Лігачовій: У КНМП нема конфлікту з НМПУ

Наталю, дякую за відгук на мій блог. Я написав під ним кілька слів, але вирішив, що варто написати ще.  Ти справді багато на що відкрила мої очі. Але ти неправа в одному: у КНМП нема конфлікту з НМПУ. У КНМП бувають  конфлікти тільки з власниками ЗМІ  і ментами, які порушують права журналістів.

Взагалі ти знаєш, що я по життю чи то гіпі, чи то пофігіст і мені всі ці керівні посади до лампочки. І на  цю посаду я сів взагалі серед іншого і  тому, що ти мене в цьому переконувала. Ти навіть казала: „Якщо не ти (тобто  не я), то організації може настати гаплик". Це не тому, що я такий талановитий менеджер. А тому, що на той час справді існував конфлікт між НМПУ і КНМП і він досяг такої гостроти, що справді існував ризик розвалу організації. А я виявився чи не єдиною особою, яка має якусь професійну вагу і яка не конфліктувала. Тобто за мене могла проголосувати більшість на конференції.  Я взагалі сваритися ненавиджу.  

І вже два роки не існує конфлікту між КНМП і НМПУ.  Це заслуга не лише моя. А і всіх членів комітету КНМП, які (спасибі їм) чесно виконали мою вимогу не сваритися. Це не значить, що у нас не відбувається дискусій, але вони не носять характеру сварок.   Ймовірно, хтось досі вважає, що у нас суцільні скандали і вступають не до нас, а створюють окремі організації - ти згадала про „Медіафронт" на СТБ, який журналісти утворили ніби через підмочену репутацію профспілки.  Але існують й інші приклади. Скажімо, осередки КНМП утворили „Главред", „Известия в Украине", „Вечірній Київ", „Хрещатик" та інші - всіх нових не пригадую. Вони саме тому і стали нашими осередками, бо відчули, що ми їм можемо допомогти захистити їхні  права. І ми справді допомагали. В одних випадках через суд, в інших через політичну підтримку, а ще в інших досить було з’явитися нашим переговорникам і питання вирішувалося.    Так що у нас  не все так катастрофічно,  як ти змальовуєш. Кількість членів виросла.

Ти запитаєш: „А в чому ж проблема?". А в тому, що існує  конфлікт  між НМПУ і регіональними організаціями. Керівництво НМПУ каже, що регіональні організації не платять внески і тому вони їх повиключали. Формально ніби правильно. Але ти запитай в регіонів: чому вони не платять внески? А я тобі можу тільки сказати, що поганому танцівнику сама знаєш що заважає. На нашому прикладі скажу: керівництво НМПУ раптом ухвалило рішення, що ми мусимо їм платити сто відсотків внесків. Це була винятково їхня фантазія, вона не передбачена жодними документами. Вона не була з нами узгоджена.  Ми задекларували, що зацікавлені у відродженні всеукраїнської профспілки і погодилися передавати їм 50 відсотків наших внесків. Це не передбачено статутом, але це була наша добра воля. Вони гордо відмовилися.

Хто правий? Практика - критерій істини. КНМП краще або гірше функціонує. В НМПУ нема навіть офісу. Вони кажуть нині, що офіс їм не треба. При тому їхні три ящики архівів два роки зберігаються в нашому офісі. Але  справді - можна працювати і при віртуальному офісі. Але назви мені хоч один випадок, коли НМПУ захистила журналіста в суді  чи відновила його на роботі. Лише МФЖ підняло ґвалт, ймовірно, з їхньої подачі,  коли заступника голови НМПУ виганяли з роботи. Якби ж то вони так МФЖ активізували, коли інших журналістів треба підтримувати.     

Ще раз: практика - критерій істини. Ми збільшили організацію. Керівництво НМПУ зменшує її в рази.  

Ми собі спокійно живемо без НМПУ і могли б так жити далі. Але ж регіональним організаціям вкрай потрібна підтримка з Києва. Від нас вона не може бути такою  ефективною, бо ми все ж таки не всеукраїнська організація. Але після такого з’їзду, який намагаються провести нинішні керівники НМПУ і вона перестане бути де факто всеукраїнською. Тобі не сумно?