Останнє у блогах

Більше

Архів


Не без пафосу, але від серця

Зульфія , 19.02.2009 02:28

Я давно хотіла сказати, що журналісти на мій хлопський розум поділяються на два типи: ті, які безропотно виконують волю свого власника, і ті, які і є журналістами. Мені сподобалась теза Єгора Соболєва, який в інтерв’ю Марині Баранівській риторично запитує: "навіщо платити журналістам, які просто виконують вказівки власника"? в даному випадку йдеться уже не про журналістів, а про писарів. Треба називати речі своїми іменами, шановні писарі - ви ж самі знаєте, що не маєте права подати власний голос, тож називайтеся правильно.

У країнах, які називають себе демократичними і гордяться своїми здобутками, засоби масової інформації є справді четвертою владою, а не відром з лайном, які тільки поливають одного політика на замовлення іншого. Якби теза про небезпечність такої зброї, як медіа, була пустим словом, навряд чи олігархи завбачливо би виділяли кошти на привласнення, створення і розвиток медіа-холдингів. Їм же це для чогось потрібно, чи не так?

Кого ж ми дуримо? Самих себе дуримо.

Дорогі писарі і дорогі журналісти, якщо мені, людині далекій від творчих спілок, цих "серпентаріумів однодумців" все зрозуміло, чому ви вперто не хочете визнати об’єктивні реалії і вдаєте з себе щось, чим ви не є? По суті, я споживач вашого продукту, - потенційний. І таких як я - в країні мільйони. Не всі вони мають нагоду сказати вам це в очі або через блог на Телекритиці, але повірте - як би ви не звивалися, все видно.

Підтримую Єгора Соболєва, який говорить, що журналісту  не треба переповідати, хто з полтиків що сказав сьогодні і де. Треба аналізувати, до чого це веде, треба показувати людям шлях. Аби показувати шлях, треба бути на Шляху і бачити Шлях. Якщо ж ви пишете під диктовку, цього не станеться.

В своєму блозі на ТК Олег Покальчук розтлумачує значення поняття "карма". В контексті висловленого мною вище, я би хотіла торкнутися поняття "дхарма".

Дхарма - це розуміння того, як правильно діяти за будь-яких обставин. Дхарма є життєвою платформою, яка допомагає людині пройти свій шлях по дорозі свого покликання. Це означає діяти за велінням почуття обов’язку. Я би сказала так: "роби, що потрібно зробити, а далі - як буде".

Дхарма воїна - іти на війну, навіть якщо йому не подобається його генерал - адже в армії має бути жорстка дисципліна, і обираючи шлях воїна солдат усвідомлює, на що йде. Дхарма писаря - писати те, що йому диктують, навіть якщо він цих думок не поділяє.

Дхарма журналіста - писати те, що велить йому серце і обов’язок - служити Істині. Ну, добре, приберемо пафос - служити фактам, бути рупором, показувати дорогу. Поєднувати народ і владу - аби вони чули один одного і дослухались один одного.

Я думаю також, що у нас не все складається з формуванням четвертої влади і тому, що юристи не усвідомлюють свою дхарму. Зокрема, якщо журналіст порушує гостру тему, проводить розслідування і виявляє злочин або грубе порушення закону, юристи (прокурори, судді або міліціонери, яких юристами назвати можна тільки з великою натяжкою, але вони працюють в сфері правовідносин, тож назвемо їх так) не спішать порушити кримінальну справу або розібратись в ситуації, аби винуватці постали перед Законом.

Не варто чекати від юристів медіа-холдингів захисту прав журналіста, який іде супроти власника. Корпоративний юрист служить власнику, він для цього найнятий. Проте грамотний юрист, на мою думку, навіть будучи упевненим у 100% виграші справи, якщо конфлікт переноситься в судову площину, мусить виконати свою дхарму - намагатись стати посередником і сприяти вирішенню конфлікту в компромісному варіанті, аби вивести питання з глухого куту "принципу" хто кого знищить.

Шановні юристи, за посередництвом цього блогу я хочу звернутись і до вас: ми допомагаємо владі. Ми скріплюємо фундамент держави, оскільки вивчаємо, створюємо і застосовуємо Закон. Давайте задумаємось про свою дхарму. Ми допомогли владі зіп’ятись на ноги. Ми повинні служити Закону і виконувати його. Намагаючись слідувати своїй дхармі, ми служимо нашим господарям і бачимо, що з того не виходить нічого путнього. Ми дійшли до того, що тепер уже не знаємо, як спрацює Закон - за нас чи проти нас. Маючи чітку юридичну позицію, ми не можемо нічого гарантувати нашим клієнтам. А це означає, що щось пішло не так. Ми за це відповідаємо. Завдяки нам слабкі люди, далекі від Шляху, керують державою, - ми привели тих, чия дхарма є зовсім іншою. Їх становище не відповідає їх призначенню. Біля підніжжя гори, що називається владою, завжди стоїмо ми. Ми знаємо про три гілки влади і врівноважуючу їх гілку четверту. Давайте повернемось на Шлях. Дооможемо скріпити четверту гілку, інакше ми не бачитимемо Шляху довіку і будемо поза своєю дхармою, якою є Закон - наш друг і господар.

Наскільки я можу судити про такі речі як дхарма і Шлях, Єгор Соболєв - це приклад журналіста, який знайшов свою дхарму, він на Шляху. Принаймні, я відчула це з його інтерв’ю. Прикро, що серед міністрів, прокурорів, суддів немає людини, яка би знайшла і слідувала своїй дхармі юриста, слуги Закону. Поки що я такої людини назвати не можу. Сподіваюсь тому, що я її просто не знаю. Журналісти, допоможіть її знайти. Бо пекло - це відсутність світла в кінці тонелю, а кажучи простіше, - відсутність гарних прикладів, коли людині здається, що довкола тільки морок, бруд, несправедливість і зло.

І наостанок.

Я зараз читаю книгу американської авторки китайського походження Чинг-Нінг Чу "Каменное лицо, Черное сердце. Философия Воина, помогающая преодолеть трудности в бизнесе и жизни. " Якби я побачила такий заголовок і не погортала книгу, я би її ніколи не купила, звісно. Прочитавши майже половину, я не розчарувалась в книзі, і це мене неймовірно радує, оскільки я ненавиджу одноманітних рецептів, підходів і коли тобі впарюють загальновідоме, розжовуючи то, наче ти дебіл.

Книгу в російському перекладі віддруковано на ВАТ "Білоцерківська Книжкова фабрика". Я купила її в магазині "Емпік" за 99,90 грн. Звичайно, як завжди багато з чим можна посперечатись, і це навіть можливо, оскільки авторка жива і здорова. ЗАТ "Видавничий будинок "Максимум" (м. Київ, вул. Мазепи, 10а) дякую за нагоду і пропоную подумати про дхарму, переклавши книгу українською. Магазину "Емпік" - дерти за неї менші гроші, а то заробить погану карму.

Рекомендую прочитати цю книгу всім незалежно від карми і дхарми.

Вибачте, що багато букв, більше це не повториться.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
популярна блоґер


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS