Останнє у блогах

Більше

Архів


«Інтеру» - все, ТВі – закон

Олександр Михельсон, 25.06.2010 19:48

Мабуть, після подібного заголовку можна вже більше нічого й не писати. Але вимагає реакція певних кіл на новий оберт скандалу довкола ліцензій ТВІ та 5 каналу.

На новий оберт скандал пішов після того, як керівництво ТВІ публічно звернулося до Президента Януковича з проханням вплинути на Нацраду з телерадіомовлення. Нацрада, мовляв, звернулася до концерну РРТ з проханням повідключати ТВі від низки частот, які, як раніше вирішив суд, канал придбав незаконно.

Те саме суд тоді ж вирішив і щодо 5 каналу – ну, всі в курсі. Тоді на 5 каналі та ТВі одразу вбачили в цьому спробу цензури. Теперішні ж дії Нацради на ТВі вважають незаконними, бо рішення суду ще не набрало чинності – триває процес оскарження.

А тепер – про реакцію частини публіки. Як можна спостерегти за коментарями в Інтернеті, для багатьох зацікавлених (не скажу, чи для всіх – щиро) ситуація виглядає такою: а от нєіфіг було отримувати частоти в сумнівний спосіб. Тож і про цензуру тепер кричати теж нєфіг – за що боролись, на те й напоролися.

Кажуть також, що скарга телевізійників взагалі вигадана на пустому місці - адже йдеться не про вимкнення сигналу, а лише про відмову його вмикати в регіонах, на які канал нещодавно почав розповсюджувати своє мовлення.

У таких вигуках є своя правда. Скажімо, що телевізійники, перестраховуючись, заговорили про цензуру тоді, коли вона ще не виявилась у конкретних діях. 

Але неправди в них більше. Бо, по-перше, Нацрада все одно не мала б давати такого доручення до завершення судів (що й випливає, хай непрямо, з нового міні-інтерв’ю на цю тему в "Телекритиці"). 

Та головне - і, хто так говорить, тим самим нібито виступають за справедливість. Чи, принаймні, за законність. А то й за те та інше водночас.

Проте законність, не кажучи вже про справедливість, мусить бути однією для всіх. Це по-перше. Ну а по-друге, законність – не кажучи вже про справедливість – є річчю в собі. Тобто вона не може вибірково використовуватись з якихось сторонніх міркувань.

Точніше, звичайно, може – але тоді вже це не законність і не справедливість, а дещо інше.

Наприклад, декому, перш ніж багато розмовляти про рішучу боротьбу з корупцією, дуже непогано було би розібратися з власними страчусячими туфлями та (нібито) невідомо чиїм «Межигір’ям».

А декому, відповідно, варто було би не лише перейматись частотами ТВі, а й, скажімо, нарешті розкрити широкій публіці очі на цікавющу історію тієї ж групи компаній «Інтер» - починаючи навіть не від появи за лаштунками ні в чому не винуватого громадянина  Фірташа, а щонайменше від смерті громадянина Плужнікова.

Що, слабо? Так отож.

Все сказане не означає захисту ТВі чи 5 каналу (точніше, не їх, а їхніх власників). Але просто якось так виходить, що поки влада бореться з одними «сумнівними» субєктами, інші, насправді не менш «сумнівні», викидають коники на кшталт описаного Отаром Довженком.

Причому викидають усе нахабніше – а високопосадові «тьоті Моті» продовжують наполягати, що ніякої цензури в Україні бути не може, патаму что нє может бить нікада.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Публіцист.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS