Спрощення: добро чи зло?

Журналісту постійно доводиться спрощувати факти.

Поки подія не розжована і не втиснута у рамки знайомої всім примітивної схеми, доти вона не з’явиться у стрічці новин. На сторожі простоти - редактор.

У споживача новин в результаті виникає спрощена картина реальності.

Якщо б у біблійні часи існувало інтернет-видання «Єрусалим онлайн», уявлення його аудиторії про християнство обмежувалось би коротким повідомленням з креативним заголовком, наприклад...

Пілат прибиватиме цвяхами нечисті руки.

Ще трьох злочинців розіп’яли сьогодні на Голгофі. Як повідомляє прес-служба місцевого Легіону, їх руки були прибиті залізними цвяхами до дерев’яних хрестів.

Прокуратор Понтій Пілат переконаний, що в результаті жорстоких страт активність криміналітету зменшиться.

Однак прокуратор висловив незадоволення рішенням народу та лідерів місцевого самоврядування звільнити з-під варти вбивцю на ім’я Варавва. «В такій ситуації я змущений умивати руки» – підкреслив Пілат.

Великий Синедріон підтримує зусилля Риму в боротьбі з розбійниками та тоталітарними сектами. Відповідна заява опублікована на сайті ВС.

Джерело: «Єрусалим онлайн».

Якщо розумієш всю складність події та її передісторію, такі спрощені «новини» читаються скоріше не як інформація, а як гумор.

Однак дехто вважає, що спрощення є панацеєю від всіх проблем!

Взяти хоч статтю Олексія Гашинського «Теорія публічності». Автора статті дратує "текстова перенасиченість, заформалізованість бюрократичної мови". Він вважає, що публічність та прозорість влади має виражатись у максимальній простоті.

У росіян є прислів’я: «простота хуже воровства». Це якраз той випадок. Публічність та прозорість влади неодмінно передбачає збільшення обсягу та ускладнення структурування оприлюднюваної інформації. На "запити знизу" "говорити простіше" влада завжди відповідає ескалацією демагогії та піару, приховуванням складної для осмислення суспільно важливої інформації.

Спрощення для тих, хто «ніасіліваєт» «многа букав» – це завжди певна гра, хитрощі, обман. Люди повинні розуміти це і не піддаватися розумовим лінощам. Отака проста думка. Думаю, її варто поширювати у доступній формі серед всіх любителів «новин для бульдога».

І ще одне. Надто легко маніпулювати громадською думкою, яка готова зациклитись на кількох десятках тем, запропонованих «сильними світу цього». Цю загрозу я спробував змоделювати у детективному оповіданні «Смерть і овація». Читайте і коментуйте :)