальній записці, мета документу: "втілити «Основи учення Руської Православної Церкви про достоїнство, свободу і права людини» в суспільному житті покликана ця декларація. "
На разі не хотілось би вдаватися до релігійно-конфесійної та морально-етичної дискусії. Не беру до уваги й неоднозначність сучасного конфлікту ліберально-протестантської етики Заходу та кризи християнства. На чому наголошується в преамбулі документу.
Привертає увагу інше.
Особа народного депутата, авторський колектив документу. І ширше - роль та значення громадянського суспільства в сучасній Україні.
Серед супровідних документів на сайті ВР значиться авторський колектив цього документу:
(мову оригіналу збережено)
"СПИСОК  АВТОРІВ проекту Декларації Верховної Ради України «Про гідність, свободу і права людини»

Колесніченко В.В. - Народний депутат України, Голова Ради ВОО «Правозахисний громадський рух «Русскоязичная Україна»; Бортнік Р.О. - Голова Всеукраїнської громадської організації "Правозахисна організація "Спільна Мета"". Після прочитаного у мене виникло кілька запитань, принаймні, до самої себе. 1. Якщо автор документу береться порушувати такі глобальні проблеми: "питання встановлення фундаментальних морально-етичних основ розвитку українського суспільства, які в дечому відрізняються від утилітаристських та прагматичних принципів західної цивілізації; подолання прірви між традиційною українською духовністю та сучасним ліберальним суспільством; закладання істинно українських етичних підвалин прав людини. ", то чому лише дві і саме правозахисні організації беруться за справу формувати морально-етичні основи розвитку українського суспільства? До того ж одна з правозахисних організацій представляє лише окремий сегмент згаданого українського суспільства? Чому ця справа не стала, щонайменше, широкого кола правозахисних організацій в Україні? Чому це не стало справою цілого сперктру українського суспільства?
Запитання, на жаль, риторичні. І відповіді на них очевидні. 2. Наступне питання. Що взято за основу " встановлення фундаментальних морально-етичних основ розвитку українського суспільства". У Пояснювальній заисці та самій Декларації вказано: " Українська Православна Церква розробила і видала «Основи учення Руської Православної Церкви про достоїнство, свободу і права людини». А сама Декларація, як уже йшлося вище - покликана це вчення втілити в життя.
Церква і свобода та права людини?
Інститут цезаропапізму в дії? (повний текст статті тут)