Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

JeffreyDrync
canadian cialis: <a href=" http://tadalafilprof.com/# ">cialis at a discount price</a>
Коментарів: 45
Monrealquids
6.35 ERA entered the room. He had give up five runs in five innings in his debut. He allowed three extra base hits on Monday Brian Dozier doubled twice and scored twice <a href=https://www.iamrobtm.co.uk/>< b>cheap ...
Коментарів: 21819
Glenna
clomiphene cost
Коментарів: 50
Monrealquids
`these are the guys we have got to support. I`m close to my family. It`s nice to feel like I have a sense of belonging now. Every time I come home <a href=https://www.apmcontracts.co.uk/> <b>pandora ...
Коментарів: 21819
JeffreyDrync
generic cialis tadalafil: <a href=" http://tadalafilprof.com/# ">buy cialis</a>
Коментарів: 753
Monrealquids
nine and twenty kilometers away. Artificial lighting masked natural monthly and seasonal regimes of lunar sky brightness in the city <a href=https://www.evamyforster.co.uk/blac k_friday.html><b>cheap ...
Коментарів: 21819
Thomasbrack
medical face mask Thanks Mike for the slap upside of TD. Sorry to hear of your troubles in Japan. My step daughter is supposed to leave Canada for mid Japan to teach English next week. In the morning and ...
Коментарів: 21819
Scott
clomid for men cost
Коментарів: 45
ajideni
[url=http://mewkid.net/when-is-xicix/]Bu y Amoxicillin[/url] <a href="http://mewkid.net/when-is-xic ix/">Amoxicillin Online</a> snh.clis.blogs.mediasapiens.ua.rgh.si http://mewkid.net/when-is-xicix/
Коментарів: 3839
JeffreyDrync
cialis maximum dosage: <a href=" http://tadalafilprof.com/# ">cialis tadalafil</a>
Коментарів: 949

Архів


Ксенофобія з туману

Борис Бахтєєв, 09.03.2010 17:50

Не так давно у «Телекритиці» Сергій Грабовський цілком справедливо обурювався поширеністю в Україні передвиборчої агітації (точніше, антиагітації), базованої на етнічному походженні політичних конкурентів. Залучення до передвиборчих змагань подібної аргументації є, як слушно зазначив Грабовський, ницістю. Однією з жертв цього приойму стала Юлія Тимошенко: саме на її буцімто єврейському походженні маргінальні ЗМІ наголошують от уже декілька років. А за тими ЗМІ, як неважко здогадатися, стоять політичні спецтехнології.

Капітельман - так і саме так звуть Тимошенко в певних «патріотичних» колах. Чому вже тоді, скажімо, не Антресольман? Коли вже на те, то якби Тимошенко й справді була Капітельман, економіка та фінанси України перебували б у дещо іншому, ніж тепер, стані.

От тільки біда не в тім, що капосні політики використовують тему етнічного походження - реального чи вигаданого - у боротьбі проти конкурентів, а деякі не менш капосні ЗМІ заробляють на ній тиражі та рейтинги. Біда в тім, що для значної частини українського суспільства чинник етнічного походження політиків виявляється значущим. Аж до того значущим, що переважує реальні дії тих політиків. Мова не про саму лише Тимошенко, як і не про Яценюка, й не про Януковича - список тих, проти кого висували звинувачення в «нешляхетному» етнічному походженні, можна продовжувати ледь не до безкінця. Мова про те, що якби суспільство не клювало на подібного гатунку «полуничку», то ніхто й не викидав би на вітер гроші й не марнував би зусилля, продукуючи та тиражуючи подібну антирекламу.

Станове, якщо не кастове, суспільство не може бути не хворим на ксенофобію - адже етнічне походження є чинником, що дозволяє віднести особу до певного стану з певним чітко визначеним місцем у суспільстві.   

І не варто таврувати «націоналістів» або «безрідних космополітів». На ксенофобію рівною мірою хворі як «помаранчева», так і «синьо-біла» половинки українського суспільства. «Крымские татары - подленький народ» та «Кримських татар виселяли не українці й не з України, Крим належав РРФСР, то чому тепер Україна має через них страждати, хай собі забираються на свою батьківщину - до Росії», - відмінність тут полягає хіба що у «глибині теоретичного обгрунтування». А хіба в антинатовській та «православній» риториці наших «борців із націоналізмом» аж не випирає суто ксенофобський компонент?

З іншого боку, чим, як не ксенофобією, є озвучувані нібито респектабельними політиками заклики повернути до паспортів графу «національність»? Буцімто щоб нею пишатися. Паспорти - то не сімейні альбоми, в них навіть написано: вони є власністю держави. Інформація в паспортах не призначена для пишання (чи, може, хто-небудь пишається своєю пропискою або тим, яке саме РУ ГУ видало йому паспорт?), а має суто практичний, причому практичний для держави, характер. То яке ж практичне застосування матиме графа про національність?

В СРСР із його етнічною сегрегацією такий практичний характер був: саме чинник етнічного походження мав першорядне значення під час призначень на посади, а ще під час вступу до престижних вишів, поїздок у закордонні відрядження та в безлічі інших ситуацій. Нагадаю: євреї - випускники київських шкіл - роз’їжджалися вступати до вишів по всьому Союзі. Бо євреїв у Києві було багато, а норма вступу, встановлена для них, була загальносоюзною - не більше 2% від загальної кількості студентів. А в анкетах для абітурієнтів були графи: «У», «Р», «Е», «Др». Напевне, винятково для того, щоб абітурієнти пишалися. До речі, для тих, хто «досліджує» етнічне походження Петра Порошенка: на факультеті, який він закінчував, євреїв не було, бо бути не могло, їх туди не приймали. Так само й дівчат. Офіційно, звісно ж, ані того, ані іншого ніде не було прописано, але от не приймали.

Поширеною практикою було змінювати прізвища перед закінченням школи. Не лише єврейські, а й українські прізвища міняли на російські: на переконання багатьох батьків, із російським прізвищем у Києві було легше вступити до університету, ніж із українським. Утім, російські прізвища на українські міняли так само: вгадати, яким от саме цього разу буде серед абітурієнтів співвідношення етнічних українців та росіян, і як вкластися у норму цього співвідношення, встановлену для зарахування до вишу, було майже неможливо.  

У царській Росії в документах зазначали не етнічне походження, а конфесійну належність - бо сегрегація відбувалася не за етнічною, а за конфесійною ознакою.

Тож в Україні деякі «демократи» так само прагнуть запровадити офіційну нерівність прав громадян залежно від їхнього етнічного походження, а отже, зберегти феодально-становий характер держави та суспільства.

У даному разі анекдотичність ситуації полягає в тому, що чимало політиків, які виступають за запровадження графи про національність (як от Володимир Яворівський), є представниками Блоку Юлії Тимошенко. Що ж, вони цього хотіли - вони це отримали.

Ще більша анекдотичність полягає от у чому. Найперший поштовх «розвідкам» про «справжнє» етнічне походження Тимошенко дав ніхто інший, як сама Юлія Тимошенко. Ще на початку 2005 року, даючи інтерв’ю дніпропетровській телекомпанії, вона розповіла красиву легенду: її батько був латишем, і справжнім його прізвищем було Григяс. Але оскільки етнічні латиші в СРСР зазнавали утисків, то прізвище переробили на Григян.

Чимало людей тоді помітили: якось дуже не по-латиськи звучало оте Григяс. Радше, по-литовськи. Та й латиські жіночі прізвища відрізняються від чоловічих. Дочка або дружина чоловіка на прізвище Григіс буде Григе, дочка або дружина чоловіка на прізвище Григс - Грига. А Григяс? Латвійський журналіст Вадимс Фальковс на моє запитання відповів категорично: латиського прізвища Григяс бути не може, немає у латиській мові закінченнь ані «ас», ані «яс», та й навіть м’якого Г немає.

Що це мало означати? Або Тимошенко не розрізняла латишів та литовців, що в даному контексті - адже йшлося про її батька - було б дещо дивним. Або ж вона просто напустила туману.

От саме після того вперше й з’явилися згадки про Капітельман. Версія про її нібито єврейське походження виринула саме з того туману, якого напустила сама Тимошенко. Вона сама, ні сіло ні впало, завела розмову на цю тему. Вона сама посіяла те, що їй же довелося пожинати.

Хочу підкреслити: у модерній демократичній державі не має ніякого значення етнічне походження прем’єр-міністра - хай він (вона) буде хоч Капітельман, хоч Мартиросян, хоч Папандопуло, хоч Прабхупада. Ба більше: прем’єр-міністр не зобов’язаний зізнаватися у своєму етнічному походженні, рівною мірою як і у ставленні до релігії. Але у модерній демократичній державі не заведено, щоб прем’ер-міністр казав неправду, а тим паче неправду на рівному місці, от просто заради чистого мистецтва.

Борис Бахтєєв


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS